Рішення № 137358998, 12.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16626/25

РІШЕННЯ

іменем України

12 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 08.04.2025 № ЦО-13178, яким скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення позивачці другої групи інвалідності.

Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до позовної заяви, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.

Позивачка зазначає, що за результатами огляду Кам`янець-Подільською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією їй із 14.03.2023 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням, про що видано довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 126068.

Стверджує, що у довідці не зазначено дати наступного повторного огляду.

З огляду на це, позивачка вважає, що інвалідність встановлено без зазначення строку повторного огляду.

Вказує, що на підставі документів про встановлення інвалідності їй призначено пенсію по інвалідності, яка виплачувалася до червня 2025 року включно.

Зазначає, що із липня 2025 року виплату пенсії припинено.

Стверджує, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачка дізналася, що рішення МСЕК про встановлення їй другої групи інвалідності скасовано рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 08.04.2025 № ЦО-13178.

У витягу з рішення зазначено, що групу інвалідності позивачці не встановлено з 14.03.2023.

Позивачка наполягає на тому, що для проведення повторного огляду вона не викликалася і такий її огляд відповідач не проводив, що свідчить, на її думку, про прийняття оскаржуваного рішення в порушення вимог законодавства України.

Також, на думку позивачки, оскаржуване рішення не містить належного фактичного, медичного та правового обґрунтування, прийняте без повного з`ясування обставин, які мали значення для вирішення справи, та спричинило істотне втручання в її соціальні права.

Згідно із відзивом на позов, відповідач позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні повністю з таких підстав.

У відзиві зазначено, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивачки проводилася на виконання документів органу досудового розслідування.

Відповідач посилається на те, що у спірних правовідносинах діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, відповідач вважає, що діяв у межах компетенції та з дотриманням встановленої процедури, а оскаржуване рішення є правомірним і скасуванню не підялгає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 126068 ОСОБА_1 з 14.03.2023 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням.

У довідці до акта огляду не зазначено дати наступного повторного огляду.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вбачається, що на підставі документів про встановлення інвалідності позивачці було призначено пенсію по інвалідності, яка виплачувалася до червня 2025 року включно.

08.11.2024 Міністерство охорони здоров`я України склало лист № 25/42372/2-24, адресований Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ та Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

У листі зазначено, що Міністерство охорони здоров`я України опрацювало лист Державного бюро розслідувань від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449 щодо перевірки достовірності діагнозів та достатності підстав для встановлення групи інвалідності особам із числа працівників державних і правоохоронних органів.

Міністерство охорони здоров`я України доручило перевірити обґрунтованість рішень МСЕК щодо осіб, зазначених у запиті, а за потреби провести їх переогляд із прийняттям відповідних рішень.

31.01.2025 Державне бюро розслідувань листом № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 надіслало відповідачу постанову слідчого від 31.01.2025 для організації проведення перевірок.

У наданому суду фрагменті переліку до постанови слідчого під порядковим номером 2497 зазначено ОСОБА_1 , дату її народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Отже, позивачка була індивідуально визначеною особою, щодо якої постановою слідчого ініційовано проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.

Зі змісту оскаржуваного рішення та протоколу експертної команди вбачається, що перевірка тривала з 14.03.2025 до 08.04.2025.

08.04.2025 експертною командою складено протокол розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК № 13178.

У пункті 1 протоколу зазначено, що перевірці підлягало рішення МСЕК від 14.03.2023 № 178.

У пункті 8 протоколу визначено період проведення перевірки - з 14.03.2025 до 08.04.2025.

У пункті 9 протоколу зазначено, що рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування позивачки не приймалося.

У пункті 10 протоколу викладено позиції трьох членів експертної команди.

Головуюча членкиня експертної команди зазначила, що команда вивчила надану медико-експертну документацію та дійшла висновку, що другу групу інвалідності за загальним захворюванням строком на три роки встановлено необґрунтовано.

Як підставу такого висновку в протоколі зазначено наявність у позивачки незначних патологічних змін з боку сечовидільної та травної систем, які не відповідали критеріям встановлення жодної групи інвалідності.

Інші члени експертної команди виклали аналогічні за змістом висновки.

У пункті 11 протоколу відтворено загальний висновок експертної команди про необґрунтованість встановлення другої групи інвалідності.

Протокол підписаний зазначеними в ньому членами експертної команди та скріплений печаткою.

Того самого дня експертною командою прийнято рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК № 13178.

У пункті 6.1 рішення як підставу ініціювання перевірки зазначено постанову слідчого, прокурора або ухвалу слідчого судді щодо особи, зазначеної у відповідному процесуальному документі.

У пункті 6.2 рішення серед реквізитів документів, на підставі яких ініційовано перевірку, зазначено документ КЗ «Хмельницький обласний МСЕК» № 226 від 14.03.2025.

У пункті 9 рішення зазначено, що рішення про необхідність проведення повторного оцінювання не приймалося.

У пункті 11 рішення вказано, що експертна команда вивчила медико-експертну документацію та дійшла висновку про необґрунтованість встановлення позивачці другої групи інвалідності за загальним захворюванням строком на три роки.

Як обґрунтування наведено наявність незначних патологічних змін з боку сечовидільної та травної систем, які не відповідали критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не давали підстав для визнання позивачки особою з інвалідністю.

У пункті 12 рішення зазначено: рішення про підтвердження рішення, що перевірялося, - «ні»; рішення про скасування рішення, що перевірялося, - «так»; рішення про формування нового рішення - «ні».

Рішення підписане зазначеними в ньому членами експертної команди та скріплене печаткою.

У повному тексті рішення та протоколі зазначено номер 13178.

У витягу з рішення цей акт зазначено під № ЦО-13178.

Зважаючи на збіг дати прийняття, особи, щодо якої проводилася перевірка, предмета перевірки, складу експертної команди та змісту висновку, суд встановив, що позначення № НОМЕР_1 і № ЦО-13178 стосуються одного адміністративного акта.

Рішення та протокол містять загальне посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

Конкретного пункту Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності або конкретного положення Інструкції про встановлення груп інвалідності, застосованого експертною командою, у рішенні та протоколі не зазначено.

У рішенні та протоколі не зазначено назв, дат або інших реквізитів документів, які експертна команда визнала визначальними, та не викладено узагальненого змісту конкретних функціональних показників, на яких ґрунтується висновок.

У довідці до акта огляду МСЕК не зазначено дати наступного повторного огляду.

Водночас у рішенні та протоколі експертної команди зазначено, що другу групу інвалідності встановлено строком на три роки.

Документ або відомості, з яких експертна команда отримала інформацію про такий строк, у рішенні та протоколі не наведені.

Крім того, у мотивуванні рішення та протоколу зазначено, що підстави для визнання позивачки особою з інвалідністю з 09.03.2023 відсутні.

Натомість предметом перевірки було рішення МСЕК від 14.03.2023, а у витягу з оскаржуваного рішення зазначено, що групу інвалідності не встановлено з 14.03.2023.

Походження дати 09.03.2023 та її співвідношення з датою 14.03.2023 у рішенні й протоколі не пояснено.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачки до прийняття рішення від 08.04.2025 про: початок адміністративного провадження; предмет перевірки; можливість прийняття рішення про скасування рішення МСЕК; право подати пояснення, заперечення та документи; можливі наслідки її неучасті в адміністративному провадженні.

У відзиві та доданих до нього документах відповідач не навів обставин, передбачених частиною другою статті 63 Закону № 2073-IX.

У відзиві відповідач стверджує, що 28.05.2025 витяг із рішення експертної команди надіслано на адресу позивачки.

Водночас, до матеріалів справи не подано поштової квитанції, опису вкладення, повідомлення про вручення, відомостей електронного зв`язку або іншого належного доказу, який підтверджував би факт, спосіб і дату надсилання чи вручення позивачці витягу з рішення.

Доказів надсилання або вручення позивачці повного тексту оскаржуваного рішення чи протоколу розгляду матеріали справи також не містять.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.07.2025 позивачку повідомлено про припинення виплати пенсії.

Цим самим листом їй запропоновано повернути 204 284, 71 грн пенсійних виплат, нарахованих за період із 14.03.2023 до 30.06.2025.

Отже, оскаржуване рішення було використане органом Пенсійного фонду як підстава для припинення виплати пенсії та надсилання позивачці вимоги про повернення раніше отриманих пенсійних виплат.

Сторони не заперечують, що під час перевірки особисте медичне обстеження позивачки не проводилося, рішення про необхідність проведення повторного оцінювання не приймалося, а оскаржуваний акт прийнято за результатами перевірки матеріалів медико-експертної справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.

За ч. 1 ст. 1 Закону № 2073-IX, цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 2073-IX, законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Отже, суд зазначає, що спеціальні правила перевірки обґрунтованості рішень МСЕК застосовуються з урахуванням Закону № 2073-IX та повинні відповідати визначеним ним принципам адміністративної процедури.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX, адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

За пунктом 3 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Пунктом 11 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX визначено, що функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.

За таких обставин, суд вказує на те, що під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК відповідач здійснював функцію публічної адміністрації, діяв як адміністративний орган, а прийняте ним рішення є адміністративним актом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2073-IX, принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

За частиною першою статті 6 Закону № 2073-IX, адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2073-IX, адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

За частиною другою статті 12 Закону № 2073-IX, учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Частиною першою статті 17 Закону № 2073-IX передбачено, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2073-IX, адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Згідно із частиною третьою статті 17 Закону № 2073-IX, особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 27 Закону № 2073-IX, учасником адміністративного провадження є особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження

Отже, позивачка, щодо якої відповідач на підставі постанови слідчого розпочав і здійснював адміністративне провадження, була учасником цього провадження.

Відповідно до пунктів 25 частини першої статті 28 Закону № 2073-IX, учасники адміністративного провадження мають, зокрема, право: брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників; ознайомлюватися з матеріалами справи (крім відомостей, що відповідно до закону віднесені до інформації з обмеженим доступом), робити з них витяги, копії тощо, у тому числі з використанням технічних засобів, під час здійснення та після завершення адміністративного провадження, отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час здійснення адміністративного провадження; бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника; отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи.

За частиною першою статті 63 Закону № 2073-IX, учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.

Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Частиною другою статті 63 Закону № 2073-IX передбачено, що заслуховування не проводиться, якщо: 1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди; 2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення; 3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі; 4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

При цьому, суд виходить з того, що останній виняток до спірних правовідносин не застосовується, оскільки позивачка не була заявницею в цьому адміністративному провадженні.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 71 Закону № 2073-IX, письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Відповідно до частини першої статті 72 Закону № 2073-IX, адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Згідно з пунктами 25 частини другої статті 72 Закону № 2073-IX, у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються, серед іншого: фактичні обставини справи; зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Частиною третьою статті 72 Закону № 2073-IX встановлено, що адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

За частиною першою статті 74 Закону № 2073-IX, адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи, якщо інший строк набрання ним чинності не передбачено законом або самим адміністративним актом.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 75 Закону № 2073-IX, доведення адміністративного акта до відома особи здійснюється шляхом: 1) вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення); 2) надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; 3) публічного оголошення, оприлюднення згідно з вимогами законодавства; 4) усного повідомлення у випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 75 Закону № 2073-IX, адміністративний акт доводиться до відома особи невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття.

За частиною четвертою цієї статті, інформація про час та спосіб доведення адміністративного акта до відома особи фіксується адміністративним органом у матеріалах справи.

Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п`ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. Якщо особа заявляє про неотримання адміністративного акта або про отримання його пізніше ніж на п`ятий календарний день з дня відправлення, обов`язок доказування факту і часу доведення адміністративного акта до відома особи покладається на адміністративний орган.

Частиною п`ятою статті 75 Закону № 2073-IX передбачено, що недоведення адміністративним органом адміністративного акта до відома особи в установленому порядку є підставою для продовження строку оскарження такого акта.

Отже, суд зазначає, що таке порушення саме по собі не є безумовною підставою для скасування акта, однак має значення для оцінки дотримання гарантій відкритості та ефективного правового захисту.

За пунктом 2 частини другої статті 87 Закону № 2073-IX, протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта.

Пунктом 4 частини другої статті 87 Закону № 2073-IX передбачено, що протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: не відповідає принципам адміністративної процедури.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 2073-IX, порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Так, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі Основи законодавства України у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Відповідно до статті 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, комплексна оцінка обмежень життєдіяльності особи проводиться з метою визначення обмежень, що перешкоджають або унеможливлюють виконання особою повсякденної діяльності у спосіб та в об`ємі нарівні з іншими людьми і призводять до обмеження життєдіяльності.

Комплексна оцінка обмежень життєдіяльності особи може включати в себе оцінювання у сфері охорони здоров`я, соціальній, освітній cферах, сфері зайнятості, сфері фізичної культури та спорту та інших сферах життєдіяльності за потреби особи.

Оцінювання у сфері охорони здоров`я проводиться шляхом оцінювання повсякденного функціонування особи.

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Повторне та позачергове оцінювання повсякденного функціонування особи проводяться у порядку, визначеному цією статтею.

Оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму людини, що призвело до стійкого обмеження повсякденного функціонування, визначення необхідних компенсаторів обмежень повсякденного функціонування особи, та необхідності оцінки потреб в інших сферах життєдіяльності.

Оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться особі, яка має стани та/або захворювання, що відповідають критеріям направлення на таке оцінювання.

Направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи за згодою особи може здійснювати лікуючий лікар з надання первинної медичної допомоги, лікуючий лікар закладу охорони здоров`я, що забезпечує надання спеціалізованої медичної допомоги, або голова військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії, у тому числі в електронній формі за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.

Лікуючий лікар, голова військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії несе відповідальність за внесення завідомо неправдивої інформації до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи під час формування направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи.

Критерії оцінювання повсякденного функціонування особи затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Оцінювання повсякденного функціонування особи включає такі етапи: 1) виявлення необхідності проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до критеріїв направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи; 2) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби); 3) прийняття рішень за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи; 4) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування особи; 5) встановлення інвалідності та розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; 6) встановлення необхідності проведення комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи в інших сферах; 7) визначення необхідності проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи для моніторингу ефективності застосованих компенсаторів обмежень повсякденного функціонування особи.

Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму; обмеження життєдіяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту.

Критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда), прийняте за результатами проведення такого оцінювання повсякденного функціонування особи, підписується в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.

У разі встановлення інвалідності рекомендації, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, розробляються з урахуванням вимог до складання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".

Оцінювання повсякденного функціонування особи або його окремі етапи можуть проводитися: за участі особи (очно), без особистої присутності особи (заочно), з використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться експертними командами, що формуються в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, закладах охорони здоров`я державної власності та визначених розпорядженням голови (начальника) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, закладах охорони здоров`я комунальної власності.

Максимальні строки проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та прийняття рішення по справі визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отримані направлення та документи, що додані до нього, перевіряються на предмет повноти наданої інформації адміністраторами закладів охорони здоров`я, які є уповноваженими особами закладу охорони здоров`я, в якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування особи.

Адміністратор закладу охорони здоров`я, який є уповноваженою особою закладу охорони здоров`я, в якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування особи, отримує направлення з доданими до нього документами, приймає їх до розгляду в експертній команді або повертає на доопрацювання в разі наявності відповідних підстав, визначених у Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Розгляд справи під час оцінювання повсякденного функціонування особи здійснюється в порядку черговості відповідно до електронної черги, що формується автоматично програмними засобами електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.

Оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, власником якої та володільцем інформації, що міститься в електронній системі, є держава в особі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується Кабінетом Міністрів України.

Електронна система щодо оцінювання повсякденного функціонування особи забезпечує: формування направлень в електронній формі на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та прикріплення до них документів, необхідних для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; формування в автоматичному порядку електронної черги розгляду справ експертними командами; формування персонального складу експертної команди для розгляду справи; знеособлення даних осіб, справи яких розглядаються експертною командою без особистої присутності особи (заочно); створення, внесення, перегляд інформації та документів в електронній системі, внесення змін до них користувачами відповідно до їх прав доступу; формування аналітичної та статистичної інформації; моніторинг наявних даних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; електронну інформаційну взаємодію з іншими державними електронними інформаційними ресурсами; інші функції, визначені Порядком функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

До складу електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи входить Реєстр осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Склад експертних команд формується з числа лікарів, включених до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи індивідуально для кожного випадку, з дотриманням принципу випадковості (після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи), з числа лікарів, які мають необхідні для проведення цього оцінювання лікарські спеціальності.

Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, в якому організовано проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

До переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, можуть бути включені лікарі, які: 1) відповідають встановленим вимогам до компетентностей, обов`язків та професійних кваліфікацій працівників сфери охорони здоров`я за відповідними професіями; 2) здійснюють медичну практику протягом не менше одного року.

Особа не може бути призначена адміністратором закладу охорони здоров`я або включена до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, за наявності хоча б однієї з таких умов: 1) якщо вона обіймала раніше посаду голови медико-соціальної експертної комісії; 2) якщо відомості про неї внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; 3) якщо вона має судимість за вчинення будь-якого умисного кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи); 4) якщо вона позбавлена права проводити оцінювання повсякденного функціонування особи з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, і строк дії такої заборони не минув.

Інформація про перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, що функціонують на базі закладу охорони здоров`я, оприлюднюється на веб-сайті такого закладу.

Інформація про лікарів, зареєстрованих в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи, оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Порядок, підстави та строки позбавлення лікарів права бути включеними до складу експертних команд визначаються Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Основними функціями експертних команд є: 1) направлення на додаткове обстеження функціональності структур та функцій організму (за потреби); 2) формування результату оцінювання повсякденного функціонування особи на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та інших медичних документів, електронні копії яких завантажені лікарем, який направив на оцінювання повсякденного функціонування особи, до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; 3) визначення компенсаторів обмежень повсякденного функціонування особи; 4) планування та проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи; 5) визначення необхідності проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи з використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я та передача таких відомостей і результатів оцінювання повсякденного функціонування особи до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери; 6) встановлення групи (підгрупи) інвалідності, фіксування причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; 7) встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням; 8) встановлення ступеня втрати професійної працездатності; 9) внесення до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи відомостей про результати проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи; 10) інші функції щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, що визначені положенням про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення експертною командою розгляду справи за участю особи (очно) з використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи, що здійснюється за заявою особи, стосовно якої проводиться оцінювання, поданою в електронній (у разі технічної можливості) або паперовій формі, можуть бути присутні також: лікар, який направив особу на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, зокрема з використанням методів і засобів телемедицини; уповноважений представник особи (зокрема адвокат, законний представник, представник за довіреністю, залучений лікар, фахівець з реабілітації у сфері охорони здоров`я, соціальний працівник, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб).

До заяви додається копія документа, що підтверджує повноваження уповноваженого представника (у разі його залучення).

Під час проведення експертною командою розгляду справи за участю особи (очно) або за місцем її перебування/лікування особа, стосовно якої проводиться оцінювання, або її уповноважений представник мають право самостійно здійснювати відео-, аудіофіксацію з використанням технічних засобів. Запис може бути долучений до матеріалів, що подаються під час оскарження прийнятого рішення.

Особа та лікар, який направив її на оцінювання повсякденного функціонування особи, інформуються про етапи проходження оцінювання та його результати.

Результати оцінювання повсякденного функціонування особи, що містять обґрунтування прийнятого рішення, надаються особі особисто або надсилаються на її електронну пошту, або, за відсутності електронної пошти, - протягом п`яти календарних днів з моменту прийняття рішення засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у формі витягу із рішення та, у разі встановлення інвалідності, рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.

Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (їх уповноваженими представниками), у порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею, та/або в судовому порядку. Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до його сфери управління та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Особа (її уповноважений представник) подає в порядку адміністративного оскарження скаргу на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії: у паперовій формі - до Центру оцінювання функціонального стану особи; через електронну систему щодо оцінювання повсякденного функціонування особи шляхом звернення до лікаря, який направив на таке оцінювання.

У разі подання скарги через електронну систему щодо оцінювання повсякденного функціонування особи лікар, який направив на таке оцінювання, накладає на скаргу свій кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, особі (її уповноваженому представнику).

Розгляд скарг на рішення експертних команд та медико-соціальних експертних комісій здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Відповідачем у спорах щодо оскарження у судовому порядку рішень експертних команд є заклад охорони здоров`я, на базі якого створена експертна команда, рішення якої оскаржується.

Перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Моніторинг проведення оцінювання повсякденного функціонування особи здійснюється з використанням знеособлених даних про розгляд справ та прийняття експертними командами рішень, внесених до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Порядок оскарження та перевірки обґрунтованості рішень експертних команд або медико-соціальних експертних комісій визначається Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

За результатами адміністративного оскарження або перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження або скасування рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється, або приймає нове рішення з таких самих питань, з яких було прийнято рішення, що оскаржується чи обґрунтованість якого перевіряється.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, забезпечує координацію процесу оприлюднення інформації, що міститься в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в знеособленому форматі, щодо: результатів оскарження рішень, прийнятих за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи або проведення медико-соціальної експертизи; результатів перевірок обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання повсякденного функціонування особи або проведення медико-соціальної експертизи; рішень про позбавлення лікарів членства в експертних командах, із зазначенням підстав для їх прийняття; іншої інформації з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, оприлюднення якої не заборонено законодавством.

У разі встановлення інвалідності та/або ступеня втрати професійної працездатності експертна команда повідомляє територіальний орган Пенсійного фонду України (до появи технічної можливості передачі з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Члени експертних команд та адміністратори закладів охорони здоров`я за прийняття неправомірних рішень, вчинення дій/бездіяльності, у тому числі за незаконне розголошення інформації про особу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відомості про результати оцінювання повсякденного функціонування особи вносяться до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та передаються до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". Знеособлена інформація про результати оцінювання повсякденного функціонування особи оприлюднюється у відкритих машиночитаних форматах на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - постанова № 1338 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Цим самим пунктом установлено, що перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України Про військовий обов`язок та військову службу та Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, завтердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Порядок № 1338 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обгрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу: здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону; формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Пунктом 1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» покладені права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

У цій справі правомірність оскаржуваного індивідуального адміністративного акта оцінюється за законодавством і фактичними обставинами, які існували на час його прийняття.

Тому компетенцію відповідача, наявність підстави для проведення перевірки, дотримання процедури та належність мотивування оскаржуваного рішення суд оцінює за положеннями законодавства, чинними станом на 08.04.2025.

Оскільки предметом контрольної перевірки було рішення МСЕК, прийняте 14.03.2023 року, експертна команда повинна була оцінювати його обґрунтованість відповідно до матеріальних критеріїв встановлення інвалідності, чинних саме станом на 14.03.2023 року.

Як зазначено вище, суд оцінює оскаржуваний акт ретроспективно - з огляду на ті фактичні та правові підстави, які існували й були покладені в його основу на час прийняття.

При цьому, суд не може визнавати акт правомірним із мотивів або фактичних підстав, які адміністративний орган не поклав в основу рішення на час його прийняття.

У той же час, адміністративний суд жодним чином не вирішує питання про те, чи відповідав стан здоров`я позивачки медичним критеріям встановлення другої групи інвалідності.

Суд не має спеціальних медичних знань, не визначає характер і тяжкість функціональних порушень, не оцінює медичне значення результатів досліджень і не підміняє експертну команду у вирішенні питань медичного характеру.

Водночас, предметом судової перевірки є те, чи: мав відповідач повноваження здійснювати перевірку; існувала визначена законом підстава для її проведення; дотримано встановлену процедуру; забезпечено право позивачки на участь у провадженні; адміністративний орган відобразив у своєму акті істотні обставини та матеріали, які вважав визначальними; оскаржуване рішення містить зрозуміле, конкретне й перевірюване мотивування; існує логічний зв`язок між встановленими обставинами, застосованими нормами та висновком; акт відповідає критеріям частини другої статті 2 КАС України.

Отже, суд оцінює не правильність медичного висновку як такого, а правомірність адміністративного акта, яким цьому висновку надано юридичних наслідків.

У постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 804/800/16, від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19 та від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а сформовано підхід, відповідно до якого адміністративний суд не може самостійно визначати медичну обґрунтованість встановлення певної групи інвалідності, оскільки не є спеціалізованим органом у сфері медико-соціальної експертизи.

Разом із тим, це не виключає судового контролю за рішенням експертного органу.

Суд перевіряє компетенцію органу, правову підставу, порядок прийняття рішення та його відповідність критеріям частини другої статті 2 КАС України.

У постанові від 18.03.2026 у справі № 360/660/25 Верховний Суд розмежував контрольну перевірку обґрунтованості рішення МСЕК та проведення нового медичного огляду особи.

Зокрема, у пунктах 127130 цієї постанови Верховний Суд виходив із того, що контрольна перевірка може здійснюватися за наявними матеріалами без особистого огляду особи, якщо встановлена за документами невідповідність не потребує додаткового клінічного підтвердження.

Відсутність виклику особи на медичний огляд сама по собі не є безумовною підставою для скасування рішення.

Суд вказує на те, що з урахуванням наведених вище правових висновків Верховного Суду, вимог статей 8 і 72 Закону № 2073-IX та критеріїв частини другої статті 2 КАС України документальний характер перевірки не звільняв відповідача від обов`язку належно з`ясувати обставини справи, забезпечити передбачені законом процедурні гарантії та мотивувати прийнятий адміністративний акт.

Суд також виходить з того, що наведені вище правові висновки Верховного Суду стосуються відсутності безумовної вимоги щодо особистого медичного огляду під час документальної перевірки.

Питання дотримання права позивачки бути заслуханою суд вирішує на підставі положень Закону № 2073-IX, чинних на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Так, щодо компетенції відповідача та підстави перевірки, то суд зазначає про таке.

Із 01.01.2025 повноваження з перевірки обґрунтованості рішень МСЕК здійснював Центр оцінювання функціонального стану особи, права та обов`язки якого покладено на установу-відповідача.

Лист МОЗ від 08.11.2024, лист ДБР від 31.01.2025, постанова слідчого та фрагмент доданого до неї переліку підтверджують, що позивачка була прямо зазначена серед осіб, рішення МСЕК щодо яких підлягали перевірці.

Пункт 51 Порядку № 1338 передбачав проведення перевірки на виконання постанови слідчого щодо особи, зазначеної у відповідному процесуальному документі.

Отже, відповідач мав компетенцію та визначену законом підставу для початку перевірки.

Доводи позивачки в частині повної відсутності у відповідача повноважень проводити таку перевірку є необґрунтованими.

Водночас, постанова слідчого була лише юридичною підставою для початку перевірки.

Вона не визначала наперед її результату та сама по собі не підтверджувала необґрунтованості встановлення позивачці інвалідності.

Експертна команда повинна була самостійно, безсторонньо й відповідно до нормативних критеріїв провести перевірку та викласти у рішенні встановлені нею фактичні й правові підстави висновку.

Із приводу особистого медичного огляду та права позивачки бути заслуханою, то суд вказує на таке.

Суд розмежовує особистий медичний огляд особи та право бути заслуханою до прийняття несприятливого адміністративного акта.

Пункт 51 Порядку № 1338 не встановлював обов`язкового особистого медичного огляду під час кожної перевірки обґрунтованості рішення МСЕК.

Обов`язок повідомити особу про проведення повторного оцінювання прямо пов`язувався з прийняттям рішення про необхідність такого оцінювання.

