Рішення № 137365384, 03.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер № 333/9989/25

Провадження № 2/333/1004/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Каут Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, за відсутності учасників справи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на 7/50 частин житлового будинку літ. А, загальною площею за внутрішніми замірами 155,5 кв.м., житловою площею 90,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідними господарськими будівлями та спорудами, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач являючись спадкоємцем за заповітом не може оформити свої спадкові права через накладене обтяження на спадкове майно та відсутністю нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 24.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи в підготовче засідання, що було призначене на 24.11.2025 (а.с.19). Також цією ухвалою були витребувані належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від приватного нотаріуса. Ухвалою суду від 16.12.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.64). Розгляд справи неодноразово відкладався, а в судовому засіданні оголошувалися перерви, у зв`язку з неявкою учасників справи чи за їх клопотанням, неможливість розгляду справи за наявними матеріалами і з інших причин.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі, представник відповідача зазначив, що за умови доведення позивачем всіх обставини, на які він посилається то у вирішенні даної справи покладається на розсуд суду, просить винести законне та обґрунтоване рішення (а.с.26), представник позивача позов просить задовольнити (а.с.70). За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності учасників справи на підставі доказів, які є в матеріалах справи що відповідає положенню ч.3 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

20.08.1997 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу (далі Договір), за змістом якого ОСОБА_2 придбав 7/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , розташований за земельній ділянці 970 кв.м. за 4 515,00 грн., який відповідно до ст.15 Закону України "Про товарну біржу", зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею Нерухомості, про що зроблений запис в "Журналі реєстрації" реєстр. № 5023.К від 20.08.1997 (а.с.11, 48).

Право приватної власності на 7/50 частин житлого будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 було зареєстроване Запорізьким бюро технічної інвентаризації на підставі Договору № 5023.К купівлі-продажу, який зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею Нерухомості 20.08.1997 та записаний в реєстрову книгу за № 1р № 191, що підтверджується реєстраційним посвідченням форми № 5 виданим 04.09.1997 Запорізьким бюро технічної інвентаризації (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 06.03.2025 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 9, з.б.а.с.37).

Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, в тому числі на 7/50 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташований за земельній ділянці 970 кв.м.

Згідно заповіту від 08.05.2023, який засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Масловець Л.С., та зареєстрований в реєстрі за № 481, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на випадок своєї смерті зробив таке заповідальне розпорядження: все його майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, всі його майнові та немайнові права і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.38).

Являючись спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 11.04.2025 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Саламатової Марини Володимирівни із заявою про прийняття спадщини (а.с.34), згідно якої нотаріусом була заведена спадкова справа № 16/2025 (а.с.33-54), що також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 80810113 від 11.04.2025, згідно якого в спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа за № 73932638 (а.с.12).

В матеріалах спадкової справи відсутні відомості про інших спадкоємців, після смерті ОСОБА_2 , крім позивача.

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Саламатової Марини Володимирівни від 17.09.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу житлового будинку, був посвідчений з порушенням вимог статті 227 ЦК Української РСР, який дія на час посвідчення договору, а також виявленим обтяженням на нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1 , та (а.с.13, 53-54).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на зазначені норми та враховуючи, що правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинним на момент його укладення, у справі, що розглядається, мають бути застосовані положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦК Української РСР цивільні права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 224 ЦК Української РСР договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Відповідно до статті 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (стаття 47 ЦК УРСР).

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Об`єднана Палати Верховного Суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 зробила висновок, що на рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статей 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами. Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами. Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Враховуючи наведене, договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений на товарній біржі у 1997 року нотаріальному посвідченню не підлягав.

Відповідно до статті 48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

У статтях 59, 60 ЦК Української РСР визначено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

В ЦК Української РСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору. Правочин чи договір, які вчинялись під час чинності ЦК Української РС, могли бути визнані недійсними на підставі рішення суду.

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу № 5023.К від 20.08.1997 у спадкодавця ОСОБА_2 , виникло право власності на 7/50 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 увійшло належне спадкодавцю зазначене вище нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст.1216, 1218, 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За змістом ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

З наведеного суд висновує, що з часу відкриття спадщини, 7/50 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належить спадкоємцю ОСОБА_1 , який прийняв спадщину за заповітом у строк і порядок передбачений законом, а тому позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, набуття права власності на спадкове майно не припиняє дію арешту накладеного на нього, оскільки до спадкоємця перейшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, в тому числі існуючі обтяження нерухомого майна. Питання зняття арешту може вирішуватись в порядку встановленому законом.

Прохання розподілу судових витрат позивачем не порушувалось та судом не вирішувалось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.154, 392, 1216, 1218, 1220, 1268-1270 ЦК України, ст.ст.76-81, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В АЛ И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на 7/50 часток житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідними господарським будівлями та спорудами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач Територіальна громада, в особі Запорізької міської ради, місцезнаходження: просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя В.М. Ходько