Рішення № 137365851, 04.06.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/929/25

Провадження №2/472/408/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Тустановського А.О.,

за участю секретаря - Маслюк А.М.,

представника позивача - Калачик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлені вимоги мотивують тим, що 10 березня 2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №1362522 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов зазначеного кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит в сумі 11000,00 грн., строком на 350 днів з процентною ставкою за користування коштами 2,5% від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору, зарахувавши останньому на його банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» уклав договір факторингу №18/12/24 з ТОВ «Ум Факторинг», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1362522 від 10.03.2024 в сумі 107 250,00 грн.

Протягом дії договору нараховані відсотки за користування кредитом відповідачем не погашені. Станом на дату звернення до суду, відповідач борг та нараховані відсотки не погашав, наявне прострочення за вказаним договором в розмірі 107 250,00 грн., яка складається з: 11000 грн. заборгованості по тілу кредиту; 96250,00 грн. заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Посилаючись на викладене позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Ум Факторинг» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 107 250,00 грн., судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

09 квітня 2026 року до суду від представника позивача Калачик В.В. надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якої останній зазначив, що первісно позивач заявляв позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 11000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 96250,00 грн; разом 107250,00 грн. Однак Позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості не було взято до уваги Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності 24.12.2023 року та яким були встановлені обмеження максимальної денної процентної ставки: у перші 120 днів з дня набрання чинності Законом не більше 2,5 %; у наступні 120 днів не більше 1,5 %; надалі не більше 1 %.

З урахуванням вказаних норм, а також положень п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», Позивач здійснив перерахунок відсотків за кредитом. На підставі, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 52360,00 гривень, виходячи із розрахунку: 1. 12100,00 гривень відсотки за період з 10 березня 2024 року (день укладання договору та початок нарахування відсотків) до 22 квітня 2024 р. (120-тий день перехідного періоду із максимальною денною ставкою 2,5%) = (11000,00 (тіло кредиту) х 2,5 % х 44 днів); 2. 19800,00 гривень - відсотки за період з 23 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 р. (період перехідного періоду з максимальної денною ставкою 1,5%) = (11000,00 (тіло кредиту) х 1,5 % х 120 днів); 3. 20460,00 гривень - відсотки за період з 20 серпня 2024 року по 22 лютого 2025 року (день закінчення кредитного договору) = (11000,00 (тіло кредиту) х 1,0 % х 186 дні).

За результатами нового розрахунку загальна заборгованість Відповідача за кредитним договором №1362522 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.03.2024 р. складає: 11000,00 (тіло кредиту) + 12100,00 ( відсотки за перший перехідний період) + 19800,00 (відсотки за другий перехідний період) + 20460,00 (відсотки за залишковий період) = 63360,00 гривень.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 63360,00 грн., понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

Представник позивача ТОВ «Ум Факторинг» в судове засідання не з`явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до заяви про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Кредитний договір (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Вона не укладала Кредитний договір, в редакції, яку долучав представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджувала відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Жоден доказ по справі не підтверджує, що я узгодила саме цю редакцію договору та всі його умови. Якби дійсно такий договір був укладений, то відповідач в обов`язковому порядку мала би здійснити набір у відповідній електронній формі певної комбінації алфавітно цифрової послідовності, вказана комбінація відобразилась би у електронній формі та збереглася на сервері кредитора для долучення до кредитного договору, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо.

Також просить суд перевірити законність нарахування позивачем та стягнутих рішенням суду процентів з урахуванням норм Закону України «Про споживче кредитування» з метою захисту прав споживача. Отже, є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з неї процентів у сумі 13702,50 грн., нарахованих за порушенням максимальної процентної ставки, просить відмовити в задоволенні цих вимог, захистивши її права як споживача, оскільки заявлена позивачем сума процентів істотно перевищує розмір процентів, на який міг би розраховувати пересічний споживач при укладенні подібного договору.

Отже, позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між нею та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, не довів перерахування тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 березня 2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1362522 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» в електронній формі в особистому кабінеті позичальника на сайті ТОВ «Селфі Кредит» /а.с.21-25/.

Відповідач прийняла пропозицію укласти кредитний договір з ТОВ «Селфі Кредит», підписавши його одноразовим ідентифікатором «Х929» - 10.03.2024 о 19:53:29.

Відповідно до умов цього договору, ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався одержати та повернути їх, сплативши проценти за користування, а також виконати інші зобов`язання, передбачені кредитним договором. Факт укладення кредитного договору, а також згода відповідача з інформаційним повідомленням від споживача фінансових послуг, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, підтверджується його підписанням за допомогою одноразового ідентифікатора Х929.

За умовами наданого кредитного договору, ТОВ «Селфі Кредит» надав відповідачу кредит у сумі 11000,00 грн. на строк 350 днів. Відповідач зобов`язана була сплачувати проценти з періодичністю платежів кожні 25 днів, відповідно до графіку, що визначений у кредитному договорі /а.с.25/. Фіксована стандартна процентна ставка за користування кредитом складає 2,5% в день. Загальні витрати за кредитом за весь строк користування становлять 96250,00 грн., що відповідає реальній річній процентній ставці у розмірі 119700,64 % річних. Також, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо сплати суми кредиту та/або процентів, пунктом 6.4. наданого кредитного договору передбачено сплату штрафу /а.с.23/.

ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредитні кошти у сумі 11000,00 грн. шляхом перерахування 10.03.2024 о 19:55:10 грошових коштів на картковий рахунок з маскою картки № НОМЕР_1 , що підтверджується копією інформаційної довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» /а.с.26/.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується витребуваними від АТ КБ «Приватбанк» доказами, а саме випискою за договором № б/н за період 10.03.2024 14.03.2024, з якої вбачається, що 10.03.2024 на банківську карту з номером № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , було перераховано 11000,00 грн..

Отже, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі.

18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» уклало договір факторингу №18/12/24 з ТОВ «Ум Факторинг», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1362522 від 10.03.2024 /а.с.15-20/.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №1362522 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.03.2024 р. складає: 11000,00 (тіло кредиту) + 12100,00 ( відсотки за перший перехідний період) + 19800,00 (відсотки за другий перехідний період) + 20460,00 (відсотки за залишковий період) = 63360,00 гривень, що підтверджується копією витягу із акта приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024 та копією детального розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором. Зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правовідносини, встановлені договором, або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань відповідно до умов кредитного договору №1362522 від 10.03.2024, порушив умови договору щодо строків сплати кредиту та відсотків за користування ним, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 63360,00 грн.

На день розгляду справи зобов`язання відповідачем не виконане, заборгованість не сплачена, доказів протилежного відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Окрім цього, в згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано копію Договору №141 про надання правової допомоги від 29.01.2025, копію додаткової угоди №1 до договору №141 про надання правової допомоги від 29.01.2025, копію акту виконаних робіт від 16.03.2025 та копію платіжної інструкції №351 від 17.03.2025 АТ «УКРСИББАНК» на суму 6000,00 грн. /а.с.8-12, 30/.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 274- 279, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286; юридична адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд.73-Г, офіс 7/1) заборгованість за договором споживчого кредиту №1362522 від 10.03.2024 в розмірі 63 360 (шістдесят три тисячі триста шістдесят) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту в сумі 11000,00 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 52360,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286; юридична адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд.73-Г, офіс 7/1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський