Рішення № 137368068, 11.06.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/712/26

Провадження № 2/588/451/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Усенко М.І. у квітні 2026 року звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 19236-09/2023, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 15000 грн строком на 360 днів з умовою сплати відсотків за ставкою 2,50% в день. Відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання за договором щодо повернення кредиту та сплати процентів.

29.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 29032024, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 19236-09/2023 від 14.09.2023 у розмірі 89250 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн, заборгованість за відсотками 74250 грн.

Станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 150000 грн, із яких: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту; 135000 грн заборгованість за відсотками.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 19236-09/2023 від 14.09.2023 у розмірі 150000 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Ухвалою суду від 01.05.2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також за клопотанням представника позивача витребувано докази.

04.06.2026 відповідач подав відзив на позов, у якому вказав, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема: реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав; витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток сторін договору факторингу, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; доказів сплати за договором факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача. Відповідач заперечує факт укладення кредитного договору в редакції, яку долучив представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджував відповідні відсоткові ставки та кабальні умови кредитування. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу та підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору. Оскільки відповідач ставить під сумнів укладення кредитного договору, тому він просить витребувати оригінал кредитного договору з додатками. Передчасний висновок про укладення договору на тих кабальних умовах, про які повідомив у позовній заяві позивач (кредитор), призведе до порушення прав відповідача та безпідставного стягнення нарахованих процентів, оскільки на даний час матеріали справи не містять жодних переконливих доказів укладення договору саме на цих умовах, які вільно редагуються позивачем в односторонньому, найбільш вигідному позивачу порядку. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 135000 грн не є співрозмірною тілу кредиту в загальній сумі 15000 грн, оскільки суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами. Тому при ухваленні рішення відповідач просить зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру тіла кредиту - 15000 грн., оскільки стягнення з нього заборгованості за короткостроковою позикою в 9 разів більше тіла кредиту призведе до скрутного матеріального становища позичальника та безпідставного збагачення за цей рахунок кредитора. Також відповідач вважає, що позивач мав право заявити дострокову вимогу простроченої заборгованості за кредитом протягом всього строку кредитування, не чекаючи повного періоду кредитування і накопичення заборгованості, що підтверджує той факт, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, навмисно призвів до нарахування максимально передбаченої суми відсотків за договором, розрахованої протягом усього додаткового строку кредитування. Крім того, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства, а також не містять розрахунку заборгованості. Відповідач вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між ним та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих роздруківках сторінок договору, не довів перерахування тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків і комісій, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю. Також відповідач вказав, що відсутні правові підстави для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу в розмірі 8000 грн, оскільки є завищеними, неспівмірними з обсягом виконаних адвокатом послуг та документально не підтверджені.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2026 було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про витребування оригіналу спірного кредитного договору у зв`язку з необґрунтованістю заявленого клопотання.

Зокрема суд врахував, що положеннями ч. 5 ст. 100 ЦПК України надано суду право, а не покладено обов`язок, витребувати за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Також, відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, оскільки відповідачем не надано доказів щодо вжиття заходів для отримання доказів самостійно, а також не доведено у чому полягає невідповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, тому в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів було відмовлено.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання, у якому вказав, що просить провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач не повідомив про причину неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи із такого.

Судом установлено, що 14.09.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 19236-09/2023, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15000 грн строком на 360 днів (до 07.09.2024) з умовою сплати відсотків кожні 25 днів за ставкою 2,50% на день. Також сторони погодили графік платежів, відповідальність сторін, зокрема позичальника у разі прострочення сплати кредиту у виді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення, та інші умови кредитування (а.с. 13-15, 18-24).

Зазначений кредитний договір був укладений між сторонами у формі електронного документа із відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, у якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання цього договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору паспорт споживчого кредиту, що був доданий до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Заперечення відповідача щодо укладення ним кредитного договору та його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором суд відхиляє, оскільки останнім не надано доказів протиправності дій третіх осіб стосовно нього, як і незаконності заволодінням персональними даними останнього.

Також суд вважає необхідним зазначити, що без отримання одноразового ідентифікатора, який направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомленого останнім товариству, що є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису, без здійснення входу на сайт ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» не було б укладено. Отже суд вважає, що укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі відповідача.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17.01.2022 у справі №234/7723/20 (провадження №61-6379св21), від 22.11.2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21), від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20), від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19), від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Доводи відповідача про неподання позивачем оригіналу кредитного договору суд відхиляє, оскільки наданий представником позивача в електронному виді примірник кредитного договору № 19236-09/2023 від 14.09.2023, укладеного між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства щодо електронних документів.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» 14.09.2023 на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) було перераховано кредитні кошти у розмірі 15000 грн, що вбачається з повідомленнями ТОВ «УПР» від 30.06.2025 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.05.2025 (а.с. 24, 73).

Таким чином, суд вважає доведеним, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 15000 грн.

29.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 29032024, відповідно до якого та реєстру боржників ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 19236-09/2023 від 14.09.2023 у розмірі 89250 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн; заборгованість за відсотками 74250 грн (а.с. 28-34).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є новим кредитором у зобов`язаннях із відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений 14.09.2023 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Всупереч умов кредитного договору відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання, внаслідок чого, згідно розрахунку первісного кредитора станом на дату відступлення права вимоги утворилась заборгованість у розмірі 89250 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн, заборгованість за відсотками 74250 грн (а.с. 25-27).

Також, згідно розрахунку складеного позивачем заборгованість відповідача станом на 07.09.2024 становить 150000 грн, із яких: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту; 135000 грн заборгованість за відсотками (а.с. 35-36).

Про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її погашення позивачем на адресу місця проживання відповідача було надіслано досудову вимогу за вих. № 5596/2702 від 10.04.2026 (а.с. 8-12, 39).

Суд частково не погоджується із вказаним розрахунком зважаючи на таке.

Кредитний договір № 19236-09/2023 був укладений між сторонами 14.09.2023 та строк дії договору визначено тривалістю 360 днів (до 07.09.2024).

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказані положення набрали чинності 24.12.2023 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, у період дії кредитного договору № 19236-09/2023 від 14.09.2023 чинним законодавством було чітко визначено максимальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а також після закінчення цього строку.

Таким чином, умови кредитного договору про сплату відсотків за ставкою що перевищує установлену законом максимальну відсоткову ставку суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак нарахування позивачем відсотків, у розмірі 2,50 % на день після закінчення 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», за незаконною ставкою, є також незаконним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за період із 23.04.2024 по 20.08.2024 розмір відсотків за користування відповідачем кредитними коштами за ставкою 1,5 % на день має становити 27000 грн, а за період із 21.08.2024 по 07.09.2024 розмір відсотків за ставкою 1% на день має становити 2700 грн.

Разом з тим, нарахування позивачем відсотків за період із 14.09.2023 по 22.04.2024 за ставкою 2,50 % на день в сумі 83250 грн є правомірним, тому суд погоджується з таким розрахунком.

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача за відсотками по кредитному договору перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» складає 112950 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 127950 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 47).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 85,30%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 2271,03 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; ордер на надання правничої допомоги адвокатом Усенком М.І. від 02.07.2025; акт наданих послуг № 959 від 10.04.2026 по боржнику ОСОБА_1 на суму 8000 грн; детальний опис наданих послуг до акту № 959 від 10.04.2026 (а.с. 41-43).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Саме така правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Указані докази підтверджують факт понесення ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 8000 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.

Згідно детального опису наданих послуг до акту № 959 від 10.04.2026 адвокатом Усенком М.І. на виконання умов договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 було проведено такі дії (надано послуги): усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором на що витрачено 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи на що витрачено 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі на що витрачено 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта на що витрачено 3 год. 30 хв., а вартість робіт склала 8000 грн (а.с. 42).

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Позовна заява є незначною за обсягом, в більшості зводиться до цитування норм законодавства, тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності.

До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 6000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Таким чином, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (85,30%), що становить 5118грн.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 19236-09/2023 від 14.09.2023 у розмірі 127950 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн 03 коп. та на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5118 (п`ять тисяч сто вісімнадцять) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус, 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 15.06.2026.

Суддя О. О. Огієнко