Рішення № 137363871, 12.06.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 рокуСправа № 495/9697/25 Номер провадження 2/495/417/2026

12.06.2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району про скасування арешту майна,

встановив:

датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

19.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району про скасування арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8628084, на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , застосований постановою про накладення арешту на майно у кримінальній справі № 88200800055 30.03.2009 СВ Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

23.05.2008 Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою Одеської області порушено кримінальну справу №88200800055 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено слідчим СВ Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області Карахметчеяко А.О. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №?120131702400003142 від 13.09.2013.

Постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області Карахметченко А.О. від 19.02.2014 кримінальне провадження №?12013170240003142 від 13.09.2013 закрите за ст. 284 КПК України у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, але не вирішеним залишилось питання про скасування арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Вказане обтяження порушує права позивача як власника нерухомого майна, яке він просить скасувати у судовому порядку.

1.2. відповідачі правом подачі відзиву не скористалися.

2.Рух справи.

Позов подано до суду 19.12.2025.

Ухвалою від 24.12.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження; у справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2026 у справі закрито підготовче провадження, та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 03.06.2026 із участю позивача суд заслухав його вступне слово дослідив наявні у справі письмові докази, провів судові дебати; суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, призначивши дату його прийняття 12.06.2026.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток; про поважність причин неявки або про відкладення розгляду справи суду не заявив.

Суд дійшов висновку про можливість судового розгляду із участю позивача, без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

4. Фактичні обставини справи.

До позовної заяви додано копію витягу з реєстру територіальної громади від 13.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 із 17.06.1999 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 19.02.2014 кримінальне провадження № 12013170240003142 від 13.09.2013 закрите за статтею 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 445857186 від 01.10.2025) встановлено наявність обтяження арешт нерухомого майна власника ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; невизначене майно де б воно не знаходилось, реєстраційний номер обтяження 8628084; зареєстроване 09.04.2009 на підставі постанови про накладення арешту на майно, кр. справа 88200800055, 30.03.2009, СВ Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області; заявник - СВ Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2025 у справі № 495/1635/14 ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні арешту майна в межах кримінального провадження; роз`яснено право звернення із відповідним позовом до суду у цивільному порядку.

Інших доказів на підтвердження заявлених обставин до позовної заяви не додано; клопотань про витребування, забезпечення доказів позивач не заявив.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15- ц (провадження №4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження №14-46цс20, пункт 33.2).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові у справі № 725/3352/23 від 06 травня 2024 року висловився щодо пред`явлення позову про зняття арешту з майна.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження" (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року N 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").

У даному випадку необхідно звернути увагу, що до позовної заяви не додано доказів про те, що ОСОБА_1 є власником або законним володільцем обтяженого нерухомого майна - будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, докази про зареєстроване місце проживання не є правовстановлюючими документами на нерухоме майно; згідно із наданою інформаційною довідкою арешт на майно власника ОСОБА_1 накладено без ідентифікації майна (невизначене майно).

Відповідачем у справі визначено орган місцевого самоврядування Шабівську сільську раду, яка не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходи та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи, навпаки, на заперечення існування таких обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів, здійснює їх оцінку.

У межах розгляду цієї справи позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 є власником або законним володільцем обтяженого нерухомого майна - будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; також не надано доказів того, що Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є або боржником або особою, в інтересах якої накладено арешт на майно.

Вказані обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району про скасування арешту майна відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул.. Центральна, 63, код ЄДРПОУ 04378043.

Дата складення повного судового рішення 12.06.2026

Суддя Ю.Ф. Волкова