Рішення № 137362652, 12.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2026 р. справа № 300/1006/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ковтун Надія Олександрівна (надалі, також представниця позивача), звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області від 18.12.2025 № 0926369-2405-0915 на суму 35008,68 грн про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єкта нежитлової нерухомості, що знаходиться по АДРЕСА_1 за податковий період 2024 рік;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області від 18.12.2025 № 0926368-2405-0915 на суму 34912,83 грн про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єкта нежитлової нерухомості, що знаходиться по АДРЕСА_1 за податковий період 2024 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено щодо об`єкта нежитлової нерухомості, який належить до числа об`єктів, які звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, позивач вказує, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлове приміщення (стайні) використовується ним для ведення сільського господарства, з огляду на що, він не може бути платником податку на нерухоме майно. Також позивач вказує на те, що додатком 2 до рішення 12 сесії VIII скликання Рогатинської міської ради передбачено пільгу зі сплати податку на об`єкти житлової та нежитлової нерухомості в розмірі 100 відсотків для осіб з інвалідністю І та ІІ груп. Зважаючи на вищевикладене, просить позов задовольнити (а.с. 1-19).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 21-22).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

18.03.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявності у нього статусу сільськогосподарського товаровиробника та не надано доказів використання відповідного нежитлового приміщення саме у виробництві сільськогосподарської продукції чи для здійснення сільськогосподарської діяльності. Зважаючи на те, що податковим законодавством передбачена пільга від сплати відповідного податку саме для тих суб`єктів, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, то беручи до уваги те, що позивачем не доведено наявності у нього такого статусу у відповідача відсутні підстави для застосування відповідної пільги при сплаті податку на об`єкт нежитлової нерухомості. Зважаючи на вищевикладене, вважає податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у даній справі винесеними відповідачем у межах повноважень та відповідно до вимог закону, з огляду на що просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 24-36).

23.03.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив. У своїй відповіді позивач вказує, що підставою для застосування відповідної пільги є правовий статус будівлі, зокрема визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель та вказує на те, що наявність правового статусу сільськогосподарського товаровиробника також є підставою для застосування відповідної податкової пільги. Тому просив позов задовольнити (а.с. 37-39).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.07.2025 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи серії № 253/25/3010/В від 22.07.2025 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.09.2024 (а.с. 10-12).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.03.2004 № 3177720, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, стайні, реєстраційний номер майна: АДРЕСА_2 (а.с. 14).

Також відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.05.2004 № 3595665, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, стайні, реєстраційний номер майна: АДРЕСА_3 (а.с. 13).

Рішенням 12 сесії VIII скликання Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 13.07.2021 № 2327, встановлені пільги в розмірі 100% податкового зобов`язання особам з інвалідністю першої та другої групи на всі об`єкти житлової та нежитлової нерухомості.

Рішенням 38 сесії VIII скликання Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 29.06.2023 № 6602, а саме додатком 2 до цього рішення, встановлені пільги в розмірі 100% податкового зобов`язання особам з інвалідністю першої та другої групи на об`єкти житлової нерухомості. Така пільга застосовується лише для одного об`єкта житлової нерухомості на одну особу вказаних категорій. За змістом пункту 3 рішення, прийнято вважати таким, що втратило чинність з 01.01.2024 рішення міської ради від 13.07.2021 № 2327 "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

18.12.2025 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0926369-2405-0915, за змістом якого ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2024 рік в сумі 35008,68 грн (а.с. 15).

18.12.2025 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0926368-2405-0915-UA26040270000047749, за змістом якого ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2024 рік в сумі 34912,83 грн (а.с. 16).

ОСОБА_1 подав до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заяву від 22.01.2026 про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, з підстав, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а рішенням 12 сесії VIII скликання Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 13.07.2021 № 2327 встановлено пільги в розмірі 100% податкового зобов`язання особам з інвалідністю першої та другої групи на всі об`єкти житлової та нежитлової нерухомості.

У відповідь на дану заяву позивача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надіслало позивачу лист № 2186/6/09-19-24-05-06 від 18.02.2026. У своєму листі відповідач вказує, що рішенням Рогатинської міської ради від 29.06.2023 № 6602 передбачено пільги зі сплати податку тільки на об`єкти житлової нерухомості, натомість пільг зі сплати податку на об`єкт нежитлової нерухомості даним рішенням не встановлено (а.с. 18-19).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі, також ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.1 та 266.3.2 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Статтею 30 ПК України передбачено, що податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 23.11.2018 № 2628-VIII, чинній з 01.01.2019, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до змісту даного Державного класифікатора, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно із ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

З наведеного видно, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 2240/3410/18.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність таких умов:

1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать стайні, реєстраційні номери майна: 4258042 та 5856957, розташовані за адресою: вул. Бережанська, 12, м. Рогатин, Івано-Франківська область та вул. Бережанська, 10, м. Рогатин, Івано-Франківська область відповідно.

За технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля телятника підпадає під визначення об`єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідач наведені обставини не заперечує.

Натомість, на думку суду, спірним у цій справі є питання того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18.

Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII, підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

В подальшому, законом № 3603-ІХ від 23.02.2024 підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, відповідно до якої:

"ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;".

Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Відповідно до підпунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", сільськогосподарський товаровиробник фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

За змістом статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробники сільськогосподарської продукції юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

У силу статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" (надалі, також Закон №742-IV), особисте селянське господарство це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

За змістом статті 6 Закону № 742-IV, до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Суд також враховує, що підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не передбачено застережень щодо правової форми здійснення особою сільськогосподарського товаровиробництва виключно шляхом реєстрації фізичної особи як підприємця.

При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Отже, споруди, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні; а позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єктів нерухомого майна стайні, реєстраційні номери майна: 4258042 та 5856957, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 відповідно.

Підсумовуючи наведене, суд робить висновок про те, що позивач, як фізична особа наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права та використовує належні йому на праві власності нежитлові будівлі як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а тому такі будівлі, в силу приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Водночас, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи нарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на недотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини 2 статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 09.12.1994 №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

У рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи те, що відповідачем не обґрунтовано правомірності нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, які є у власності позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0926369-2405-0915 від 18.12.2025 та № 0926368-2405-0915-UA26040270000047749 від 18.12.2025, якими визначено дане податкове зобов`язання позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 253/25/3010/В від 22.07.2025 (а.с. 10-11).

У зв`язку з цим позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0926369-2405-0915 від 18.12.2025 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0926368-2405-0915-UA26040270000047749 від 18.12.2025 року.

Копію цього рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 );

відповідач Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.