Експертна команда рішення про проведення повторного оцінювання позивачки не приймала.

Тому непроведення особистого медичного огляду саме по собі не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Отже, відповідний довід позивачки суд відхиляє.

Водночас, суд зазначає, що право особи бути заслуханою не є тотожним особистому медичному огляду.

Так, позивачка була особою, щодо правового статусу і пов`язаних із ним прав якої відповідач на підставі постанови слідчого розпочав та здійснював адміністративне провадження.

Тому відповідно до положень підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 27 Закону № 2073-IX вона була адресатом та учасником цього провадження.

За частиною першою статті 63 Закону № 2073-IX, позивачка мала право до прийняття несприятливого рішення надати пояснення та заперечення.

У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що до прийняття рішення від 08.04.2025 позивачку повідомлено: про початок адміністративного провадження; про його предмет; про можливість скасування рішення МСЕК; про право надати пояснення, заперечення або документи; про можливі наслідки її неучасті.

При цьому, відповідач не зазначив і не довів існування будь-якої з обставин, передбачених частиною другою статті 63 Закону № 2073-IX, за яких заслуховування могло не проводитися.

Матеріали справи не підтверджують необхідності вжиття негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди, існування законодавчої вимоги щодо негайного прийняття адміністративного акта або прийняття акта в автоматичному режимі.

Виняток щодо очевидної безпідставності прохання заявника не стосується цієї справи.

Суд вказує на те, що незабезпечення права бути заслуханою не є суто формальним порушенням збоку відповідача.

Суд зазначає, що, у разі належного повідомлення позивачка могла надати пояснення та документи, зокрема, щодо: відсутності у довідці дати наступного повторного огляду; зазначення експертною командою трирічного строку інвалідності; розбіжності між датами 09.03.2023 та 14.03.2023; підстав можливого скасування рішення МСЕК та висловити щодо них заперечення.

Отже, порушення права бути заслуханою, на думку суду, могло вплинути на повноту встановлення обставин та результат адміністративного провадження, а тому не може бути визнане несуттєвим відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 2073-IX.

З огляду на це, оскаржуване рішення не відповідає пункту 9 частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування права позивачки на участь у процесі прийняття рішення.

Щодо обґрунтованості та мотивованості рішення, то суд виходить із такого.

За пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

При цьому, суд вказує на те, що обґрунтованість адміністративного акта передбачає не лише наявність певних матеріалів у розпорядженні адміністративного органу, а й належне відображення в акті: встановлених фактичних обставин; змісту врахованих документів і відомостей; доказів, на яких ґрунтуються висновки; застосованих правових норм; правової оцінки встановлених обставин; причин прийняття конкретного рішення.

Суд ураховує положення частини третьої статті 72 Закону № 2073-IX та оцінює мотивування оскаржуваного рішення в сукупності з протоколом розгляду.

Однак протокол фактично відтворює те саме загальне формулювання, що й оскаржуване рішення: наявність у позивачки незначних патологічних змін з боку сечовидільної та травної систем, які не відповідали критеріям встановлення інвалідності.

Крім того, частина третя статті 72 Закону № 2073-IX допускає невикладення в самому адміністративному акті окремих фактичних обставин і результатів дослідження доказів лише за умови, що вони належно викладені в іншому документі контрольного заходу, який доведено до відома особи в установленому порядку.

Водночас, відповідач не подав доказів надсилання або вручення позивачці протоколу розгляду.

Тому наявність протоколу не дає підстав застосувати виняток, передбачений частиною третьою статті 72 Закону № 2073-IX.

Незалежно від цього, сам зміст протоколу також не містить мотивування, достатнього для виконання вимог пунктів 25 частини другої статті 72 Закону № 2073-IX.

Зокрема, у рішенні та протоколі в сукупності не наведено: достатнього узагальненого змісту тих медичних відомостей і функціональних показників, які експертна команда визнала визначальними; посилань на конкретні документи або докази; відомостей про встановлені первинною МСЕК функціональні порушення; пояснення, за якими показниками порушення оцінено як незначні; зазначення категорій життєдіяльності та ступеня їх обмеження; конкретного нормативного критерію, застосованого експертною командою; правової оцінки співвідношення встановлених обставин із таким критерієм; пояснення того, у чому саме полягала помилка первинної МСЕК; мотивів, з яких експертна команда визнала матеріали достатніми для скасування рішення без повторного оцінювання.

Суд вказує на те, що наведене в рішенні та протоколі загальне формулювання не становить належного виконання вимог пунктів 25 частини другої статті 72 Закону № 2073-IX, оскільки не дає змоги простежити зв`язок між дослідженими документами, встановленими обставинами, доказами, застосованими критеріями та висновком.

У той же час, суд жодним чином не визначає, які саме діагнози, показники чи медичні висновки повинні були міститися в оскаржуваному акті, та не оцінює їх медичного значення.

Водночас, без наведення достатнього узагальненого змісту істотних відомостей неможливо перевірити, чи: експертна команда застосувала належні критерії; її висновок стосувався ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності; вона встановила конкретну помилку первинної МСЕК; висновок про необґрунтованість другої групи інвалідності був результатом оцінки документів, а не лише декларативним твердженням.

При цьому, загальне посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 1317 без зазначення конкретного пункту або критерію не дає адресату акта та суду можливості зрозуміти його правове обґрунтування.

Фраза про «незначні патологічні зміни» також не пояснює, за якими ознаками експертна команда визначила їх характер та яким чином співвіднесла їх зі ступенем обмеження життєдіяльності.

Суд не вимагає викладення в адміністративному акті повного змісту медико-експертної справи або детального висновку щодо кожного документа.

Однак суд виходить з того, що акт суб`єкта владних повноважень, яким скасовано раніше встановлений правовий статус особи, повинен містити мінімально достатню сукупність фактичних і правових мотивів, яка дозволяє зрозуміти: що саме встановив адміністративний орган; на підставі яких істотних відомостей; за яким нормативним критерієм; чому це призвело до скасування попереднього рішення.

Водночас, оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.

Із приводу доведення оскаржуваного рішення до відома позивачки, то суд зазначає про таке.

Відповідач стверджує, що 28.05.2025 витяг із рішення експертної команди надіслано позивачці.

При цьому, до матеріалів справи не подано поштової квитанції, опису вкладення, повідомлення про вручення, відомостей електронного зв`язку або іншого доказу, який підтверджував би факт, спосіб і дату надсилання чи вручення витягу.

У той же час, виходячи зі сталої практики Верховного Суду, належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, серед інших, в постанові від 15.02.2022 у справі №916/1093/21

Доказів надсилання або вручення позивачці повного тексту рішення та протоколу розгляду матеріали справи також не містять.

Суд звертає увагу, що, з огляду на положення статей 74 і 75 Закону № 2073-IX, саме адміністративний орган повинен забезпечити доведення акта до відома особи в належний спосіб і зафіксувати відповідні відомості в матеріалах адміністративної справи.

Одночасно суд розмежовує неповідомлення позивачки до прийняття рішення та недоведення вже прийнятого акта до її відома.

Перше порушення стосується права бути заслуханою і могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Друге стосується можливості своєчасно ознайомитися з повним змістом і мотивами акта, зрозуміти його юридичні наслідки та ефективно реалізувати право на його оскарження.

Недоведення рішення до відома особи після його прийняття не є самостійною достатньою підставою для скасування адміністративного акта.

Водночас, воно підтверджує недотримання гарантій відкритості адміністративного провадження та ускладнило своєчасне ознайомлення позивачки з повним змістом і мотивами рішення, а також своєчасну реалізацію права на його оскарження.

Щодо меж доказування та недопустимості доповнення мотивів рішення під час судового розгляду, то суд вказує на таке.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України саме відповідач повинен довести правомірність оскаржуваного рішення.

У цій справі предметом доказування не є правильність первинного медичного висновку МСЕК і не є наявність чи відсутність у позивачки певного захворювання.

Суд не здійснює повторної медико-соціальної експертизи за матеріалами медико-експертної справи.

Дослідження судом медичної документації з метою самостійного визначення того, чи відповідала позивачка критеріям другої групи інвалідності, означало б вихід за межі судової компетенції та підміну спеціалізованого органу.

Предметом доказування з боку відповідача є правомірність прийнятого ним адміністративного акта, зокрема: наявність компетенції; законність підстави перевірки; дотримання процедури; забезпечення права особи на участь у провадженні; відповідність змісту оскаржуваного рішення вимогам закону; достатність його мотивування; відповідність критеріям частини другої статті 2 КАС України.

У той же час, наявність певних документів, зокрема, медичного характеру, у розпорядженні адміністративного органу не усуває його обов`язку відобразити в рішенні або належному документі контрольного заходу фактичні та правові мотиви, які були визначальними для прийняття акта.

Суд не може самостійно відшукувати в медичній документації обставини, якими можна було б додатково обґрунтувати оскаржуване рішення.

Такі дії означали б формування судом нового мотивування замість адміністративного органу.

Відзив також не може замінити мотивувальну частину адміністративного акта або доповнити його підставами, які не відображені в рішенні чи протоколі його прийняття.

Отже, для вирішення цього спору суд оцінює оскаржуване рішення, протокол його прийняття, встановлену законом процедуру та докази її дотримання, але не здійснює власної оцінки медичних підстав встановлення або скасування інвалідності позивачки.

Із приводу внутрішньої узгодженості та юридичної визначеності оскаржуваного рішення, то суд виходить із таких міркувань.

Адміністративний акт повинен бути достатньо чітким, узгодженим і передбачуваним, щоб його адресат міг зрозуміти зміст та юридичні наслідки рішення.

Так, у довідці до акта огляду МСЕК не зазначено дати наступного повторного огляду позивачки.

Водночас, у рішенні та протоколі експертної команди зазначено, що другу групу інвалідності встановлено строком на три роки.

Оскаржувані документи не містять посилання на джерело цих відомостей і не пояснюють суперечності між твердженням про трирічний строк та змістом довідки.

Крім того, у мотивуванні рішення та протоколу зазначено дату 09.03.2023, тоді як предметом перевірки було рішення МСЕК від 14.03.2023, а у витягу правові наслідки визначено з 14.03.2023.

Оскаржуване рішення не пояснює: що відбулося 09.03.2023; чому ця дата використана в мотивуванні; чи є вона технічною помилкою; з якої саме дати експертна команда визначила відсутність підстав для інвалідності позивачки.

Суд не вважає, що кожна описка чи технічна помилка сама по собі спричиняє протиправність адміністративного акта.

Однак наведені суперечності стосуються істотних реквізитів і наслідків оскаржуваного рішення: строку встановлення інвалідності та дати, з якої скасування впливає на правовий статус позивачки.

У сукупності з неналежним мотивуванням і незабезпеченням права позивачки бути заслуханою ці суперечності створюють юридичну невизначеність щодо змісту та наслідків оскаржуваного акта.

Щодо пропорційності, то суд зазначає про таке.

Суд вказує на те, що перевірка обґрунтованості рішень МСЕК переслідувала легітимну публічну мету - протидію неправомірному встановленню інвалідності, захист системи соціального забезпечення та належне використання бюджетних коштів держави.

Проведення документальної перевірки було придатним засобом досягнення цієї мети.

Експертна команда не вирішувала питання припинення пенсійної виплати або повернення коштів.

Водночас, скасування рішення МСЕК об`єктивно змінювало правовий статус позивачки та могло спричинити припинення пов`язаних із ним соціальних прав.

У цій справі оскаржуване рішення було використане органом Пенсійного фонду як підстава для припинення виплати пенсії та надсилання позивачці вимоги про повернення 204 284,71 грн.

З огляду на це, суд підкреслює, що, чим істотнішими є несприятливі наслідки адміністративного акта для особи, тим конкретнішими та переконливішими повинні бути його фактичні й правові мотиви, а також тим ретельніше мають бути забезпечені процедурні гарантії.

У той же час, оскаржуване рішення не містить достатнього обґрунтування того, чому встановлені експертною командою обставини вимагали саме скасування попереднього рішення без проведення повторного оцінювання.

Недостатність мотивування оскаржуваного рішення не дає суду можливості перевірити, чи дотримався відповідач необхідного балансу між публічною метою перевірки та несприятливими наслідками для правового статусу позивачки.

Отже, оцінка пропорційності має у цій справі додаткове значення та підтверджує необхідність особливо ретельного мотивування акта, який істотно змінює правовий статус особи.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідач довів: наявність компетенції проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК; існування передбаченої законом підстави для її початку; зазначення позивачки у постанові слідчого; прийняття рішення експертною командою за результатами документальної перевірки.

Довід позивачки про обов`язковість особистого медичного огляду під час кожної перевірки не ґрунтується на пункті 51 Порядку № 1338, а тому відхиляється судом.

Водночас, відповідач: не забезпечив право позивачки бути заслуханою до прийняття несприятливого адміністративного акта; не довів існування передбачених законом підстав для незабезпечення реалізації цього права позивачкою; не відобразив у рішенні та протоколі достатнього змісту встановлених фактичних обставин і врахованих відомостей; не індивідуалізував у достатньому обсязі документи та відомості, які були визначальними для висновку; не навів належної правової оцінки встановлених обставин; не зазначив конкретного нормативного критерію, застосованого до встановлених обставин; не пояснив, у чому саме полягала необґрунтованість первинного рішення МСЕК; не навів мотивів достатності документальної перевірки для скасування рішення без повторного оцінювання; не довів належного доведення оскаржуваного рішення до відома позивачки, що є додатковим свідченням недотримання гарантій відкритості та ефективного правового захисту, але не становить самостійної підстави для скасування акта; допустив неузгодженості щодо строку встановлення інвалідності та дати юридичних наслідків; через недостатність мотивування не забезпечив можливості перевірити дотримання належного балансу між публічним і приватним інтересами.

Суд виходить з того, що зазначені порушення не є суто формальними.

Так, неналежне мотивування є дефектом змісту адміністративного акта та підпадає під пункт 2 частини другої статті 87 Закону № 2073-IX.

Незабезпечення права бути заслуханою є істотним процедурним порушенням, яке могло вплинути на результат провадження і тому не підпадає під правило частини третьої статті 87 Закону № 2073-IX про несуттєві процедурні порушення.

Юридична невизначеність, а також відсутність у рішенні достатніх мотивів для оцінки дотримання належного балансу між публічним і приватним інтересами свідчать про невідповідність акта принципам адміністративної процедури в розумінні пункту 4 частини другої статті 87 Закону № 2073-IX.

За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає: критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України; вимозі врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, встановленій пунктом 9 частини другої статті 2 КАС України; вимогам пунктів 25 частини другої статті 72 Закону № 2073-IX; принципам обґрунтованості, юридичної визначеності та гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; пунктам 2 і 4 частини другої статті 87 Закону № 2073-IX.

При цьому, вирішальними підставами для такого висновку є істотне порушення права позивачки бути заслуханою, неналежне мотивування рішення і протоколу, неможливість застосування винятку частини третьої статті 72 Закону № 2073-IX та юридична невизначеність щодо строку інвалідності й дати юридичних наслідків.

Недоведення вручення рішення та оцінка пропорційності мають додаткове значення у сукупності з цими порушеннями.

Отже, рішення експертної команди від 08.04.2025 № 13178, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивачка просить визнати протиправним і скасувати індивідуальний акт.

Такий спосіб захисту передбачений пунктом 2 частини першої статті 5 та пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України.

Суд не встановлює позивачці групу інвалідності, не здійснює власної медико-експертної оцінки та не зобов`язує відповідача прийняти рішення з наперед визначеним результатом.

Вимогу про зобов`язання відповідача провести повторне оцінювання позивачка не заявляла.

У цій справі належним і достатнім способом захисту є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Скасування акта не означає встановлення судом позивачці певної групи інвалідності та не є втручанням у компетенцію спеціалізованого органу у сфері медико-соціальної експертизи.

Скасування рішення також не перешкоджає компетентному адміністративному органу за наявності визначених законом підстав діяти відповідно до чинного законодавства, дотримуючись належної процедури, права особи на участь у провадженні та вимог до мотивування адміністративного акта.

Необхідності виходити за межі заявленої позовної вимоги суд не встановив.

За частиною першою статті 139 КАС України, на користь позивачки належить стягнути судовий збір у розмірі 1211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 08 квітня 2025 року № 13178, прийняте за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії щодо ОСОБА_1 від 14.03.2023 № 178.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005 , код ЄДРПОУ - 03191673)

Головуючий суддя Є.В. Печений