Постанова № 137365301, 10.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/4063/26

Провадження № 3/331/1302/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №655904, складеного 03.05.2026, 03.05.2026 о 08:36, м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль/Козача, 1, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував ТЗ Volkswagen Golf, днз НОМЕР_2 (іноземна реєстрація), не маючи права керування ТЗ відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року. 03.03.2026 водій ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА6761580 за ч.2 ст. 126 КУпАП. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР України. Про повторність попереджений, чим порушив п.2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.

20.05.2026 захисником особи, яка притягається до відповідальності адвокатом Воропаєвим В.В. до суду було подане письмове клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП. Зокрема, він вказав, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Наказом командира в/ч від 09.01.2026 його було призначено начальником розвідки начальником групи розвідки штабу і штурмового батальйону військової частини. НОМЕР_3 ОСОБА_1 постійно і систематично знаходиться в районі ведення бойових дій, який визначений Головнокомандувачем ЗСУ. 03.05.2026 ОСОБА_1 терміново і невідкладно рухався в зону бойових дій на Запорізькій напрямок для узгодження дій розвідки для виконання дій по захисту держави, збереження життя та здоров`я військовослужбовців і цивільного населення. Інших військовослужбовців на вищезазначене завдання залучити було неможливо з урахуванням штатної посади останнього, тобто, він перебував у ситуації, яка має ознаки крайньої необхідності, враховуючи загальновідомий факт військової агресії зі сторони Російської Федерації, а також високої інтенсивності бойових зіткнень і важливості своєчасного постачання боєприпасів та іншого обладнання до місць виконання бойових завдань, що знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з відсіччю атак та збереження життів та здоров`я особового складу ЗСУ. З урахуванням вищезазначених фактів захисник просив закрити провадження у даній справі.

У судовому засіданні 20.05.2026 ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, однак, просив врахувати, що він діяв у стані крайньої необхідності. Судді він пояснив, що 03.05.2026 рухався після бойового завдання на зустріч з іншими військовими для взаємодії, яка мала відбутися о 09:00 год. Близько 08:45 год. його зупинили патрульні поліцейські за перевищення швидкості. Про причини перевищення швидкості і напрямок руху він повідомив поліцейських. Після цього поліцейський доповів про дану подію своєму керівнику, який сказав виписувати протокол. Посвідчення водія він не отримував, але оскільки водія знайти не могли, йому довелося сісти за кермо. Також він повідомив, що намагається отримати водійське посвідчення, але у зв`язку із залученням до виконання бойових завдань часу для цього наразі не має. У дане судове засідання він не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Воропаєв В.В. у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити. Додатково він вказав, що ОСОБА_1 довелося сісти за кермо, оскільки з урахуванням його посади інших осіб неможливо було залучити до виконання цього завдання, бо це пов`язано з військовою таємницею. Він систематично знаходиться у зоні бойових дій. У даному випадку необхідність сісти за кермо пов`язана із захистом держави і його підлеглих, оскільки своєчасним проведенням відповідних заходів було відвернуто небезпеку для цивільних і військових, тобто, він діяв у стані крайньої необхідності. Також захисник просив врахувати, що шкоди своїми діями він нікому не завдав.

Заслухавши клопотання захисника особи, яка притягається до відповідальності, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані до суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Під час розгляду справи суддею було встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, повністю підтверджується його поясненнями, наданими під час розгляду справи, а також долученими до матеріалів справи доказами:

- рапортом інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП від 03.05.2025, у якому описано обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 03.05.2026 о 08:36 год. Під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами відповідної категорії і що він притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕНА №6761580 від 03.03.2026, у зв`язку з чим щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6761580 від 03.03.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;

- довідкою інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, відповідно до якої ОСОБА_1 має повторність за ст. 126 КУпАП постанова серії ЕНА № 6761580 від 03.03.2026 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, посвідчення водія не отримував;

- витягом з підсистеми «Адмінпрактика» щодо зафіксованих випадків порушення ОСОБА_1 ПДР;

- відеозаписом з місця події, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу Volkswagen Golf, днз НОМЕР_2 (іноземна реєстрація), під керуванням ОСОБА_1 . Причиною зупинки транспортного засобу було перевищення швидкості у населеному пункті. Водій пояснив, що він є військовим, поспішає на взаємодію з іншими військовими, і повідомив, що у нього є техпаспорт на автомобіль, проте, він не має посвідчення водія. Потім на відеозаписі зафіксовано, як один з поліцейських доповів про цю подію своєму керівництву. Отримавши вказівки від керівника, поліцейський роз`яснив водію про складання відносно нього постанови за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., також роз`яснив про складення адміністративного протоколу за ч.5 ст.126 КУпАП, з протоколами ОСОБА_1 ознайомився.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення доведена.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

У даному випадку, суддя не бере до уваги посилання захисника про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія, саме у стані крайньої необхідності, оскільки захисником не було надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_1 саме 03.05.2026 о 08:36 год., рухаючись у АДРЕСА_2 , виконував наказ командира військової частини, що для виконання поставленого керівництвом завдання дійсно неможливо було знайти водія, який би доставив ОСОБА_1 у певне місце, і що це завдання дійсно було пов`язано з відсіччю збройної агресії РФ проти України.

Тому суддя приходить до висновку про те, що підстави для закриття провадження у справи на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП у даному випадку відсутні, а клопотання захисника про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

При цьому, суддя враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Обставиною, що пом`якшує адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , суддя визнає щире каяття, а обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , суддею не було встановлено.

Підстави для закриття справи, передбачені ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, відсутні.

Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Тому з урахуванням всіх цих обставин у сукупності, зважаючи на положення ст. 30 КУпАП і, зокрема, ч. 3 вказаної статті, яка передбачає можливість позбавлення права керування транспортними засобами осіб, які на момент накладення цього стягнення вже були позбавлені права керування транспортними засобами, імперативне та безальтернативне положення ч. 5 ст. 126 КУпАП щодо позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, суддя приходить до висновку, що на ОСОБА_1 має бути накладене стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. При цьому, на переконання судді, саме такий вид стягнення буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України та для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Суддею також врахований той факт, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , не перебуває у приватній власності водія, тому підстав для накладення стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу не вбачається.

Крім цього, суддею враховано, що відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із ч. 8 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

У зв`язку з цим суддя приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Воропаєва В.В. про закриття провадження у справі за вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Реквізити для сплати штрафу: Одержувач: ГУК у Запорізькій області 21081300; Рахунок: UA708999980313000149000008001; ЄДРПОУ: 37941997; Банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; Призначення платежу: Сплата штрафу у справі про адміністративне правопорушення № 331/4063/26, провадження № 3/331/1302/2026.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя Юлія КАРЕТНИК