Рішення № 137369191, 12.06.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/4506/25

Провадження № 2/188/1784/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Бібіковій В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Лисичанської міської військової адміністрації Луганської області про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання права власності на майно у зв`язку з наступним.

ОСОБА_1 (надалі - Позивач 1), ОСОБА_4 (надалі - Позивач 2) та ОСОБА_5 (надалі -Позивач 3) є власниками по 1/4 частці будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 80,2 кв. м., житловою площею 40,1 кв. м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20 вересня 1993 року. Ще одна 1/4 частка зазначеного будинку належала ОСОБА_6 .

Вказане свідоцтво про право власності на квартиру було зареєстровано 20.09.1993р. Малим підприємством «Інвентарізатор» за номером 57, що підтверджується відбитком реєстраційного напису на свідоцтві. Після початку повномасштабного вторгнення військами країни-агресора через тимчасову окупацію селиша Лисичанське, Сіверськодонецького району, Луганської області Позивачі були вимушені евакуюватись із зазначеного населеного пункту.

З метою подальшої реалізації права власників щодо звернення за відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором Позивачі звернулися через ЦНАП до державного реєстратора за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Проте рішенням державного реєстратора №79665542 від 28.06.2025р. було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно через те, що архівні документи Лисичанського БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Лисичанської міської територіальної громади на сьогоднішній день є тимчасово окупованою, у зв`язку з чим, не має змоги отримати інформацію, щодо реєстрації об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік Позивачки 1 - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 12.03.2010р. видане Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області .

За своє життя померлий ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право власності на житло придбав 1/4 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано Малим підприємством «Інвентарізатор», що підтверджується реєстраційним написом від 20.09.1993р. Таким чином, після смерті ОСОБА_6 , відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/4 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

17 квітня 2025 року Позивачка 1 звернулась до державного нотаріуса Марцинкевич Л.А., П`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , та отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначена відмова мотивована тим, що спадкоємцем не надано документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності спадкодавця.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 стали його дружина - Позивач 1 та доньки - Позивач 2 та Позивач 3.

Враховуючи відсутність іншого , окрім судового , шляху для відновлення невизнаного права власності на житловий будинок, вони і звернулися до суду.

Позивачі в судове засідання не з`явилися , надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовну заяву повністю підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи належним чином повідомлений .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено , що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками по 1/4 частці будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 80,2 кв. м., житловою площею 40,1 кв. м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20 вересня 1993 року. Ще одна 1/4 частка зазначеного будинку належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 12.03.2010р. видане Малорязанцівською селищною радою Попаснянського району Луганської області . Після смерті ОСОБА_6 , відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/4 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідоцтво про право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано 20.09.1993р. малим підприємством «Інвентарізатор» за номером 57, що підтверджується відбитком реєстраційного напису на свідоцтві. Після початку повномасштабного вторгнення військами країни-агресора через тимчасову окупацію селиша Лисичанське, Сіверськодонецького району, Луганської області Позивачі були вимушені евакуюватись із зазначеного населеного пункту.

З метою подальшої реалізації права власників щодо звернення за відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором позивачі звернулися через ЦНАП до державного реєстратора за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Проте рішенням державного реєстратора №79665542 від 28.06.2025р. було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно через те, що архівні документи Лисичанського БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Лисичанської міської територіальної громади на сьогоднішній день є тимчасово окупованою, у зв`язку з чим, не має змоги отримати інформацію, щодо реєстрації об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

17 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Марцинкевич Л.А., П`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , та отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначена відмова мотивована тим, що спадкоємцем не надано документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності спадкодавця. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 стали його дружина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Підтвердження права власності на житло на сьогодні відбувається за наявною інформацією про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За наявності оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно, але відсутності інформації про таке право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, особа має спершу зареєструвати своє право власності у цьому Реєстрі у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952- IV від 1 липня 2004 року (далі - Закон № 1952-ІУ).

Закон № 1952-ІV декларує, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або ж на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3).

Також цей Закон покладає на державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язок запитувати від БТІ інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником (стаття 10 Закону № 1952- IV).

Лисичанська міська військова адміністрація надала відповідь, що обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року, були покладені Лисичанською міською радою на Лисичанське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації». Такі справи до 24.02.2022 року оцифровані не були, зберігалися у приміщенні ЛКП «БТІ» у паперовій формі та до моменту окупації 03 липня 2022 року з міста Лисичанська евакуйовані не були, саме підприємство не релоковано, діяльності на підконтрольній Україні території не проводить.

За таких умов декларативний принцип визнання права власності на нерухоме майно, що виникло до 1 січня 2013 року, залежить від того, чи наявний у державного реєстратора доступ до відповідних носіїв інформації про проведену державну реєстрацію права власності.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачі надали достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтували свій позов.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.319,321,328, , 1268 ЦК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Лисичанської міської військової адміністрації Луганської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку будинку загальною площею 80,2 кв. м. , житловою площею 40,1 кв.м , за адресою : АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку будинку загальною площею 80,2 кв. м. , житловою площею 40,1 кв.м , за адресою : АДРЕСА_1 ., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/4 частку будинку загальною площею 80,2 кв. м. , житловою площею 40,1 кв.м , за адресою : АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/4 частку будинку загальною площею 80,2 кв. м. , житловою площею 40,1 кв.м , за адресою : АДРЕСА_1 .

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. В. Місюра