Рішення № 137362750, 08.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7534/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник-Ем" (25013, м. Кропивницький, вул. Соборна, 32/25, кв. 16, код ЄДРПОУ 24710249)

представники: Філіппов Т.Г., адвокат Шаповалов Д.В.

відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)

представники: Івашкін О.В., Андрющенко О.М.

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник-Ем", через адвоката Шаповалова Д.В., звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00192400702, №00192420702, №00192360702 та №00192390702 від 29.10.2025 року.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Кіровоградській області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, під час якої контролюючий орган визнав нереальними господарські операції позивача з ТОВ "Хатвей", ТОВ "Тернопт Синтез", ТОВ "Антеа Транс" та ТОВ "Делівері прайм". Позивач заперечує ці висновки відповідача, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер взаємовідносин його з вказаними контрагентами щодо придбання товарів, які підтверджені належними первинними документами та даними бухгалтерського обліку. Доводячи реальність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Ухвалою судді від 10.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за результатами документальної перевірки "Буревісник-Ем" установлено, що підприємство неправомірно внесло до фінансової звітності та до податкової звітності з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість недостовірні відомості щодо відображення обсягів придбання по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ "Хатвей", ТОВ "Тернопт Синтез", ТОВ "Антеа Транс" та ТОВ "Делівері прайм", по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій. Ці контрагенти не мали можливості виконати умови договорів поставки товарів, оскільки у них відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, а за даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання/реалізація товару не підтверджується по ланцюгу постачання. Формальне складання первинних документів і податкових накладних без підтвердження реального постачання товарів не створює податкових наслідків.

Ухвалою від 27.02.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, суд установив такі обставини.

ТОВ "Буревісник-Ем" з 1998 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області, є платником податку на додану вартість.

Видами його економічної діяльності є зокрема такі: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний), електромонтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

У вересні - жовтні 2025 року посадові особи ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказів №1541-п від 23.09.2025 року, №1566-п від 30.09.2025 року провели у ТОВ "Буревісник-Ем" документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні показників декларацій по взаємовідносинах з ТОВ "Делівері Прайм", ТОВ "Антеа Транс", ТОВ "Тернопт Синтез", ТОВ "Хатвей".

За результатами перевірки складено акт №16353/11-28-07-02/24710249 від 10.10.2025 року, згідно з яким встановлено такі порушення:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, в результаті чого завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (рядок 04 Декларації з податку на прибуток підприємства) на загальну суму 829 099 грн., у тому числі у періоди: 2020 рік - 227 193 грн., 2021 рік - 601 906 грн., а також занижено податок на прибуток на загальну суму 574 750 грн., у тому числі у періоди: 2019 рік - 129 777 грн., 2020 рік - 248 901 грн., 2021 рік - 196 072 грн.;

- п.44.1 ст.44, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 541 611 грн., у тому числі у періоди: липень 2019 року - 87 239 грн., вересень 2020 року - 60 313 грн., грудень 2020 року - 150 059 грн., липень 2021 року - 244 000 грн., а також завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) на 90 883 грн., у тому числі у періоди: липень 2019 року - 32 925 грн., вересень 2020 року - 57 958 грн.

На підставі цього акту в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняв щодо ТОВ "Буревісник-Ем" такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №00192400702 від 29.10.2025 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 607194 грн., з яких: 574750 грн. - податкове зобов`язання, 32 444 грн. - штраф;

- форми "П" №00192420702 від 29.10.2025 року про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 829 099 грн.;

- форми "Р" №00192360702 від 29.10.2025 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 563421 грн., з яких: 541611 грн. - податкове зобов`язання, 21810 грн. - штраф;

- форми "В4" №00192390702 від 29.10.2025 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 90 883 грн.

Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 136.1 статті 136 ПК України передбачено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Згідно з пунктами 137.1, 137.4 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.5 статті 137 ПК України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Так, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У статті 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, та установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

- фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства;

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2, 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов`язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", яке містить такі норми:

I. Загальні положення

1. Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

3. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення:

активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів;

витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід;

зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

II. Склад та елементи фінансової звітності

1. Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

2. Для мікропідприємств, малих підприємств, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", непідприємницьких товариств, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та підприємств, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25) (із змінами). Зазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за формами, наведеними у цьому Національному положенні (стандарті).

