Ухвала суду № 137357181, 12.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа 185/643/25

Провадження № 1-кп/185/328/26

У Х В А Л А

іменем України

12 червня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №1202404137001825 від 01.12.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сщ. Кам?яний міст, Первомайського району, Миколаївської області, громадянина України, маючого середню освіту, непрацюючого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , 2023 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

установив:

У провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

04 червня 2026 року прокурором подано до суду клопотанняпро продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_3 з 07 жовтня 2025 року переховувався від суду, чим перешкоджав здійсненню судового розгляду кримінального провадження. Крім того, з урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на ухилення від суду та незаконний вплив на учасників кримінального провадження, а також свідчать про неможливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у разі, якщо суд вирішить залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - визначити заставу у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб .

Суд, заслухавши учасників процесу, дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням учасників сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за яке санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, що відноситься до категорії тяжких злочинів згідно зі ст. 12 КК України.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з огляду на таке.

Ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду

Суд оцінює ризик втечі з урахуванням особистих характеристик обвинуваченого, зокрема його моральних якостей, місця проживання, виду занять, матеріального становища, сімейних та соціальних зв`язків із країною, де здійснюється кримінальне переслідування.

На переконання суду ризик переховування обумовлюється тим, що ОСОБА_3 неодноразово не з`являвся на судовий розгляд вказаного кримінального провадження чим неодноразово зривав проведення судових засідань своєю неявки до зали судового засідання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 не має постійного місця проживання на території Дніпропетровської області та у зв`язку з можливістю притягнення останнього до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими кримінальними правопорушеннями, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих. Наявність зазначеного ризику (передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що обвинувачений має мотив та можливість вплинути на свідків та потерпілих, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, потерпілих у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків зберігається не лише на стадії досудового розслідування, але й на стадії судового розгляду до моменту їх допиту судом. Оскільки свідки ще не допитані, зазначений ризик продовжує існувати, що обумовлює необхідність запобігання можливому впливу з боку обвинуваченого.

Щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець селище Кам`яний міст, Первомайського району, Миколаївської області, з середньою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, інші наведені у цій ухвалі дані про обвинуваченого, що, однак не нівелює встановлені судом ризики.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Обґрунтовуючи неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу прокурор послався на встановлені під час досудового розслідування та відображені у його клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що основним є ризик переховування від суду, у зв`язку з чим, лише тримання під вартою здатне забезпечити мету застосування запобіжного заходу, а не жоден більш м`який запобіжний захід.

Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому вважає необхідним продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Таку аргументацію, з огляду на доведеність усіх наявних ризиків суд вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Доцільно продовжити до обвинуваченого ОСОБА_3 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у кримінальному провадженні, враховуючи положення п. 3 ст. 183 КПК України - 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 116 480 грн.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 336, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» строком на 60 днів, до 10 серпня 2026 року, включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 116 480 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Термін обов`язків у разі внесення застави визначити до 12.08.2026.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити, що у разі внесення застави, але невиконання заставодавцем обов`язків із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава буде звернута в дохід держави.

В задоволенні клопотання захисника - відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1