Ухвала суду № 137359291, 12.06.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

12 червня 2026 року Справа № 580/5772/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А., звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в адміністративній справі №580/5772/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії, відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.11.2024 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 змінено, викладено абзаци 3, 5 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.11.2024 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за період з 01.08.2022 по 19.11.2024 - залишено без розгляду. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року залишено без змін».

На адресу суду 24.04.2026 від позивача надійшла заява у порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у адміністративній справі №580/5772/25, згідно якої заявник просить суд зобов`язати відповідача протягом 1 місяця подати звіт про виконання рішення суду в цій адміністративній справі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області судовий контроль за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №580/5772/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про перерахунок та виплату пенсії в частині призначення належного розміру основної пенсії з 01 січня 2026 року та щомісячного нарахування пенсії на виплатну відомість відповідно до розміру призначеної ним пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протягом місяця з моменту отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №580/5772/25.

03.06.2026 на адресу суду через сиситему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у якому представник зазначив, що ним проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.11.2024 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1- р(ІІ)/2021 згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Позивачу з 20.11.2024 призначено пенсію в розмірі 23951,64 грн, з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії, її розмір становить 23 610,00 грн, а саме: - 23610,00 грн - основний розмір пенсії (2361,00 грн (прожитковий мінімум станом на листопад 2024 року) х 10; - 341,64 грн - додаткова пенсія, потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Розмір пенсії позивача з 01.01.2026 становить 23 951,64 грн, а саме: - 23 610,00 грн - основний розмір пенсії; - 341,64 грн - додаткова пенсія, потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, представник зазначає, що з 01.01.2026 відбулась зміна законодавства, що регулює спірні правовідносини, зокрема, прийняття Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» яким встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 - 2595,00 грн, а тому, між позивачем та відповідачем після виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 580/5772/25 виникли нові спірні правовідносини. У доповненні до звіту представник зазначив, що загальна сума доплати пенсії за період за період з 20.11.2024 до 31.05.2026 складає 244 647,30 грн, яку обліковано в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Позивачу здійснено часткову виплату доплати по рішенню суду в сумі 766,05 грн, яка сформована Пенсійним фондом України та доведена до Головного управління, а саме: в жовтні - грудні 2025 року у розмірі 562,05 грн та в лютому - березні 2026 року 204,00 грн, в результаті чого, залишок доплати за період з 01.11.2024 до 31.12.2025 становить 11 095,97 грн. Також представником зазначено, що судом змінено спосіб виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 у справі № 580/5772/25, а тому подальше виконання рішення суду, яке врегульовано приписами Закону № 4901-VI та Порядку № 845, покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відбуватиметься шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідача, а отже у спосіб та порядок, що перебувають поза межами контролю відповідача - суб`єкта владних повноважень та від його дій або бездіяльності не залежать.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 4 ст. 382-3 КАС України).

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (абз. 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України).

Згідно з частиною десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19 та від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а.

Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі №9901/598/19.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Суд зазначає, що однакове застосування закону для осіб із тотожним правовим статусом у подібних відносинах забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

Єдина практика застосування законів поліпшує суспільне сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя у свідомості будь-якої особи, яка звертається до суду України.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine (латинською мовою), що означає у вагомих сумнівах - на користь людини.

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Такий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року справа №240/4894/23 (п. 47-49 постанови Суду).

Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує у спорах, пов`язаних із захистом соціальних прав осіб, принцип найбільшого сприяння особи у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy)". Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovakia)", N 2132/02, п. п. 24-27 від 13.06.2006, п. п. 18 рішення у справі "Ліпісвіцька проти України" N 11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду (див. зокрема постанову Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19).

Суд зазначає, що звіт відповідачем складений з дотриманням статті 382-2 КАС України.