8. У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

III. Якісні характеристики фінансової звітності та принципи її складання

3. Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39 затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", яке містить такі норми:

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення. Показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності та підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (далі - підприємства), зокрема:

2) для складання Фінансової звітності мікропідприємства:

мікропідприємствами - юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства;

III. Фінансова звітність мікропідприємства

2. Зміст статей звіту про фінансові результати

2.1. У статті "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг без непрямих податків і зборів та інших вирахувань з доходу.

2.2. У статті "Інші доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи.

2.3. У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" наводиться виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів.

2.4. У статті "Інші витрати" наводяться інші витрати операційної діяльності та інші витрати діяльності: адміністративні витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів); сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства, витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; інші витрати підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.

2.5. У статті "Фінансовий результат до оподаткування" відображається різниця між доходами та всіма витратами підприємства.

2.6. У статті "Податок на прибуток" відображається сума податку на прибуток, яка визначається в розмірі податку на прибуток за звітний період.

2.7. У статті "Витрати (доходи), які зменшують (збільшують) фінансовий результат після оподаткування" відображається різниця між витратами і доходами, які не визнаються витратами або доходами Податковим кодексом України та не відображені у складі витрат і доходів в інших статтях.

2.9. У статті "Чистий прибуток (збиток)" відображається чистий прибуток або чистий збиток - різниця між сумою фінансового результату до оподаткування, сумою витрат з податку на прибуток та сумою, яка зменшує (збільшує) фінансовий результат після оподаткування.

Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке містить такі норми:

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

7. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

8. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

9. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

21. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке містить такі норми:

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

5. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

6. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд зазначає, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Фінансова та податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих показників у податковій звітності.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для заниження об`єкта оподаткування, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Таким чином, з метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, специфіку предмету поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст господарських операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Воднораз, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товару, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару, призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних операціях. Порушення постачальником товару податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Суд установив, що позивач відображав у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з придбання товарів у таких контрагентів-постачальників:

- ТОВ "Делівері прайм", які мали місце у липні 2019 року.

Позивач має такі документи, які містять відомості про ці взаємовідносини: договір поставки №25-07/19 від 25.07.2019 року та специфікації до нього, накладна про передачу товару (кабель МКСБ 4х4х1,2, ЗКПБ 4х4х1,2) на загальну суму 720 984 грн., у т.ч. ПДВ - 120164 грн., податкова накладна; товарно-транспортна накладна; рахунок на оплату; платіжні доручення про перерахування у липні серпні 2019 року на банківський рахунок ТОВ "Делівері прайм" коштів в сумі 720 984 грн.

У бухгалтерському обліку позивача товари, придбані у ТОВ "Делівері прайм", оприбутковані на загальну суму 600 820 грн. (вартість товарів без ПДВ) на рахунку 201 "Сировина й матеріали".

Суму ПДВ за податковою накладною ТОВ "Делівері прайм" позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2019 року 120 164 грн.

- ТОВ "Антеа Транс", які мали місце у вересні 2020 року.

Позивач має такі документи, які містять відомості про ці взаємовідносини: договір купівлі-продажу №25-9/20 від 25.09.2020 року; накладна про передачу товару (кабель МКСБ 7х4х1,2) на суму 709 626 грн., в т.ч. ПДВ 118 271 грн.; податкова накладна; товарно-транспортна накладна; рахунок-фактура; платіжне дорученням про перерахування у жовтні 2020 року на банківський рахунок ТОВ "Антеа Транс" коштів в сумі 709 626 грн.

У бухгалтерському обліку позивача товари, придбані у ТОВ "Антеа Транс", оприбутковані на загальну суму 591 355 грн. (вартість товарів без ПДВ) на рахунку 205 "Будівельні матеріали".

Суму ПДВ за податковою накладною ТОВ "Антеа Транс" позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року 118 271 грн.

- ТОВ "Тернопт синтез", які мали місце у грудні 2020 року.

Позивач має такі документи, які містять відомості про ці взаємовідносини: договір поставки №0112/2020 від 01.12.2020 року, видаткові накладні про передачу товару (кабель ЗКПБ 1х2х1,2, МКСБ 4х4х1,2, МКСБ 7х4х1,2) на загальну суму 900 351 грн., в т.ч. ПДВ 150059 грн.; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення про перерахування у грудні 2021 року на банківський рахунок ТОВ "Карен Торггруп" коштів у сумі 900 350, 99 грн. на виконання договору №1/07 від 13.07.2021 року про переведення боргу.

У бухгалтерському обліку позивача товари, придбані у ТОВ "Тернопт синтез", оприбутковані на загальну суму 750 292, 49 грн. (вартість товарів без ПДВ) на рахунку 205 "Будівельні матеріали".

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Тернопт синтез" позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 року 150 059 грн.

- ТОВ "Хатвей", які мали місце у липні 2021 року.

Позивач має такі документи, які містять відомості про ці взаємовідносини: договір купівлі-продажу №01-07 від 01.07.2021 року та специфікації до нього; видаткові накладні про передачу товару (кабель МКСБ 7х4х1,2) на загальну суму 1 464 000 грн., в т.ч. ПДВ 244 000 грн., податкові накладні; товарно-транспорті накладні, рахунки-фактури; платіжні доручення про перерахування у липні 2021 року на банківський рахунок ТОВ"Хатвей" коштів в сумі 1 464 000 грн.

У бухгалтерському обліку позивача товари, придбані у ТОВ "Хатвей", оприбутковані на загальну суму 1 220 000 грн. (вартість товарів без ПДВ) на рахунку 205 "Будівельні матеріали".

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Хатвей" позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2021 року 244 000 грн.

Позивач стверджує, що придбані товари (кабелі зв`язку) були використані у господарській діяльності при виконанні будівельних робіт (прокладання, перевлаштування підземних кабелів зв`язку), які виконувалися ним як субпідрядником у межах реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг державного значення на території Кіровоградської області за договорами субпідряду, укладеними з ТОВ "Ростдорстрой", ТОВ "ДС Пром Груп" та ТОВ "СП "Автострада". На підтвердження використання товарів позивач надав первинні документи у будівництві, які використовуються для розрахунків за виконані роботи між замовником і підрядником: акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, у яких відображено обсяги робіт з прокладання кабелів зв`язку.

Контролюючий орган у ході документальної перевірки не ставив під сумнів надходження товарів до позивача та їх використання у господарській діяльності, не перевіряв відповідність погодженої сторонами ціни рівню звичайних цін, а також відповідність обсягів використаних матеріалів проектно-кошторисній документації та технологічним будівельним нормам.

Водночас контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій з постачання товарів, вважаючи, що зазначені контрагенти фактично не здійснювали поставку товарів позивачу.

Не заперечуючи надходження товарів до позивача та їх використання в господарській діяльності, відповідач стверджує, що ці товари отримані не від постачальників, які вказані у первинних документах, а від невідомих осіб, і ці товари слід відображати в бухгалтерському та податковому обліку як дохід від безоплатно одержаних активів невідомого походження у складі чистого доходу, а права на податковий кредит за податковими накладними цих контрагентів платник не має.

Такі висновки контролюючий орган зробив на підставі інформації з баз даних ДПС про показники податкової звітності контрагентів, відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних щодо номенклатури придбаних та поставлених ними товарів, судової ухвали у кримінальному провадженні, в якому фігурує контрагент.

Тож за висновками контролюючого органу позивач у Звітах про фінансові результати (форма № 2-мс) занизив показники рядка 2000 "чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" у розмірі коштів, перерахованих на рахунки контрагентів, а саме: за 2019 рік по ТОВ "Делівері прайм" (720 984 грн.), за 2020 рік по ТОВ "Антеа Транс (709 626 грн.), по ТОВ "Тернопт синтез" (900 351 грн.), за 2021 рік по ТОВ "Хатвей" (1 464 000 грн.).

Це, за розрахунками контролюючого органу, призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3 794 961 грн., і як наслідок - до заниження податку на прибуток підприємств на 574 750 грн. та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 829 099 грн.

Також за висновками контролюючого органу позивач завищив податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових деклараціях на загальну суму 632 494 грн., а саме: за липень 2019 року - по ТОВ "Делівері прайм" (120 164 грн.), за вересень 2020 рік по ТОВ "Антеа Транс (118 271 грн.), за грудень 2020 року по ТОВ "Тернопт синтез" (150 059 грн.), за липень 2021 рік по ТОВ "Хатвей" (244 000 грн.), що призвело до заниження податку на додану вартість на 541 611 грн. та завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 90 883 грн.

Суд не погоджується з такими висновками та розрахунками контролюючого органу, наведеними ним в акті перевірки, вважає їх недоведеними та необґрунтованими.

У статті 83 ПК України передбачений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк.

У ході документальної перевірки ТОВ "Буревісник-Ем" зустрічні звірки з питань підтвердження господарських відносин між ним та ТОВ "Делівері Прайм", ТОВ "Антеа Транс", ТОВ "Тернопт Синтез", ТОВ "Хатвей" не проводилися.

Натомість відповідач у ході перевірки використав податкову інформацію з баз даних інформаційних систем ДПС, на підставі якої зробив висновки про відсутність/недостатність у підприємств-контрагентів необхідних умов та ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, про їхню ризиковість та непідтвердження придбання та реалізації товарів по ланцюгу постачання.

Втім така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів і не породжує правових наслідків для позивача.

Суд зазначає, що правовідносини контрагентів позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, не можуть бути підставою для висновків про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його постачальниками.

Платник податків (покупець товару/послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності і в подальшому нести відповідальність за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні підтверджуватися належними доказами.

Між тим, таких доказів відповідачем суду не надано, а судом не здобуто.

Контролюючий орган в акті перевірки також висував зауваження до змісту товарно-транспортних накладних, які складалися при перевезенні товарів автомобільним транспортом.

У зв`язку з цим суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Транспортні документи на перевезення товарів не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. У правовідносинах щодо поставки товарів товарно-транспортні накладні не є документами первинного обліку, що підтверджують обставини придбання та реалізації товарів, а окремі недоліки в їх оформленні не свідчать про відсутність господарських операцій.

Згідно з наданими позивачем товарно-транспортними накладними перевезення товарів у спірних господарських операціях здійснювалося залученими автомобільними перевізниками або силами контрагентів.

Інформація про вантаж, вказана у ТТН, відповідає інформації, вказаній у видаткових накладних про передачу товару, і такі ТТН є додатковим підтвердженням факту придбання товару, наявності і руху активів.

Відповідач під час документальної перевірки не перевіряв інформацію про транспортні засоби, реєстраційні номери яких вказані у цих ТТН, не з`ясовував, чи призначені ці транспортні засоби для перевезення вантажів, чи залучалися у дійсності перевізники, які вказані у цих ТТН, до транспортування товарів за спірними господарськими операціями.

У ході судового розгляду справи відповідач не надав достатніх та достовірних доказів, які б доводили безтоварність/нереальність виконання операцій з придбання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Відповідач не довів, що особи, від імені яких підписані первинні документи про поставку товарів позивачу, заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств або у господарських операціях з позивачем та підписанні відповідних первинних документів.

З метою з`ясування обставин виконання спірних господарських операцій, описаних в акті перевірки, суд допитав у судовому засіданні як свідка колишнього директора ТОВ "Делівері Прайм" ОСОБА_1 , яка підтвердила господарські взаємовідносини цього підприємства з позивачем.

Суд також викликав у судове засідання для допиту як свідків директорів ТОВ "Антеа Транс" ОСОБА_2 , ТОВ "Тернопт Синтез" ОСОБА_3 та ТОВ "Хатвей" ОСОБА_4 , направивши їм повістки про виклик до суду. Але ці особи до суду для допиту не з`явилися.

Посилання відповідача в акті перевірки на внесену до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу слідчого судді у кримінальному провадженні, в якому фігурує ТОВ "Антеа Транс", суд відхиляє, оскільки відповідач не довів, що у цьому кримінальному провадженні ухвалено обвинувальний вирок щодо осіб, причетних до діяльності цього суб`єкта, та з висновками щодо спірних господарських операцій чи щодо пов`язаності цього суб`єкта з позивачем, або щодо причетності або обізнаності позивача з приводу незаконної діяльності цього суб`єкта.

Суд також визнає безпідставними доводи відповідача про включення ТОВ "Антеа Транс", ТОВ "Тернопт Синтез" у перелік платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, та про анулювання їх реєстрації як платників ПДВ, оскільки такі рішення прийняті після періоду, в якому задекларовані спірні господарські операції.

Суд, дослідивши обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку, що не визнав відповідач, установив, що доходи та витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, підтверджені первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ці первинні документи надавалися контролюючому органу на перевірку. Під час перевірки та у ході судового розгляду справи відповідач не спростував їх достовірність і не довів, що відомості, викладені у цих документах, не відповідають дійсності.

Неістотні недоліки в оформленні окремих документів (як-то: відсутність у видаткових накладних посади/прізвища уповноваженої особи одержувача, відсутність у товарно-транспортних накладних реквізитів перевізників) не ставлять під сумнів реальність господарських операцій з постачання товарів позивачеві. Такі недоліки мають формальний характер і не спростовують факту здійснення операцій, оскільки з інших документів та обставин справи вбачається, що фактичний рух активів між сторонами відбувся.

Укладені між позивачем та постачальниками ТОВ "Делівері Прайм", ТОВ "Антеа Транс", ТОВ "Тернопт Синтез" та ТОВ "Хатвей" договори є оплатними, а придбані товари не підпадають під визначення безоплатно наданих товарів, наведене у пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Витрати на придбання товарів були відображені в бухгалтерському обліку як виробничі запаси на рахунку 201 "Сировина й матеріали", 205 "Будівельні матеріали". Після фактичного використання у будівництві їх вартість списувалася з рахунків 201, 205 у дебет рахунку 93 "Витрати на збут" з подальшим включенням до складу собівартості реалізованих підрядних робіт, що відображалася у рядку 2050 звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).

Таким чином, зазначені витрати були враховані при формуванні фінансового результату до оподаткування відповідно до вимог бухгалтерського обліку. При цьому контролюючий орган під час перевірки не встановив фактів завищення витрат за цими операціями ані для цілей бухгалтерського, ані для цілей податкового обліку. Контролюючий орган не визнавав ці витрати штучними і не виключав їх зі складу інших витрат.

Одночасне відображення витрат у зв`язку з придбанням товару та доходу в розмірі вартості цього ж товару як безоплатно отриманого, на чому наполягає відповідач, створює подвійний облік одного й того ж активу та призводить до викривлення фінансового результату до оподаткування, що суперечить положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та методології застосування норм пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними ТОВ "Делівері Прайм", ТОВ "Антеа Транс", ТОВ "Тернопт Синтез" та ТОВ "Хатвей", які зареєстровані в ЄРПН, а відтак відповідно до п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.210 ПК України дають позивачу право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та є достатньою підставою для його декларування у податкових деклараціях.

Відповідач не надав належних та достатніх доказів того, що господарські відносини позивача з цими контрагентами щодо постачання товарів є фіктивними/недійсними/безтоварними/нереальними, а вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, не відповідають дійсності.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів склад податкового правопорушення щодо порушення позивачем порядку декларування доходів у фінансовій звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату, які б призвели до заниження об`єкта чи бази оподаткування податком на прибуток підприємств, а також до завищення податкового кредиту з ПДВ.

Суд вважає, що контролюючий орган безпідставно донарахував позивачу дохід у Звітах про фінансовий результат (форма №2-мс) та у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2019 2021 роки та скоригував податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди 2019 2021 років по взаємовідносинах з вказаними контрагентами і неправомірно збільшив йому грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, безпідставно застосував штрафні санкції, передбачені пунктом 123.2 статті 123 ПК України, а також неправомірно зменшив суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Відтак, позов про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень форми "Р", "П" "В4" слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову, здійснені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви через електронний кабінет в сумі 24 224 грн. (30 280 грн. х 0,8) слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник-Ем" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №00192400702 від 29.10.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "П" №00192420702 від 29.10.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №00192360702 від 29.10.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "В4" №00192390702 від 29.10.2025 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник-Ем" судові витрати на сплату судового збору у розмірі 24 224 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