Рішення № 137357283, 12.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2175/26

Категорія 59

2/295/2458/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,

представника позивача адвоката Буряка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому, із урахуванням збільшеного розміру позовних вимог, просить визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала його померлому батьку ОСОБА_2 , однак не була одержана ним за життя, в розмірі 240 794,63 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину, а також стягнути з відповідача зазначену суму недоотриманої пенсії та судові витрати (а.с. 115-117, 124).

В обґрунтування вимог вказано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року у справі №240/7391/23, яке набрало законної сили 01.06.2023 року, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01.04.2019 року пенсії з урахуванням усіх з урахуванням усіх складових грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2023 за особовою справою № ХЗ70122 (вих. № 10/937 від 31.01.2023) про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат.

Також, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі №240/26575/23, яке набрало законної сили 21.12.2023 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити нарахування та виплату щомісячної доплати, встановленої ОСОБА_2 , починаючи з 01.07.2023 року, згідно п. 1 абз. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 0601007217 ОСОБА_2 за період часу з квітня 2019 року по червень 2023 року недоотримав виплат на суму 228 794,63 грн. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер та на момент смерті останнім так і не була отримана вказана вище пенсія. При цьому, позивач є єдиним спадкоємцем свого батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи, та прийняв усі права та обов`язки, які належали ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, у тому числі до складу спадщини увійшла сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 26.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

16.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю та необґрунтованістю (а.с. 98-101). Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що виплата донарахованих сум, які перевищують бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Погашення заборгованості за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету. Окрім цього, представник зазначив, що 01.04.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», якою внесено зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596. Постановою одночасно внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280, відповідно до яких саме на Пенсійний фонд України, а не його територіальні органи, покладене завдань забезпечити своєчасне та у повному обсязі фінансування виплат пенсій. Також відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на положення статті 1219 ЦК України і вказує, що не допускається правонаступництво у правовідносинах щодо виплат, які є предметом позовних вимог у справі. Окремо представник зазначив, що відносно ОСОБА_2 як первісного позивача органом пенсійного фонду було здійснено перерахунок пенсії по справі № 240/7391/23 на суму 228 794,63 грн. та по справі №240/26575/23 була нарахована доплата за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 в сумі 12000,00 грн., яка невиплачена.

20.03.2026 року за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача подана суду відповідь на відзив, в якій сторона позивача виклала свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень (а.с. 106-109).

Представник позивача адвокат Буряк О.Г. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням їх збільшеного розміру, та просив їх задовольнити. Додав, що недоотримана сума пенсії взагалі виплачена не була. Вважає заявлений ним розмір витрат на правничу допомогу співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг).

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у судове засідання не з`явився, у відзиві заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 18).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року у справі №240/7391/23 за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, серед іншого, зобов`язано управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 01.04.2019 року пенсії з урахуванням усіх складових грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2023 за особовою справою № ХЗ70122 (вих. № 10/937 від 31.01.2023) про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат (а.с. 19-20).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі №240/26575/23 за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, зокрема, зобов`язано управління поновити нарахування та виплату щомісячної доплати, встановленої ОСОБА_2 , починаючи з 01.07.2023 року, згідно п. 1 абз. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (а.с. 21-22).

Як слідує з матеріалів справи та визнається відповідачем у відзиві, на виконання вищевказаних рішень органом пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії та розмір невиплаченої за життя ОСОБА_2 пенсії та щомісячної доплати відповідно до доданих до відзиву розрахунків за пенсійною справою №0601007217 становить 228 794,63 грн. та 12 000,00 грн. відповідно (а.с. 103-104).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 24).

Згідно з листом приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Камінської Л.В. від 14.05.2026 року №161/02/-14 єдиним спадкоємцем майна за законом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є позивач ОСОБА_1 , що прийняв спадщину. Нотаріус зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 - дружиною померлого, було подано заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 , на користь сина померлого ОСОБА_1 , яка була зареєстрована у Книзі обліку і реєстрації спадкових прав за №389 від 14 травня 2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява ОСОБА_4 - сина померлого, про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , яка була зареєстрована у Книзі обліку і реєстрації спадкових прав за №393 від 15 травня 2025 року.

Враховуючи відсутність складу спадкового майна, а саме: заборгованості по виплаті пенсії померлого ОСОБА_2 Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 видано не було (а.с. 140).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно що б спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Крім цього, за правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Таким чином, на переконання суду, право позивача на одержання недоотриманої пенсії (щомісячної доплати) після смерті батька відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, так як у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.

У постанові від 27.11.2019 року у справі №2-а/1741/2009 Верховний Суд дійшов до висновку, що захист прав спадкоємців на отримання призначених, але не отриманих спадкодавцем пенсії, повинен відбуватися шляхом звернення з позовом до органу Пенсійного фонду в порядку цивільного судочинства, а не шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні, яке закінчено.

Доводи представника відповідача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не наділене повноваженнями щодо виплати пенсій, фінансування яких здійснюється виключно Пенсійним фондом України, не відповідають вимогам нормативно-правових актів, спростовуються матеріалами справи, а відтак є неспроможними (а.с. 30).

Матеріалами справи підтверджується та встановлено в ході судового розгляду, що позивач, як спадкоємець після смерті батька ОСОБА_2 , має право на отримання невиплачених пенсійних коштів, на підставі положень ст. 1227 ЦК України, норм ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, безпідставним є посилання представника відповідача на відсутність бюджетних коштів для виконання відповідачем свого зобов`язання, оскільки це не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 743/1216/17.

Європейський Суд з прав людини у рішеннях проти України також вказував, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, зокрема у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення коштів та з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню недоотримані за життя батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсійні виплати на загальну суму 240 794,63 грн., розмір яких підтверджений належними та допустимими доказами.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом права власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала його померлому батьку, ОСОБА_2 , однак не була ним одержана за життя, у загальному розмірі 240 794,63 грн., оскільки такий спосіб захисту є неефективним та не призведе до захисту права позивача як спадкоємця батька.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Стаття 59 Конституції України закріплює право кожного на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 03 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Капітал Партнерс» в особі керуючого партнера Суткевич О.О. укладено договір №НА1/03/12-25 про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання з надання клієнту правничої допомоги/представництва прав, свобод та інтересів клієнта, зокрема, в усіх судах системи судоустрою, та з усіма правами, що надані законодавством України учаснику процесу. Сторони договору передбачили, що розмір винагороди, вартість послуг за цим договором визначається сторонами у додаткових угодах (а.с. 12).

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди №2 від 03.12.2025 до договору №НА1/03/12-25 про надання правничої допомоги (а.с. 13) вартість юридичних послуг, зазначених у пункті 1 додаткової угоди №2, становить 15 000 грн.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 звертала увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Подібні критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір винагороди, узгоджений між стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час витрачений на їх виконання (надання), ціну позову, а також зважує на ту обставину, що дана категорія справ є нескладною, типовою, судова практика з вирішення даної категорії спорів є стабільною й послідовною, у зв`язку із чим суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 10 000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складання позову, відповіді на відзив, заяви про збільшення розміру позовних вимог, ряду адвокатських запитів та клопотань про витребування доказів, участь у трьох судових засіданнях).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 926,36 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, що підтверджено документально.

Керуючись ст. 2, 10-13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 1216, 1218, 1220, 1227, 1268-1270 ЦК України суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотримані за життя батьком позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , пенсійні виплати згідно з перерахунком за рішенням и Житомирського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року в справі №240/7391/23, від 20.11.2023 року в справі №240/26575/23 в загальному розмірі 240 794,63 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 926,36 грн. та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, адреса: м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341.

Суддя