З поданих до звіту про виконання рішення суду вбачається, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2025, яке змінене постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 виклавши абзаци 3, 5 його резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.11.2024 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96- ВР від 06.06.1996», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум», Головним управлінням проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.11.2024 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1- р(ІІ)/2021 згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивачу з 20.11.2024 призначено пенсію в розмірі 23951,64 грн, з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії, її розмір становить 23 610,00 грн, а саме: - 23610,00 грн - основний розмір пенсії (2361,00 грн (прожитковий мінімум станом на листопад 2024 року) х 10; - 341,64 грн - додаткова пенсія, потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Розмір пенсії позивача з 01.01.2026 становить 23 951,64 грн, а саме: - 23 610,00 грн - основний розмір пенсії; - 341,64 грн - додаткова пенсія, потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Сума доплати пенсії за період з 20.11.2024 до 31.05.2026 складає 244 647,30 грн, та доплата за червень 2026 року складає 12 561,75 грн, що в загальній сумі становить 257 209,05 грн, яку обліковано в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Позивачу здійснено часткову виплату доплати по рішенню суду в сумі 4043,00 грн, яка сформована Пенсійним фондом України та доведена до Головного управління, а саме: в лютому 2026 року у розмірі 1 103,00 грн, у березні 2026 року у розмірі 1 083,00 грн, у квітні 2026 року у розмірі 977,00 грн, у травні 2026 року у розмірі 880,00 грн, в результаті чого залишок доплати становить 253 166,05 грн.

У листопаді 2024 року нараховано до виплати 8657,00 грн, виплачено 3937,51 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 4719,49; у грудні 2024 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 9636,84 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13973,16 грн; у січні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 9636,84 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13973,16 грн; у лютому 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 9636,84 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13973,16 грн; у березні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн; у квітні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн;- у травні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн; у червні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн; у липні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн; у серпні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн; у вересні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн; у жовтні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн; у листопаді 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету поточна заборгованість становить 13269,65 грн; у грудні 2025 року нараховано до виплати 23610,00 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету виплачено - 2568,32 грн, в результаті чого, залишок поточної заборгованості за рахунок Державного бюджету становить 10701,33 грн; у січні 2026 року нараховано до виплати 23951,64 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету виплачено 1070,68 грн, в результаті чого, залишок поточної заборгованості за рахунок Державного бюджету становить 12540,61 грн; у лютому 2026 року нараховано до виплати 23951,64 грн, виплачено 10340,35 грн, за рахунок Державного бюджету залишок поточної заборгованості становить 13611,29 грн; у березні 2026 року нараховано до виплати 23951,64 грн, виплачено 11389,89 грн, за рахунок Державного бюджету залишок поточної заборгованості становить 12561,75 грн; у квітні 2026 року нараховано до виплати 23951,64 грн, виплачено 11389,89 грн, за рахунок Державного бюджету залишок поточної заборгованості становить 12561,75 грн; у травні 2026 року нараховано до виплати 23951,64 грн, виплачено 11389,89 грн, за рахунок Державного бюджету залишок поточної заборгованості становить 12561,75 грн.

Визначена відповідно до Порядку № 821 заборгованість з 26.12.2025 до 31.05.2026 становить 257 209,05 грн, в тому числі поточна становить 67 476,15 грн. За період з 01.06.2026 до 30.06.2026 позивачу донараховано 12 561,75 грн поточної заборгованості.

Як вказано вище, позивачу у справі № 580/5772/25 у лютому травні 2026 року виплачено 4043,00 грн, з яких за рахунок Державного бюджету поточної заборгованості в сумі 3639,00 грн, як різниця перерахованої пенсії по рішенню суду, крім того, виплачено за рахунок Державного бюджету відкладеної заборгованості в сумі 404,00 грн.

Відповвідачем у звіті зазначено, що в подальшому виплата перерахованої пенсії та залишку заборгованості за рішенням суду у справі № 580/5772/25 в сумі 253 166,05 грн буде виплачуватись відповідно до Порядку № 821 в межах виділених бюджетних асигнувань.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд встановив, як зазначає відповідач, розмір пенсійної виплати позивача на виконання рішення суду по справі №580/5772/25 з 20.11.2024 року має становити 23 610 грн., а з 01.03.2026 23951,64 грн.

Варто зауважити, що сума 23951,64 грн. є сумою розрахованою відповідачем на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі №580/5772/25, але в свою чергу доказів виплати позивачу пенсії у розмірі 23951,64 грн. з часу набрання рішенням законної сили, матеріали справи не містять, про що також зауважує позивач у своїй заяві про встановлення судового контролю, а саме: - «Так, серед іншого в резолютивній частині рішення суду прописано про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок моєї основної пенсії з 20.11. 2024 у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком (що має становити з 01 січня 2026 року щомісячно не менше 25 950, 00 грн., виходячи з мінімальної пенсії за віком у 2026 році на рівні 2595 грн.). Проте відповідачем розмір моєї основної пенсії по інвалідності всупереч рішенню суду визначено у розмірі відшкодування фактичних збитків, що становить. 23 610 грн. та є значно меншим від належного. Крім того, відповідач у 2026 році щомісячно виплачує позивачу пенсію через банківську устанозу у заниженому розмірі (у січні 10340,35грн.; у лютому - 11 443,35грн.; березні 12 472,89грн.; у квітні- 12 889,89грн)».

В свою чергу доказів виплати позивачу на виконання рішення суду по справі №580/5772/25 з 20.11.2024 року пенсії у визначеному розмірі 23 610 грн., а з 01.03.2026 23951,64 грн. матеріали справи не містять.

Отже, вищенаведеним підтверджується не виконання рішення суду у справі №580/5772/25.

Постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 унормовано, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом ПФУ на відповідний рік. Тому виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснено у порядку, передбаченому Постановою № 821 та за наявності бюджетних призначень ПФУ на цю мету.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач перерахував позивачу суми пенсії за період з 20.11.2024, однак не виплатив кошти саме через відсутність бюджетних асигнувань.

Отже, відповідач в особі керівника ГУ ПФУ в Черкаській області вжив заходи з метою виділення бюджетних асигнувань для виконання рішення суду, проте рішення не виконано саме через відсутність таких асигнувань.

Крім того, суд у даному випадку встановив причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, врахував здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, а також встановив наявність вини такої посадової особи.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення, недобросовісність у діях СВП, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Враховуючи те, що до суду не надано доказів виконання рішення суду по справі №580/5772/25, суд вважає за можливе встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області нови строк для подання звіту.

Зважаючи на те, що рішення суду не виконано, у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань, проте керівником ГУ ПФУ в Черкаській області все ж було вжито заходи для встановлення таких бюджетних асигнувань, то суд дійшов висновку про звільнення керівника головного управління від сплати штрафу.

Отже вищенаведеним підтверджується факт часткового виконання рішення судів по справі 580/5772/25, а саме тільки в частині його перерахунку, але ніяк ні в частині виплати у належному розрахованому розмірі пенсії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Суд зазначає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Окрім цього, слід наголосити, що статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не реалізовано завершення судового процесу у даній справі, оскільки не досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення.

Суд відмовляє відповідачу у прийнятті та затвердженні звіту про виконання судового рішення по справі №580/5772/25.

Відповідно до приписів ст.381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Приписами ч.1 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч.2 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.3 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Слід зауважити, що приписами ч.10 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.3 ст.382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

В даному випадку суд вважає відповідно до ч.3 ст.382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області новий строк для подання звіту щодо виконання рішення суду по справі 580/5772/25в частині проведення виплат позивачу пенсії у розмірі не менше 23951,64 грн. протягом 60 календарних днів з дня отримання даної ухвали, у разі неможливості виконати рішення суду надати обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються для виконання судового рішення.

Суд зазначає, що приписами ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за результатами звіту суб`єкта владних повноважень: встановлення нового строку подання звіту, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

При цьому накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень є крайнім заходом впливу на суб`єкта владних повноважень та має бути доведено, що відповідач без поважних причин не виконує рішення суду.

Так, згідно з висновків Верховного Суду, сформульованих у справі №361/2109/17, за своєю правовою природою накладення судом штрафу за не виконання рішення суду є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, зокрема, в частині накладеного судом обов`язку щодо подання звіту про виконання рішення суду, що обумовлено обов`язковістю виконання судового рішення як важливої складової права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду (постанова Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду у встановлений даною ухвалою термін.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надати до Черкаського окружного адміністративного суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду у справі 580/5772/25, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника; зареєстроване місце його/її проживання.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 370, 378, 382, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У прийнятті та затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про виконання рішення суду по справі 580/5772/25, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ: 21366538) протягом 60 календарних днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання судового рішення у справі 580/5772/25.

Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду у встановлений даною ухвалою термін.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надати до Черкаського окружного адміністративного суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду в справі 580/5772/25, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника; зареєстроване місце його/її проживання.

Копію ухвали направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області для виконання рішення.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

СуддяВіталіна ГАЙДАШ