Рішення № 137365458, 10.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.06.2026

Справа № 334/2606/26

Провадження № 2/334/2502/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Гурський Г.Ю. в інтересах ТОВ «Кошельок» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові посилалися на те, що 09.02.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3085513820-611149 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно умов та правил, зазначених у договорі.

Відповідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створено згідно з вимогами ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор «7972» для підписання кредитного договору шляхом направлення на номер телефону НОМЕР_1 , вказаного під час реєстрації в особистому кабінеті.

Відповідно умов кредитного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 8700 грн. (п.1.1 договору, р.3 паспорту кредиту); початковий строк кредитування 22 дні (п.2.1 договору, р.3, р.4 паспорту кредиту, п.1 графіку розрахунків); Дисконтна відсоткова ставка 1,1000000000000001% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п.3.6, п.3.7, п.3.7 договору (р.4 паспорту кредиту, п.1, п.2 графіку розрахунків); Базова процентна ставка 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п.3.5, п.3.6, п.3.7, п.3.8 договору (р.4 паспорту кредиту, п.4 графіку розрахунків).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті.

Згідно п.3.6 та п.3.7 кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 03.03.2022 року до 31.05.2022 року, за ставкою 2,2% на добу.

Відповідна умова Договору, зазначена в п.3.6 цього правочину і названа його сторонами "відкладальною", незалежно від такої назви, є на час вирішення спору обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні ст.204 ЦК України, оскільки у справі відсутні відомості про припинення дії згаданого пункту договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку. Таким чином, після спливу Лояльного періоду строк користування кредитом за договором був подовжений до 31.05.2022 року, а тому позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом в період до 31.05.2022 року

Загальна сума боргу станом на дату подання позову становить 28031,40 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 8700 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 19331,40 грн.

Попередній (орієнтований) розмір судових витрат становить 12662,40 грн., що складається з: витрати на оплату судового збору 2662,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу 10000 грн.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3085513820-611149 від 09.02.2022 року в розмірі 28031,40 грн., з яких: 8700 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 19331,40 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662.40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.; справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника, не заперечували проти заочного розгляду справи.

25.03.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано у АТ «Універсал Банк» наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 08.02.2022 року по 10.02.2022 року.

13.04.2026 року АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , також надали рух коштів (виписка) за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 , за період з 08.02.2022 року по 10.02.2022 року.

10.06.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в тексті позовної заяви прохали справу розглянути без участі представника, не заперечували проти заочного розгляду справи.

10.06.2026 року відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність не надав, відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2494610 від 23.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

09.02.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір № 3085513820-611149 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, позичальнику надано одноразовий ідентифікатор «7972» для підписання кредитного договору шляхом направлення на номер телефону НОМЕР_1 , вказаного під час реєстрації в особистому кабінеті.

Згідно п.1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 8700 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Умови кредиту: сума кредиту 8700 грн. (п.1.1 договору, р.3 паспорту кредиту); початковий строк кредитування 22 дні (п.2.1 договору, р.3, р.4 паспорту кредиту, п.1 графіку розрахунків); Дисконтна відсоткова ставка 1,1000000000000001% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п.3.6, п.3.7, п.3.7 договору (р.4 паспорту кредиту, п.1, п.2 графіку розрахунків); Базова процентна ставка 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п.3.5, п.3.6, п.3.7, п.3.8 договору (р.4 паспорту кредиту, п.4 графіку розрахунків).

Вказані умови також узгоджено Сторонами у Паспорті споживчого кредиту, що також підписаний відповідачем.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання за договором в повному обсязі надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 8700 грн. та 09.02.2022 року о 17:02 перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті, що підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС Лінк».

Згідно виписки АТ «Універсал Банк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на рахунок останньої зараховано грошові кошти в сумі 8700 грн.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим відповідачу нараховано заборгованість у розмірі 28031,40 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 8700 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 19331,40 грн., що підтверджується копією Детального розрахунку заборгованості за договором № 3085513820-611149 від 09.02.2022 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Станом на час розгляду справи судом відповідач не погасив заборгованість.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1052 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1052 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами договору № 3085513820-611149 від 09.02.2022 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Кошельок» виконало в повному обсязі умови договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту 8700 грн., проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого відповідачу нараховано заборгованість на суму 28031,40 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 8700 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 19331,40 грн.

