Вирок № 137365738, 11.06.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/395/26 Провадження № 1-кп/450/361/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141430000653 від 08.08.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець с. Межигір`я Турківського району Львівської області, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , діючи умисно, у період часу першого кварталу 2009 року, більш точний час слідством не встановлено, порушуючи вимоги ст. ст. 60, 61, 116-126 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. б ст. 211 Земельного Кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 88-89 Водного кодексу України, якими зокрема передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, де забороняється будівництво будь-яких споруд, баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, достовірно знаючи, що будь-які рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки не приймались, самовільно зайняв частину земельної ділянки комунальної власності Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області площею 0,0029 га (площа забудови), яка знаходиться у селищі Щирець Львівського району Львівської області за координатами: Х5492300.054; Y1326070.633, Х5492300.253;Y1326066.241, Х5492306.488; Y1326071.205, в межах території, яка не відведена, не сформована, не має кадастрового номера, а також в межах прибережно- захисної зони р. Щирка, на якій без будь-яких дозвільних документів у сфері будівництва, самовільно, власними силами (за власні кошти), здійснив будівництво капітальної будівлі - гаражного приміщення розмірами 4,35 м. на 6,59 м., яку він використовує для власних господарських потреб.

Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та надав зізнавальні покази, що відповідають пред`явленого йому обвинуваченню. У скоєному розкаюється просить його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе виним повністю у вчиненні кримінального проступку, який йому інкримінується, фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорюється учасниками судового розгляду і вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим у вчиненні ним кримінальних правопорушень, його винуватість доводиться іншими зібраними у справі доказами, однак відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд впевнившись у правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності його позиції, визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються.

На підставі наведеного суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України доведена повністю.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 197-1 КК України, є правильною, так як він вчинив самовільне будівництво споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

За вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 підлягає покаранню, при визначенні виду та міри покарання, суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, характер вчиненого діяння, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, сприяння слідству у розкриття вказаного кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення та обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, який вину у вчиненні кримінального проступку визнає повністю, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря- психіатра не перебуває.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, частиною 3 статті 197-1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_1