Ухвала суду № 137368502, 15.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Пересипський районний суд міста Одеси

Справа №523/11367/26

Провадження №1-кс/523/5377/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , підозрюваного та його захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, клопотання слідчого в кримінальному провадженні №12026162490000486 від 13 березня 2026 рокупро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньо-спеціально освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, засудженого вироком Доброславського районного суду Одеської області від 11 березня 2026 року за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік і 6 місяців, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в:

15 червня 2026 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , якого підозрюють в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та в незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.309 КК України.

Слідчим відділенням Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області розслідується кримінальне провадження №12026162490000486 від 13 березня 2026 року, за ознаками ч.2 ст.307 КК України. О 13 годині 30 хвилин 12 червня 2026 року ОСОБА_5 було затримано слідчим, в порядку ст.208 КПК України, після чого йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилаються на обґрунтованість вказаної підозри та наявність ризиків: переховування від органу досудового розслідування, суду; незаконного впливу на свідків в цьому ж провадженні; знищення або спотворення доказів; а також вчинення інших кримінальних правопорушень.

З`ясувавши думку прокурора в підтримку внесеного клопотання, заперечення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний не виконає покладені на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому слідчий суддя зазначає, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.

Обґрунтованість підозри доводиться: протоколом затримання підозрюваного від 12 червня 2026 року, за результатами якого у того вилучено грошові кошти та мобільний телефон, протоколом обшуку від 12 червня 2026 року за місцем проживання підозрюваного, в ході якого виявлено та вилучено речовину білого кольору та ваги; результатами експрес-тесту, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

На думку слідчого судді, первинно зібраних слідчим доказів достатньо для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв`язку із тим, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку підозрюваного та виконання останнім процесуальних обов`язків в межах даного кримінального провадження, слідчий суддя з цим погоджується, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним про ступінь тяжкості повідомленого йому злочину та покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин, що цілком відповідає практиці ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» де зазначено що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення підозрюваним території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Вищезазначене, на думу слідчого судді, обґрунтовує існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим, застосування більш м`якого запобіжного заходу не є виправданим.

Органом досудового розслідування продовжується здійснення слідчих дій в провадженні, в тому числі за участі свідків, що не виключає того, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, надасть тому можливість здійснювати неправомірний вплив на таких осіб для надання показань, які б допомогли підозрюваному уникнути відповідальності за вчинене.

Необхідно також виходити і із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином існує ризик можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків в даному кримінальному провадженні.

Окрім того повідомлений ОСОБА_5 злочин інкримінований тому в період відбуття покарання в іншому кримінальному провадженні, пов`язаному із незаконним обігом психотропної речовини, а відтак існує обґрунтований ризик продовження останнім аналогічної злочинної діяльності.

Сторона захисту заявляє, що підозрюваний має ряд захворювань, проте, в умовах слідчого ізолятору ув`язненим особам забезпечується необхідна медична допомога відповідно до законодавства про охорону здоров`я, зокрема, положеннями наказу МЮ України №460/5 від 18 березня 2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» встановлено, що керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

За встановлених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_5 в умовах перебування під вартою в слідчому ізоляторі не позбавлений права на отримання кваліфікованої медичної допомоги, зазначена захисником обставина про незадовільний стан здоров`я не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного більш м`якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.

Суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згубно впливає на моральні принципи в суспільстві, сприяє поширенню наркотичної залежності громадян.

Окрім того, з урахуванням особи підозрюваного, обставин вміненого тому злочину, а також прибутковості незаконної діяльності із можливого збуту наркотичних засобів, слідчий суддя вважає можливим визначити запропонований слідчим розмір застави, як альтернативи триманню під вартою, в межі, передбаченій п.2 ч.5 ст.182 КПК України, оскільки менший розмір застави не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому, не виключається, що заставодавцем можуть бути не лише члени сім`ї та близькі родичі підозрюваного, а й будь які інші фізичні чи юридичні особи, чиє фінансове становище дозволить внести визначений розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,184,193 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 11 серпня 2026 року включно.

Визначити розмір застави, як альтернативи триманню ОСОБА_5 під вартою, - у розмірі 60 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (ста дев`яноста дев`яти тисяч шістсот вісімдесяти) грн.

Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Код ЄДРПОУ отримувача: 26302945; р/р UA418201720355249001000005435; банк: Державна казначейська служба України; МФО 820172, після чого ОСОБА_5 звільняється з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; прибувати до слідчого із визначеною останнім періодичністю; утримуватись від спілкування із свідками в даному провадженні з питань, що є предметом досудового розслідування; здати на зберігання до Головного управлянні Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну на строк до 12 серпня 2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваному (обвинуваченому) або заставодавцю наслідки невиконання обов`язків, передбачених частинами 8, 10, 11 ст.182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний (обвинувачений), будучи належним чином повідомленим не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана впродовж п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1