Виписка АТ «Універсал Банк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що остання отримувала кредитні кошти.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти, на що він розраховував при укладенні договору, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу: згідно розрахунку заборгованості відповідач тіло кредиту не повертала, отже заборгованість за основною сумою боргу складає 8700 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками: умовами кредитного договору передбачено процентну ставку 1,1% в день, що складає в сумі 2105,40 грн., також визначено строк кредитування 22 дні.

Однак, позивачем нараховано відповідачу відсотки в загальному розмірі 19331,40 грн. за строк кредитування з 09.02.2022 року до 02.03.2022 року за ставкою 1,1% в день, та з 03.03.2022 року до 31.05.2022 року за ставкою 2,2% в день згідно п.3.6, п.3.7 кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п.6.19).

Таким чином, розмір відсотків за 22 дні користування кредитом в сумі 8700 грн. за процентною ставкою 1,1% в день складає в розмірі 2105,40 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за період з 09.02.2022 року до 02.03.2022 року, та узгоджується з розміром відсотків у Паспорті споживчого кредиту.

Посилання позивача на п.3.6 кредитного договору як на підставу для нарахування процентів за договором поза межами строку кредитування є безпідставним, оскільки цим пунктом встановлено як відкладальну таку обставину, яка не є нею в розумінні ст.212 ЦК України (факт користування кредитом після закінчення строку кредитування).

У п.2.2 кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів продовження позичальником строку кредитування шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом, тобто відповідач не вчиняв дій, які свідчили б про його намір продовжити строк кредитних правовідносин з позичальником.

При цьому, суд зазначає, що пролонгація строку кредитування, на яку вказує позивач, не дає можливості позичальнику користуватися кредитними коштами, а лише дає можливість кредитору нараховувати відсотки необмежену кількість часу, що безумовно призводить до дисбалансу договірних відносин.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом саме в розмірі 2105,40 грн.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, тому нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

До аналогічних висновків щодо розміру відсотків та строку кредитування у справах за позовом ТОВ «Кошельок» дійшов Запорізький апеляційний суд у Постанові від 02.06.2026 року у справі № 336/11934/25, у Постанові від 29.04.2026 року у справі № 317/6138/25, у Постанові від 01.05.2026 року у справі № 317/4751/25.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 10805,40 грн., з яких: 8700 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 2105,40 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином, за наявними матеріалами позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 28031,40 грн. задоволено вимоги на суму 10805,40 грн., тобто на 38,54 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1026,08 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію Договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року між Адвокатським бюро «Герман Гурський та Партнери» та ТОВ «Кошельок» з додатком до нього у виді Переліку послуг, що входять до складу правової допомоги; копію акту №1 від 17.03.2026 року приймання-передачі правової допомоги до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 від 29.05.2019 року на ім`я Гурський Г.Ю.

Так, згідно копії акту №1 від 17.03.2026 року приймання-передачі правової допомоги до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, сторонами визначено склад, обсяг та види послуг адвоката: 1) оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) - 30 хвилин 1000 грн.; 2) збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 1 година 2000 грн.; 3) складання позовної заяви - 2 години 4000 грн.; 4) формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) - 1 година 2000 грн.; 5) відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 30 хвилин 1000 грн., всього на суму 10000 грн.

Таким чином, позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 10000 грн.

Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 28031,40 грн. задоволено вимоги на суму 10805,40 грн., тобто на 38,54 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 3854 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова буд.8А, рахунок № НОМЕР_4 в АТ "ТАСКОМБАНК", код банку 339500) заборгованість за кредитним договором №3085513820-611149 від 09.02.2022 року в розмірі 10805,40 грн. (десять тисяч вісімсот п`ять гривень 40 копійок), з яких: 8700 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 2105,40 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова буд.8А, рахунок № НОМЕР_4 в АТ "ТАСКОМБАНК", код банку 339500) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1026,08 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3854 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз