Рішення № 137366087, 10.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2026 Справа №466/6027/25 Провадження №2/607/5538/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі ТОВ «Коллект центр») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами: №4050949 від 13.10.2021 на загальну суму 54320 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 8000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 44800 грн., заборгованість за комісіями 1520 грн.; №964733 від 17.10.2021 на загальну суму 7480,18 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 2200,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 5280,00 грн., три відсотки річних 0,18 грн.; №77454196 від 28.09.2021 на загальну суму 47606,63 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 15001,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 32603,17 грн., три відсотки річних 2,46 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 13.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит за № 4050949.

Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту становить 8000,00 грн. Проценти за користування кредитом 4000 грн, які нараховуються за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу за №13-01/2022-79, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №4050949 від 13.10.2021 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

Також, 17.10.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №964733, згідно якого відповідачу надано позику грошові кошти у розмірі 2200 грн., із відсотковою ставкою 2 відсотки, яка нараховується із другого дня користування позикою.

Крім цього, 28.09.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №77454196, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 15001,00 грн. із процентною ставкою 1,99 відсотків, яка нараховується за кожен день нарахування позикою.

Зазначені правочини було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які прирівнюються до укладеного.

23.02.2022 укладено договір факторингу 23/02/2022/1, відповідно до якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТзОВ «Вердикт капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №964733.

Крім цього, 22.02.2022 укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТзОВ «Вердикт капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77454196.

В подальшому, 10.01.2023 укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитними договорами №40504949 від 13.10.2021, №964733 від 17.10.2021, №77454196 від 28.09.2021.

Таким чином, позивач вважає, що він набув право вимоги до відповідача за кредитними договорами №40504949, №964733, №77454196. Також, позивач як на підставу нарахування відсотків відповідачу поза межами строку кредитування покликається на пункт 2.3.1.2 Договору №4050949 від 13.10.2021 та пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до якого, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасно повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) ( Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Звертає увагу суду на те, що підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надіслана уся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Позов просить задовольнити із наведених вище підстав. Крім цього, позивач просить стягнути із відповідача судові витрати у вигляді судового збору та витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на суму 25000 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.10.2025 цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлялася у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за її зареєстрованим місцем проживання повістки про виклик до суду. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подавала, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 13.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4050949 (індивідуальна частина) (далі - Договір №4050949), який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора W78353.

Відповідно до пункту 6.1 Договору №4050949 вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з пунктом 6.2 Договору №4050949 проект договору розміщений в Особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору. Електронне повідомлення може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс повідомленні з мобільного номеру позичальника на номер 2277.

У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» в електронній формі.

За умовами Договору №4050949 ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 8000,00 грн на строк 20 днів зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування грошовими коштами.

Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 Договору №4050949).

Окрім іншого, пунктом 1.5.1 Договору №4050949 узгоджено сторонами і комісію за надання кредиту у сумі 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово.

Як вбачається з додатку № 1 до договору про споживчий кредит №4050949 від 13.10.2021, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 02.11.2021 та суму до сплати: кредит 8000 грн; проценти 4000 грн; комісія 1520 грн.

Додаток № 2 до договору про споживчий кредит № 4050949 від 13.10.2021, який є паспортом споживчого кредиту, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів.

Анкета-заява на кредит №4050949 від 13.10.2021 включає аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначено особисті дані ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви.

На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. Вказана обставина підтверджується квитанцією №1792641840.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит №4050949 від 13.10.2021 станом на 13.01.2022 заборгованість ОСОБА_1 складає 37520 грн, з яких: 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 28000 грн заборгованість за процентами, 1520 грн заборгованість за комісією.

13.01.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) укладено договір факторингу за №13-01/2022-79.

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу, за цим договором клієнт первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 79914297,90 грн, а фактор зобов`язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно витягу з додатку №3 до договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4050949 в сумі 37250 грн, з яких: 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 28000 грн заборгованість по процентах, 1520 грн заборгованість за комісією.

Також, 17.10.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір позики №964733 відповідно пункту 1 якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погодженій умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Сума позики складає 2200 грн. Строк позики (строк договору) 30 днів. Базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) 2 відсотки. Дата повернення позики 16.11.2021. Процентна ставка за перший день користування позикою 29,71%. Знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70% (не застосовується у період карантину). Пеня % за день 2,70 (не застосовується в період карантину). Орієнтовна загальна вартість позики 2860,00 грн. (п.2.1, 2.3).

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. (п.4).

Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. (п.13).

Як вбачається із довідки ТзОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 09.09.2024 №09/09-2024-2/ТНПП, остання підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «Перше Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів. Дата 17.10.2021 року, сума 2200,00 грн.(дві тисячі двісті грн. 00 коп.), за номером платіжної картки № НОМЕР_1 . Номер платежу 637700628481693032964733.

Таким чином, первинний кредитор ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики №964733 від 17.10.2021 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу суму позики, обумовлену вказаним договором.

Як вбачається із складеного розрахунку ТзОВ «Перше Безпечне агентство необхідних кредитів», останнє зазначило, що заборгованість відповідача за договором позики №964733 від 17.10.2021 складає по тілу кредиту 2200 грн., за нарахованими відсотками 5280 грн.

23.02.2022 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТзОВ «Вердикт капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №23/02/2022/1, відповідно до пункту 2.1 якого, за цим договором Клієнт первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 1687762,22 грн., а Фактор зобов`язується здійснити фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками. Відповідно до умов цього договору, Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а Клієнт не відповідає перед Фактором, якщо одержані суми є меншими від суми сплаченої Фактором Клієнтові.

Згідно із Витягу із реєстру боржників №1 до договору факторингу №23/02/2022/1 від 23.02.2022, Клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників Клієнта на умовах передбачених договором факторингу №23/02/2022/1 від 23.02.2022, у тому числі право вимоги за договором позики №964733 на загальну суму 7480 грн., з яких 2200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5280 грн. заборгованість за відсотками.

Крім цього, 28.09.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір позики №7745196 відповідно пункту 1 якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погодженій умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Сума позики складає 15001,00 грн. Строк позики (строк договору) 20 днів. Базова процентна ставка (фіксована) 1,99 відсотки. Дата повернення позики 10.11.2021. Знижена процентна ставка 1,99% застосовується у відповідності до програми лояльності. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день% (не застосовується у період карантину) 2,70%. Пеня % за день 2,70 (не застосовується в період карантину). Орієнтовна реальна річна процентна ставка 15418,91%, Орієнтовна загальна вартість позики 19777,32 грн.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. (п.4).

Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. (п.12).

Як вбачається із довідки ТзОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 18.09.2024 №КД-000000514, остання підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «Перше Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів. Дата 28.09.2021. Номер платежу d7cd12b3-cf8c-46d3-9f47-0d60aeea5dbb, сума платежу 15001 грн., отримувач на картку № НОМЕР_1 .

Таким чином, первинний кредитор ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики №77454196 від 28.09.2021 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу суму позики, обумовлену вказаним договором.

Як вбачається із складеного розрахунку ТзОВ «Перше Безпечне агентство необхідних кредитів», останнє зазначило, що заборгованість відповідача за договором позики №77454196 від 28.09.2021 складає по тілу кредиту 15001 грн., за нарахованими відсотками 32603,17 грн.

22.02.2022 між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТзОВ «Вердикт капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до пункту 2.1 якого, за цим договором Клієнт первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 153 662 582, 15 грн., а Фактор зобов`язується здійснити фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту, і стає Новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками. Відповідно до умов цього договору, Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а Клієнт не відповідає перед Фактором, якщо одержані суми є меншими від суми сплаченої Фактором Клієнтові.

На виконання умов зазначеного договору факторингу, його сторонами підписано Акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022.

На виконання договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, ТзОВ «Вердикт капітал» перерахувало ТзОВ «Перше Безпечне агентство необхідних кредитів» суму у розмірі 6 382 999,39 грн.

Як вбачається із реєстру боржників №1 до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, Клієнт відступає Факторові право вимоги заборгованостей до боржників Клієнта на умовах передбачених договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, у тому числі право вимоги за договором позики №77454196 на загальну суму 47604,17 грн., з яких 15001 грн. заборгованість за тілом кредиту, 32604,17 грн. заборгованість за відсотками.

10.01.2023 між ТзОВ «Вердикт капітал» (Первісний кредитор) та ТзОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) укладено договір відступлення (купівля-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до пункту 2.1 якого, за цим договором в порядку та на умовах, визначених договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1, №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики. Крім цього, між зазначеними сторонами підписано акт прийому передачі реєстру боржників за вказаним договором факторингу.

Як вбачається з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, ТзОВ «Коллект центр», передано право вимоги за договорами позики: №4050494 від 17.10.2021 на суму 54320 грн., з яких 8000 грн. тіло кредиту, 44800 грн. заборгованість за відсотками, 1520 грн. сума заборгованості за нарахованими комісіями; за договором позики №77454196 на загальну суму 47606,63, з яких 15001 грн. заборгованість за тілом кредиту, 32603,17 грн. нараховані відсотки, 2,46 грн. відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України; за договором позики №964733 на загальну суму 7480,18 з яких 2200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5280 грн. нараховані відсотки, 0,18 грн. відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складених позивачем за вказаними договорами позики, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.06.2025 складає: - за договором позики №4050949 від 13.10.2021 на суму 54320 грн., з яких 8000 грн. тіло кредиту, 44800 грн. заборгованість за відсотками, 1520 грн. заборгованість за комісією; - за договором позики №77454196 на загальну суму 47606,63, з яких 15001 грн. заборгованість за тілом кредиту, 32603,17 грн. нараховані відсотки, 2,46 грн. три відсотки річних; - за договором позики №964733 на загальну суму 7480,18 з яких 2200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5280 грн. нараховані відсотки, 0,18 грн. три відсотки річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан», ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронні договори позики №4050949, №77454196 та №964733, у зв`язку із цим виникли зобов`язальні правовідносини, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Таким чином, враховуючи наведені обставини, дослідивши їх у судовому засіданні, суд приходить до переконання, що між первинними кредиторами - ТОВ «Мілоан», ТзОВ «Перше Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 13.10.2021, 17.10.2021 та 28.09.2021 було укладено в електронній формі договори позики за №4050949, №77454196 та №964733. В подальшому, на підставі зазначених договорів факторингу, до ТзОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за вказаними правочинами.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками та тілом кредиту, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Щодо стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №4050949 від 13.10.2021, Суд зазначає наступне.

Отримавши 13.10.2021 кредит у розмірі 8000 грн, строк повернення якого відповідно до п. 1.3 Договору становив 30 днів, відповідач до 02.11.2021 коштів у зазначеному розмірі з процентами не повернув. У зв`язку із чим, позикодавець ТОВ «Мілоан» на виконання умов п. п. 1.5, 2.3.1.2 кредитного договору почав здійснювати нарахування відсотків, які нараховував у період з 13.10.2021 по 02.11.2021 та з 03.11.2021 по 01.01.2022 позикодавець почав здійснювати нарахування відсотків на стандартних (базових) умовах на виконання умов п. п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору.

Вказані обставини підтверджуються відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором № 4050949.

Таким чином, вищенаведені обставини вказують на те, що строк кредитування згідно кредитного договору № 4050949 від 13.10.2021 закінчився 01.01.2022 та саме в цей день первісний кредитор припинив нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, що відповідає положенням зазначеного кредитного договору та вимогам закону, оскільки зі спливом строку кредитування позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до вимог статті 1048 ЦК України.

Відтак, враховуючи нараховані первісним кредитором суми, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на дату закінчення строку кредитування за кредитним договором № 4050949 від 13.10.2021 становить 37520 грн, в тому числі: 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 28000 грн заборгованість за відсотками, 1520 грн заборгованість по комісії.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4050949 від 13.10.2021 в сумі 54320 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28000 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення; заборгованість з комісії 1520 грн; нараховані відсотки зг. кр. дог. 16800 грн.

Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №4050949 від 13.10.2021 вбачається, що позивачем безпідставно здійснювалось нарахування відповідачу процентів за користування кредитом за період з 13.01.2022 по 23.02.2022 в сумі 16800 грн, оскільки таке нарахування здійснювалось позивачем після закінчення строку кредитування.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 1520 грн комісії, то Суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення нараховувалася комісія в розмірі 1520 грн.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 1520 грн слід відмовити.

Тож, дослідивши надані сторонами докази в обґрунтування заявленої позивачем вимоги про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту №4050949 від 13.10.2021, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 36000 грн, яка складається із заборгованість за тілом кредиту 8000 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 28000 грн.

Щодо стягнення заборгованості за договорами позики №77454196 від 28.09.2021 та №964733 від 17.10.2021, Суд зазначає наступне.

У пункті 2.2. Договору позики 77454196 від 28.09.2021 встановлено, що кредит надається на 20 днів від дати отримання кредиту.

Також, у 2.2. Договору позики №964733 від 17.10.2021 встановлено, що кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту.

Разом із тим, як вбачається із розрахунків заборгованості за договорами позики №77454196 та №964733, позивач нараховував відсотки і після погодженого строку кредитування, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20.

З приводу доводів представника позивача, які містяться у позові, щодо нарахування процентів за Позикою відповідно до п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 № 39/248 на 106му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі № 112/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03.07.2019.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тому, суд не погоджується із думкою представника позивача, з приводу правомірності нарахування відсотків відповідно до п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Окрім того, в матеріалах справи відсутня інформація про те, що станом на дату укладення Договорів позики №77454196 та №964733 діяли саме ці Правила та те, що відповідач при укладені договорів позики була ознайомлена з умовами саме цих Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Тому, суд вважає правомірними нарахування відсотків за договорами позики в межах строку кредитування та у розмірах передбачених цими договорами, а саме:

-За Договором позики № 77454196 від 28.09.2021 в розмірі 19777,32 грн., з яких: 15001 грн. - по тілу кредиту, 4776,32 грн. - за нарахованими відсотками за період з 28.09.2021 по 18.10.2021, тобто у межах строку кредитування;

-За Договором позики № 964733 від 17.10.2021 в розмірі 2880 грн., з яких 2200 грн.. - за тілом кредиту, 680 грн. - відсотками за період з 17.10.2021 по 16.11.2021, тобто у межах строку кредитування.

Щодо стягнення трьох відсотків та інфляційних по ст. 625 ЦК України за Договорами позики №77454196 від 28.09.2021 та №964733 від 17.10.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за договором позики №77454196 від 28.09.2021 за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 відповідачу нараховані 3% річних на прострочену суму невиконаного грошового зобов`язання в розмірі 2,46 грн та за договором позики №964733 від 17.10.2021 за період з 23.02.2022 по 23.02.2022 відповідачу нараховані 3% річних на прострочену суму невиконаного грошового зобов`язання в розмірі 0,18 грн.

Перевіривши здійснені розрахунки 3% річних, суд визнає їх правильними, виконаними з дотриманням норм ст. 625 ЦК України, нараховані на суму боргу, який становить невиконане зобов`язання.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 2,46 грн та 0,18 грн на підставі ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за Договором про споживчий кредит №4050949 від 13.10.2021 в розмірі 36000 грн., з яких: 8000 грн. - по тілу кредиту, 28000 грн. - за нарахованими відсотками; за Договором позики №964733 від 17.10.2021 в розмірі 2880 грн. 18 коп., з яких: 2200 грн. - по тілу кредиту, 680 грн. - за нарахованими відсотками, 0,18 грн. 3% річних; за договором позики № 77454196 від 28.09.2021 в сумі 19779,78 грн, з яких: 15001 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4776,32 грн - заборгованість за відсотками, 2,46 грн. 3% річних. Всього на загальну суму 58659,96 грн. Вказана сума відповідачем не спростована.

Щодо розподілу судових витрат Суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).

Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які вона очікує понести у даній справі становить 25 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду: договір про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між адвокатом адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс та ТОВ «Коллект центр», пунктом 4.1. якого сторони погодили, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору; заявку на надання юридичної допомоги за №325 від 01.05.2025 року, з якої вбачається, що ТОВ «Коллект центр» та адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 25 000,00 грн; витяг з акту №10 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025, підписаний керуючим партнером адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «Коллект центр», згідно з яким адвокатським об`єднанням було надано ТОВ «Коллект центр» правову допомогу на загальну суму 25000 грн.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 року Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно витягу з акту №10 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025, підписаного керуючим партнером адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «Коллект центр» вбачається, що сторони Договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 погодили вартість наданих послуг, яка становить 25000 грн.

Поруч з цим, на переконання суду вказані позивачем види послуг мають необґрунтовано завищену вартість, тобто вбачається неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки віднесена до категорії малозначних справ.

Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також із врахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд приходить до висновку за необхідне зменшити розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн до 4000,00 гривень, оскільки на думку суду, виходячи із складності даної справи, саме такий розмір витрат правової допомоги є необхідним і неминучим для позивача.

Водночас, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 53,61 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1298,64 грн. (2422,40/100%х53,61%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4050949 від 13.10.2021 в розмірі 36000 (Тридцять шість тисяч) гривень, з яких: 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 28000 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Договором позики № 964733 від 17.10.2021 в розмірі 2880 (Дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 18 коп., з яких 2200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 680 грн. заборгованість за відсотками, 0,18 грн. 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Договором позики № 77454196 від 28.09.2021 в розмірі 19779 (Дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень 78 коп., з яких 15001 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4776,32 грн. заборгованість за відсотками, 2,46 грн. 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 1298,64 гривень сплаченого судового збору та 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення суду направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місця знаходження: вул.Мечнікова, 3, офіс 306, м.Київ, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич