Рішення № 137364649, 15.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/28530/25-ц

Провадження №: 2/752/2000/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №200174141 від 16 листопада 2018 року в розмірі 30 565,54 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк Форвард») та ОСОБА_1 було підписано Заяву (Оферту) №2200174141 на укладення договору про надання та використання платіжної картки, відповідно до умов якого відповідачу було випущено на його ім`я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

АТ «Банк Форвард» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому суму кредиту в межах кредитного ліміту в сумі 50 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача.

У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів у повному обсязі не виконав, внаслідок чого за договором виникла заборгованість у розмірі 30 565 грн 54 коп., з яких: 15 548 грн 09 коп. заборгованість за тілом кредиту; 6 621 грн 53 коп. заборгованість за відсотками та 8 395 грн 92 коп. заборгованість за комісією.

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № GL1N426202/1, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги АТ «Банк Форвард» до ОСОБА_1 за кредитним договором №200174141 від 16 листопада 2018 року .

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - передано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу №757/28530/25 передано на розгляд головуючому судді Кирильчук І.А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на останню відому адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулося з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Також судом було здійснено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та роз`яснено право на подачу заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 16 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було підписано Заяву (Оферту) №200174141 на укладення Договору про надання та використання платіжної картки, відповідно до умов якого відповідачу було випущено на його ім`я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

Згідно з паспортом споживчого кредиту процентна ставка за кредитом становить 24% річних; за обслуговування кредитної заборгованості встановлюється щомісячна плата в розмірі 2,25%; загальні витрати за кредитом становлять 20 733,78 грн; орієнтовна вартість кредиту становить 76 733,78 грн; реальна річна процентна ставка становить 61,75%.

Також, у матеріалах справи міститься опитувальник клієнта фізичної особи від 16 листопада 2018 року який підписаний відповідачем - ОСОБА_1 .

16 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримав від банку картку з № НОМЕР_2 відповідно до договору № 200174141.

Перерахування на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн за договором №200174141 від 16 листопада 2018 року, підтверджується випискою по особовим рахункам угоди №200174141 від 16 листопада 2018 року.

Отже, АТ «Банк Форвард» виконало свої зобов`язання за договором №200174141 від 16 листопада 2018 року у повному обсязі та перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн.

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №GL1N426202/1, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги до позичальників, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, з урахуванням всіх змін, доповнень до них і додатків, згідно реєстру у Додатку №1. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 2 Договору, новий кредитор у день укладення цього договору але в будь-якому випадку не раніше моменту утримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 Договору, набуває всі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за договорами.

Згідно з пунктом 4 Договору, сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 69349284,90 грн.

З копії платіжної інструкції №4170 від 23 липня 2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ціну згідно договору відступлення права вимоги №GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року, зокрема, за лот №GL1N426202 в сумі 70122419,74 грн.

З витягу з реєстру договорів до договору відступлення права вимоги №GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року, вбачається, що до переліку входить кредитний договір №200174141 від 25 липня 2024 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 та загальна сума заборгованості за договором становить 30 565,54 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 15 548,09 грн.; заборгованість за відсотками - 6 621,53 грн.; заборгованість за комісією - 8 395,92 грн.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( частина перша статті 13 ЦПК України)

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проценти за користування кредитом, проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною першою статті 1048 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ( частини перша, друга стаття 89 ЦПК України).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Із наданих позивачем доказів суд встановив, що 16 листопада 2018 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200174141.

На підтвердження виконання АТ «Банк Форвард» зобов`язань за кредитним договором надано банківські виписки з особових рахунків ОСОБА_1 , з яких вбачається, що банк відкрив йому рахунок, надав у користування кредитні кошти, якими він постійно користувався, але вчасно не повертав, тому виникла заборгованість.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість становить 30 565,54 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 548,09 грн; заборгованість за відсотками - 6 621,53 грн; заборгованість за комісією - 8 395,92 грн.

Факт правонаступництва, за яким до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права кредитора до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №200174141 від 16 листопада 2018 року, підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, копії яких додані до позовної заяви: договором №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року; платіжною інструкцією № 4170 від 23 липня 2024 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок АТ «Банк Форвард» грошові кошти у розмірі 70 122 419,74 грн як оплату за лот GL1N426202, переможець ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ціна продажу 70122419,74 грн та витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25 липня 2024 року (додаток №1 до договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги), підписаного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Банк Форвард», згідно з яким до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200174141 від 16 листопада 2018 року на загальну суму 30565,54 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 15 548,09 грн; заборгованість за відсотками - 6 621,53 грн; заборгованість за комісією- 8 395,92 грн.

Факт укладення кредитного договору відповідач не спростував.

Виходячи з викладених обставин, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали кредитний договір №200174141 від 16 листопада 2018 року, відповідач ОСОБА_1 отримав платіжну картку, якою він постійно користувався, що підтверджено виписками з відповідних рахунків, суд вважає, що наявні у справі докази у їх сукупності підтверджують наявну заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 548,09 грн та за відсотками за користування кредитом у розмірі 6 621,53 грн.

Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі.

Водночас, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі та відсилання клієнту.

Згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Отже, виписка про рух коштів по рахунку є тим документом, який підтверджує розмір заборгованості.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісію в розмірі 8 395,92 грн, суд виходить з такого.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З аналізу вказаних правових норм слідує, що сторони повинні забезпечити виконання умов, визначених ними в договорі.

У кредитному договорі №200174141 від 16 листопада 2018 року, укладеному між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_2 не передбачено ні розміру, ні порядку та умов нарахування та виплати комісії.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за розрахунково-касове обслуговування та комісію за обслуговування кредиту, в тому числі комісію за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі], які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» .

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 7.4 кредитного договору Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що ОСОБА_1 погодився з тим, що банк в повному обсязі повідомив його про наявні в банку умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, порядок обчислення процентних доходів, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій, предмет кожної супутньої послуги, обґрунтування вартості супутньої послуги, правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, фінансові умови договору про картку (включаючи вартість кредиту), які окрім Інформаційного блоку цієї Заяви містяться також в Умовах по карткам.

Враховуючи, що умови кредитного договору Закону України «Про споживче кредитування» не містять конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що пов`язані з обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, і позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію без визначення підстав її нарахування, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.

Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

Проте, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх розміру зі споживачем при укладенні вказаного кредитного договору, оскільки надані суду докази, які є складовою частиною кредитного договору, такої інформації не містять.

Таким чином, суд доходить висновку, що у відповідача ОСОБА_1 не виникло обов`язку сплачувати комісію.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в розмірі 22 169,62 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 15 548,09 грн.; заборгованість за відсотками 6 621,53 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує наступне.

За правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02 червня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», акту надання послуг (правової (правничої) допомоги), детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02 червня 2025 року.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відповідач не заперечив щодо витрат на правничу допомогу та не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу позивача про заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції від 06 червня 2025 року № 11005 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (72,53%) з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 758,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200174141 від 16 листопада 2018 року у розмірі 22 169 (двадцять дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 758 (одна тисяча сімсот п`ятдесят вісім) грн 00 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, Львівська обл., 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду виготовлено 15 червня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук