Ухвала суду № 137359052, 12.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10383/26

УХВАЛА

12 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Буд Кепітал Менеджмент" до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Від представника приватного підприємства "Буд Кепітал Менеджмент" 11 червня 2026 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Виконавчому комітету Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 04060772), її виконавчим органам, комунальним підприємствам, установам, організаціям, а також будь-яким іншим третім особам (підрядним організаціям тощо), які діють за їх дорученням, вчиняти будь-які дії щодо демонтажу будівельних конструкцій (залізобетонних конструкцій, огорожі будівельного майданчика, металевих споруд тощо), розташованих на земельній ділянці за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 2А (кадастровий номер 6810100).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради №79 від 08.01.2026 "Про демонтаж будівельних конструкцій, розташованих на вул. Кам`янецькій, 2 а в м. Хмельницькому, а саме, залізобетонних конструкцій, огорожі будівельного майданчика, трьох металевих споруд", є очевидно протиправним, прийнятим поза межами повноважень органу місцевого самоврядування та таким, що грубо порушує право власності позивача.

Вказує, що спірне рішення виконкому прийняте з посиланням на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.09.2022 у справі №924/913/20. Проте вказаний судовий акт зобов`язував звільнити земельну ділянку іншу юридичну особу - ПМП "Фінмаркет". Так, як ПП "Буд Кепітал Менеджмент" не було стороною у цій справі, судове рішення його не стосується.

Зауважує, що відповідно до ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень є виключною компетенцією органів державної виконавчої служби або приватних виконавців. Виконком міської ради не має законодавчих повноважень підміняти собою органи ДВС та самостійно здійснювати примусовий демонтаж в обхід встановленої законом процедури. Об`єкт не визнано самочинним будівництвом у встановленому ст. 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" порядку, жодних приписів уповноважених органів щодо його знесення не виносилось. Позасудовий демонтаж капітальних конструкцій вартістю понад 22 млн грн, зведених на підставі дозволів ДАБІ, є актом протиправної експропріації майна.

Звертає увагу, що відповідач вже розпочав активні дії з демонтажу паркану та залізобетонних конструкцій. Фізичне знищення об`єкта незавершеного будівництва призведе до втрати позивачем майна та знищення його переважного права на отримання спірної земельної ділянки без аукціону згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача навіть у разі задоволення позову по суті, заявник просить заборонити відповідачу та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо демонтажу вказаних будівельних конструкцій до набрання рішенням у справі законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведених приписів, суд вирішив розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною першою ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. В той же час, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.

Позивач стверджує, що демонтаж будівельних конструкцій призведе до незворотного знищення об`єкта незавершеного будівництва та позбавить його переважного права на отримання земельної ділянки без аукціону на підставі частини другої статті 134 Земельного кодексу України.

Суд зауважує, що предметом позову у справі є оскарження рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №79 від 08.01.2026. Відтак метою позову є скасування відповідного індивідуального акта суб`єкта владних повноважень. У разі задоволення позову рішення №79 буде скасоване, що саме по собі є достатнім способом захисту, передбаченим статтею 245 КАС України. Питання відшкодування можливих майнових наслідків скасованого рішення є предметом окремого судового провадження і не обумовлює обов`язкового вжиття заходів забезпечення у цій справі.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання позивача на втрату переважного права за частиною другою статті 134 ЗК України є аргументом, який стосується можливих майбутніх правовідносин щодо розпорядження земельною ділянкою, а не безпосередньо предмета цього спору.

Представник позивача наводить низку доводів на обґрунтування протиправності рішення №79, зокрема:

- прийняття рішення щодо майна особи, яка не була стороною у справі №924/913/20,

- відсутність у виконавчого комітету повноважень на примусове виконання судових рішень,

- невизнання об`єкта самочинним будівництвом у встановленому порядку.

Суд, не оцінюючи по суті законності оскаржуваного рішення, що є предметом розгляду справи по суті, констатує, що наведені позивачем аргументи входять в предмет доказування та потребують всебічного дослідження у ході розгляду справи, зокрема встановлення правового статусу об`єкта, обсягу дозвільної документації, правових підстав набуття позивачем права власності на будівельні конструкції та їх юридичного зв`язку із судовим рішенням у справі №924/913/20.

За таких обставин суд не може кваліфікувати ознаки протиправності рішення як "очевидні" у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України. Категорія "очевидності передбачає безсумнівність і явність протиправності без необхідності поглибленого правового дослідження, тоді як у цій ситуації, навпаки, суд буде зобов`язаний ретельно встановлювати фактичні обставини та досліджувати значний обсяг доказів.

Суд враховує, що рішення виконавчого комітету №79 прийнято на підставі судового рішення у справі №924/913/20, яке набрало законної сили, та стосується земельної ділянки комунальної власності. Заборона будь яких дій щодо демонтажу, яка поширюється не лише на відповідача, а й на його виконавчі органи, комунальні підприємства, установи та будь-яких третіх осіб, є за своїм обсягом надзвичайно широкою і може фактично призупинити виконання чинного судового рішення господарського суду, що, у свою чергу, означатиме колізію між рішення суду у господарській справі та ухвалою адміністративного суду про забезпечення позову. Вжиття такого заходу не відповідатиме критерію збалансованості інтересів сторін та може порушити права осіб, які не є учасниками цього провадження.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, де наголошується на необхідності оцінки обґрунтованості, розумності та адекватності вимог заявника, а також збалансованості інтересів усіх сторін процесу при вирішенні питання про забезпечення позову.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності жодної з передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

З таких обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви приватного підприємства "Буд Кепітал Менеджмент" про забезпечення адміністративного позову у справі №560/10383/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя В.К. Блонський