Рішення № 137368761, 15.06.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/360/26

Єдиний унікальний № 748/3749/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.,

при секретарі: Пасько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

12.11.2025 року представник позивача Дідух Є.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість загальною сумою 59550,00 грн, з яких 13000,00 грн заборгованість за основним боргом, 29390,00 грн заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 17160,00 грн заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» та стягнути 2422,40 грн сплаченого судового збору, 10000,00 грн витрат на правову допомогу. Також просив, в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення, нарахувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 18.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5048416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в електронному вигляді, з використанням електронного підпису. ТОВ «Лінеура Україна» перед ОСОБА_1 зобов`язання виконало та надало кредит в сумі 8000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану банком АТКБ «ПриватБанк». В подальшому 22.10.2024 було укладено додатковий договір на суму 13 000 грн. За розрахунком заборгованості за договором №5048416 від 18.10.2024 у період з 18.10.2024 по 02.06.2025 включно первісний кредитор нараховував проценти за користування грошовими коштами, загальною сумою 29390,00 грн. 02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 27-1/06/2025, за яким до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача. Зазначає, що строк кредиту 360 днів, станом на дату укладення договору факторингу № 27-1/06/2025 від 02.06.2025, дія договору № 5048416 від 18.10.2024 не закінчилась, тому в межах строку дії договору позивачем донараховано відсотки за 132 календарних дня у сумі 17160,00 грн.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 справу прийнято до провадження Чернігівського районного суду Чернігівської області та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов до суду не надав, клопотань про розгляд справи з викликом учасників справи не заявив. Суд визнав можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, враховуючи те, що представник позивача проти цього в поданій заяві не заперечує.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Договір № 5048416 від 18.10.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатору 93157, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Сума кредиту складає 8000,00 грн, строк кредиту 360 днів (з 18.10.2024 по 13.10.2025), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Кошти перераховано на банківську картку фізичної особи за реквізитами НОМЕР_1 . ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало та надало відповідачу кредит в сумі 8000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на вказану платіжну картку відповідача (а.с.18-35, 50).

Згідно п. 2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за цим договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

Пунктом 5.4.1 Договору передбачено, що клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи (у разі їх наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Додатком № 1 до вказаного договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Дана таблиця підписана від споживача електронним підписом одноразовим ідентифікатором 93157 (а.с.32 зворот).

Відповідно до Додатку № 2 до вказаного договору - Інформаційного повідомлення, відповідач надав товариству персональні дані для подальшої взаємодії при врегулюванні його простроченої заборгованості (а.с.32).

22.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено додатковий договір до договору від 18.10.2024 на суму кредиту 5000 грн, що становить загальну суму 13 000 грн. Додатковий договір підписано електронним підписом 47913. Додатком № 1 до вказаного договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Дана таблиця підписана від споживача електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47913. ( а.с. 36-38)

Відповідно до повідомлення ТОВ «Пейтек» від 10.06.2025, адресованого ТОВ «Лінеура Україна», успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 18.10.2024 17:00:16 на суму 8000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку НОМЕР_1 та 22.10.2024 10:19:22 на суму 5000 грн, призначення платежу: зарахування на картку НОМЕР_1 . (а.с.50-51)

Згідно з інформації АТ КБ «ПриватБанк», в банку на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку зараховані кошти.

02.06.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу № 02-1/06/2025 (а.с. 93-97), згідно якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5048416 на загальну суму 48890 грн, з яких: 13000,00 грн - заборгованість за тіло кредиту, 29390,00 грн - заборгованість за процентами, 6500,00 грн - заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам, що відповідає наданому розрахунку станом на 02.06.2025. (а.с.69-72)

Положеннями договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3. цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.1. договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання якого настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

До договору факторингу долучено реєстр боржників, акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників від 02.06.2025, платіжні інструкції від 03.06.2025. ( а.с.65-66,73,102,116-118)

Відповідно до розрахунку позивач провів розрахунок відсотків за період з 03.06.2025 по 12.10.2025 за 132 календарних дня в межах дії строку кредитного договору на суму 17 160 грн. ( а.с.67-68)

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За матеріалами справи, між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5048416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2024, в електронному вигляді, з використанням електронного підпису, у відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

На підтвердження права вимоги за договором № 5048416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2024, матеріали справи містять: Договір факторингу, укладений 02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», платіжні інструкції, акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, реєстр боржників.

В ході судового розгляду з наданих документів слідує, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, отже, ТОВ «Українські фінансові операції», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5048416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2024.

Відсотки нараховані в межах строку дії кредитного договору з урахуванням 1%, що відповідає ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та загальний розмір відсотків становить 46800 грн (13000,00 грн х1% х 360 днів).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в межах заявлених позовних вимог: 13000,00 грн заборгованість за основним боргом, 29390,00 грн заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 17160,00 грн заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 "Перехідних положень" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 18.10.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума боргу в розмірі 59 550 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем заявлені позовні вимоги на суму 59550 грн, які оплачені судовим збором в розмірі 2 422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на вказану суму.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем надано: договір № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 79-80); копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю ( а.с.119), довіреність ( а.с.16), заявку від 01.07.2025 на виконання доручення до договору №5048416, згідно з якою ціна зустрічі Адвоката та Клієнта, надання усної первинної консультації (0,5 год. вартістю 440 грн); дослідження документів та аналіз фактичних обставин (1 год вартістю 840 грн); аналіз чинного законодавства, судової практики ВС, практики судів у рамках цивільного судочинства (0,5 год. вартістю 440 грн); підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання, узгодження позиції з Клієнтом (1 год. вартістю 840 грн); письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на чинні вимоги законодавства (1 год. вартістю 840 грн); проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі (1 год. вартістю 440 грн); складання позовної заяви (2 год. вартістю 1640 грн); складання та оформлення інших документів додатків до позовної заяви (1 год. вартістю 840 грн); складання та оформлення процесуальних документів (2 год. вартістю 1640 грн); представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за поданою позовною заявою (2 год. вартість 1640 грн) загальна сума 10 000 грн. (а.с. 42-43), акт №5048416 прийому-передачі виконаних робіт до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 40), детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с. 41).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, ч.8 статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з урахуванням складності справи, обсягу виконаних представником позивача робіт, часом, витраченим на виконання цих робіт, ціни позову, розгляду судом справи без участі сторін, часткового задоволення заявлених позовних вимог, з урахуванням принципу розумності, справедливості, пропорційності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 7 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 5048416 від 18.10.2024 року в розмірі 59 550 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн, що складається з : 13 000 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту, 29 390 грн сума заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 17 160 грн заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ ««УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 2422 грн 40 коп. судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», код ЄДРПОУ 40966896, адреса : вул. Набережно-Корчуватська, 27 приміщення 2, м. Київ.

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 .

Суддя С. М. Майборода