Рішення № 137364164, 01.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3791/25

Провадження 2-626/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся в суд з позовом через систему «Електронний суд» до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за Кредитним договором № 648004910 від 16.01.2023 у розмірі 57 258,64 грн., а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 16.01.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 648004910 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 12 200,00 грн, які були перераховані на банківську карту відповідача 4149-49ХХ-ХХХХ-1008.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов договору та до витягу з Реєстру прав вимоги № 220 від 14.03.2023 року до Договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 648004910 від 16.01.2023 року.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 648004910 від 16.01.2023 року, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до зазначеного Договору факторингу

У подальшому, 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 57 258,64 грн.

Первинний кредитор свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

З огляду на вище викладене позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 57 258,64 грн., яка складається з 12 200,00 грн. - заборгованість по кредиту, 45 058,64 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту.

13 жовтня 2025 року Обухівським районним судом Київської області ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено.

10.11.2025 року до суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення в якій наступний зазначив що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а тому був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву, висловити заперечення щодо заявлених підстав позовної заяв, а також у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. В заяві про перегляд заочного рішення відповідач вказує, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак матеріали справи не містять доказів вручення йому примірника позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі, а також доказів отримання ним судових повісток. Разом з тим він з 01.06.2025 року фактично не проживає за адресою АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представник відповідача вимоги заяви про перегляд заочного рішення підтримав та просив задовольнили з підстав, викладених у заяві.

Представник позивача у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення просив відмовити.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.12.2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2025 року. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

02.12.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення по справі від представника ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкової М.С., у яких остання повідомила про порядок нарахування відсотків, зазначених у позовній заяві. Крім того, до суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме інформації від Банка-емітента платіжної карти, зазначеної у позовній заяві з метою підтвердження факту зарахування коштів на рахунок відповідача.

19.12.2025 року надійшли додаткові пояснення у справі від представника відповідача, у яких зазначено про відсутність доказів переходу права вимоги від первинного кредитора а також відсутності доказів того, що банківська картка, на яку було перераховано грошові кошти у розмірі 12 200,00 грн. належить відповідачу. Разом з тим відповідач звернув увагу на те, що відсотки, згідно з наданими позивачем розрахунками, нараховано поза межами строку кредитування.

22.12.2025 року від представника ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкової Марії Сергіївни надійшли додаткові пояснення по справі щодо переходу права вимоги за договором факторингу

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2026 року клопотання представника ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про витребування доказів задоволено.

03.03.2026 року на виконання ухвали суду від 11.02.2026 року Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було надано інформацію стосовно рахунків відповідача, якою підтверджено факт отримання грошових коштів за кредитним договором.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, на адресу суду представником подано письмові пояснення, у яких щодо позовних вимог відповідач заперечив та просив відмовити в їх задоволенні.

Судом встановлено, що 16.01.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 648004910 у формі електронного документу з використанням електронного одноразового ідентифікатора MNV8D54R, відправленого 16.01.2023 о 21:22:37, введеного о 21:23:00 16.01.2023.

Відповідно до умов п.п.2.1 договору, встановлено кредитний ліміт на суму 12 200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

Згідно п. 2.3. кредитного договору, Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 12 200,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 10.02.2023 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та листа АТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_1 зараховано 12 200,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання грошових коштів у позику, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Отже, відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12 200,00 грн., строк кредитування 25 днів. Згідно заявці на отримання кредиту, підписаної відповідачем, кошти повинні бути зараховані на картку 4149-49ХХ-ХХХХ-1008.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахувавши їх на картку 4149-49-ХХХХ-1008, зазначену відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 16.01.2023.Перерахування суми кредиту на картковий рахунок відповідача підтверджено позивачем довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в якій зазначено повні реквізити платіжної операції, зокрема зазначено, що було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції.

Відповідно до п. 5.4. кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Отже, встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов договору та до витягу з Реєстру прав вимоги № 220 від 14.03.2023 року до Договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 648004910 від 16.01.2023 року.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 648004910 від 16.01.2023 року, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до зазначеного Договору факторингу

У подальшому, 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 57 258,64 грн.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані суду вищенаведені копії договорів факторингу та додаткових угод, які містять підписи сторін, підтверджують укладення договорів та перехід права вимоги від клієнта до фактора.

Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

За розрахунками позивача, станом на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором, становить 57 258,64 грн, яка складається з: 12 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 45 058,64 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Зазначений розрахунок не спростований відповідачем.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Отже, судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав згідно платіжного доручення відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненим ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача за кредитним договором № 648004910 від 16.01.2023 року склала 57 258,64 грн., яка складається з 12 200,00 грн. - заборгованість по кредиту, 45 058,64 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту розраховані за період з 16.01.2023 року по 20.12.2023 року.

Разом з тим, суд доходить до висновку про те, що у цій справі необґрунтовано розраховано відсотки поза межами строку кредитування та не надано доказів збільшення/зміни строку кредитування.

Так, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.

Суд вважає, що кредитним договором було передбачено, що кредит в розмірі 12 200,00 грн. надається строком на 25 днів та орієнтовна загальна вартість кредиту складе 14 030,00 грн. Тому нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування понад 25 днів є необґрунтованим та не відповідає релевантній практиці Верховного Суду. Даних про пролонгацію договору матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд вважає, що із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 1 830,00 грн., які були визначені п.8.12 Кредитного договору та тіло кредиту у розмірі 12 200,00 грн., а всього 14 030,00 грн.

Суд відхиляє доводи позову про те, що відсотки за користування кредитом у даному випадку мають нараховуватися після спливу встановленого кредитним договором 25-денного строку, оскільки, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, проценти за ст. 1048 ЦК України нараховуються виключно в межах строку кредитування, а після його закінчення кредитор вправі вимагати лише проценти за прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, що є іншим предметом позову і не було заявлено у цій справі; при цьому позивач не надав доказів пролонгації чи зміни строку кредитування, а з наданих розрахунків заборгованості, наданих позивачем вбачається, що відповідачем не здійснювались платежі по Кредитному договору, таким чином договір не було пролонговано, а тому підлягає стягненню сума в межах 15-ти денного строку кредитування, як те визначено п.8.11. Договору.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Юніт Капітал» частково та з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Юніт Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 030,00 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 200,00 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 1 830,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,20 грн, які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Крім іншого, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Представником позивача надано підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., а саме договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року та протокол погодження вартості послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведені приписи, категорію справи, яка є нескладною та розгляд якої проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, обсягу наданих позивачем доказів, сталої судової практики щодо розгляду справ цієї категорії, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, cуд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., що на думку суду, є достатнім та справедливим.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,20 грн, які сплачено позивачем за подання позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 273-274, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 648004910 від 16.01.2023 року у розмірі 14 030,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього стягнути 19 452,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В.Потабенко