Ухвала суду № 137368456, 12.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/11792/26

Провадження №1-кс/523/5283/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення працював на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026163490000240 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури за оперативного супроводу Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 працює на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)».

Перебуваючи на вищевказаній посаді, ОСОБА_4 , відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», примітки 1 до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка за спеціальними повноваженнями здійснює функції представника влади та являється працівником правоохоронного органу.

Відповідно до ч. 1 ст.1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально виконавчу службу України» служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, на яку покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дія цього Статуту поширюється на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.

Згідно з ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У силу наявного досвіду роботи в органах Державної кримінально виконавчої служби України ОСОБА_4 знав та розумів положення Конституції України, Закону України «Про Державну кримінально виконавчу службу України», Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Однак, ОСОБА_4 , нехтуючи взятими на себе обов`язками працівника правоохоронного органу та грубо ігноруючи їх, достовірно розуміючи суть кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності та передбачену за їх вчинення кримінальну відповідальність, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив особливо тяжкий злочин за наступних обставин.

Так, у невстановлений період часу у ОСОБА_4 виник злочинний намір, направлений на виготовлення цифрових зображень порнографічного характеру за участі неповнолітніх осіб, тобто дитячої порнографії.

Реалізуючи свій злочинний намір, в листопаді 2025 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , під час вчинення дій сексуального характеру щодо неповнолітньої ОСОБА_7 , за її попередньої добровільної згоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи те, що ОСОБА_7 є неповнолітньою, діючи умисно, з метою виготовлення та розповсюдження дитячої порнографії, та всупереч моральним засадам суспільства в частині заборони виготовлення, зберігання з метою розповсюдження та розповсюдження серед населення продукції із дитячою порнографією, діючи всупереч "Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства" ратифікованої Україною 20.06.2012 та Закону України "Про охорону дитинства", усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, використовуючи не встановлений пристрій для створення зображень у цифровому форматі, виготовив фотозображення порнографічного характеру із неповнолітньою ОСОБА_7 без її добровільної згоди та став їх зберігати на не встановленому цифровому носії інформації з метою подальшого незаконного розповсюдження.

Надалі, 17.02.2026, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у порушення ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі», відповідно до якої виробництво та обіг у будь-які формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства, та принципи статевої моралі в суспільстві, ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, виготовлені ним фотозображення оголеної ОСОБА_7 носять порнографічний характер, використовуючи не встановлений електронний пристрій з додатком «Телеграм», розповсюдив графічні файли із зображенням неповнолітньої ОСОБА_7 , що відноситься до дитячої порнографії, шляхом їх розміщення у телеграм-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з метою подальшого збуту невизначеному колу осіб, які могли б переглянути створені за участі неповнолітньої ОСОБА_7 зображення порнографічного характеру.

У подальшому, 21.03.2026, ОСОБА_7 , створивши у додатку «Телеграм» обліковий запис « ОСОБА_8 » за для збереження конфіденційності відомостей щодо своєї особи, придбала за внутрішню валюту «Телеграм» - «зірки» (на загальну суму 527 грн. 56 коп.) фото- та відеоматеріали інтимного характеру за своєї участі, які були розміщені у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та добровільно надала доступ до розміщеного контенту працівникам правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4

10.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України, а також на те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що підозрюваний може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду ; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному завчасно .

Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 151 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 502528,00 гривень.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків на які посилається прокурор, та можливість обрання іншого запобіжного заходу , не пов`язаного з триманням під вартою, не обґрунтованістю підозри адже фото та відео потерпіла надавала добровільно.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026163490000240 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України.

10.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від підозрюваного скарг на незаконні дії відносно нього з боку працівників органів досудового розслідування не надходили, інших заяв та клопотань не було.

Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думки прокурора, захисника та підозрюваного, приходжу до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

-При розгляді вказаного клопотання було встановлено що підозра у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованою, що на цьому етапі досудового розслідування підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, складеного 09.03.2026 працівниками УПК в Одеській області ДКП НПУ;протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 16.03.2026, під час якого остання повідомила про можливі неправомірні дії ОСОБА_4 , які виразились у розповсюдженні фотозображень за участі потерпілої порнографічного характеру шляхом опублікування у телеграм-каналі;протоколом огляду соціальної мережі «Instagram», проведеного 26.03.2026 працівниками УПК в Одеській області ДКП НПУ за дорученням слідчого;протоколом огляду соціальної мережі «Telegram», проведеного 26.03.2026 працівниками УПК в Одеській області ДКП НПУ за дорученням слідчого;протоколом огляду соціальної мережі «ТікТок», проведеного 26.03.2026 працівниками УПК в Одеській області ДКП НПУ за дорученням слідчого;протоколом предмету мобільного телефону потерпілої ОСОБА_9 , проведеного 02.04.2026 працівниками УПК в Одеській області ДКП НПУ за дорученням слідчого, під час якого вилучено фотозображення оголеної потерпілої, які були розміщені у телеграм-каналі;висновок експерта № СЕ-19/123-26/5408-МЗ від 17.04.2026, згідно якого інформація (фотозображення) містять інформацію порнографічного характеру та належить до дитячої порнографії;матеріалами виконаного доручення УПК в Одеській області ДКП НПУ від 08.04.2026 вих. № 27174-2026;протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 12.05.2026;матеріалами виконаного доручення Другого оперативного відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві від 11.05.2026 вих. № 9322/16-08/26;матеріалами виконаного доручення УПК в Одеській області ДКП НПУ від 11.05.2026 вих. № 36704-2026;протоколом обшуку від 10.06.2026, під час якого вилучено мобільний пристрій ОСОБА_4 , з відповідним порнографічним матеріалом та акантами в Телеграм платформі;іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики:

-Ризик переховуватись від органу досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування,

а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Маючи значний службовий досвід, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

На даний час, ОСОБА_4 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим, застосування більш м`якого запобіжного заходу не є виправданим.

Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, варто зауважити, що ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни.

- Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість та вчинене з використанням службового становища.Застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, наддасть можливість ОСОБА_4 знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають доказове значення для досудового розслідування. Підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

-Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні , обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані органом досудового розслідування або судом, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.

За рахунок займаної посади на момент вчинення злочину ОСОБА_4 має постійні стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, що дає йому змогу впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

-Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що як вже зазначалося вище, ОСОБА_4 має службовий досвід та має велике коло спілкування осіб, що дає можливість останньому перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, наприклад залучати сторонніх осіб як самостійно так і через своїх родичів, які будуть чинити тиск на свідків, підозрюваних та спотворювати обставини вчинення кримінального правопорушення, вживати заходи для уникнення відповідальності іншими особами, які на даний час встановлюються в ході проведення досудового розслідування.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим, а також вимоги ч.8 ст.176 КПК України, вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» він переважає над особистим інтересом підозрюваного.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України, вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно підозрюваного, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3,5 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених КПК України. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за кваліфікуючими ознаками: виготовлення, розповсюдження та збут дитячої порнографії та з урахуванням його майнового стану.

З урахуванням наведеного, статті яка зазначена у клопотанні слідчого, значного суспільного резонансу та з урахуванням того, що від розповсюдження порнографічних матеріалів підозрюваний мав (отримував) дохід, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог ст.182 КПК України, у розмірі 100 розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Можливість внесення суми яку просив прокурор, жодним доказом з боку сторони обвинувачення не підтверджено.

З приводу доводів підозрюваного та захисника про недоведеності ризиків, то слідчим суддею досліджено докази які засвідчують їх наявність та спростовують доводи сторони захисту, а надані докази свідчать про обґрунтованість підозри саме з урахуванням кваліфікуючої ознаки « виготовлення, розповсюдження та збут дитячої порнографії». Наявність батьків з інвалідністю не зупинила підозрюваного від вчинення тих дій які йому інкримінуються, то ж не може значною мірою плинути на рішення слідчого судді.

На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 , тобто до 08.08.2026 року включно.

Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов`язків у разі внесення застави, закінчується 08.08.2026 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 332 800, 00 гривень.

Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.

Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

-прибувати до визначеної службової особи за викликом;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Слідчий суддя : ОСОБА_1