Рішення № 137356786, 08.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ЄУН 229/2604/23

Номер провадження 2/211/416/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді Гонтар А.Л.

з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Вовк Л.М.

представника відповідача ( в режимі відеоконференціі) Богданова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про скасування наказу про звільнення , поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягненн моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернувся в Дружківський міський суд Донецької області з позовом до міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про скасування наказу про звільнення , поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягненн моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 07 червня 2012 року перебував на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Дружківської міської ради. На підставі наказу в.о. начальника міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради А.Аксьонової № 21- к від 07 квітня 2023 року його звільнено з роботи у зв`язку із систематичним невиконанням обов`язків на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з огляду на те, що раніше, 29.07.2022 року та 13.03.2023 року йому оголосили догани.

Підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності є акт виявлення порушень від 03.04.2023 року, його пояснення від 04.04.2023 року, копії наказів МВОЗ від 29.07.2022 року № 51 і від 13.03.2023 року № 21 .

Вважає, що його незаконно притягнули до дисциплінарної відповідальності, оскільки він ніяких порушень трудової дисциплини не вчиняв, догани були оглошенні із-за неприязні керівника Дружкіської військової адміністрації та міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради. В наказі про звільнення не зазначено, який саме дисциплінарний проступок він вчинив.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ № 21-к від 07 квітня 2023 року щодо звільнення його з посади головного лікаря КНП "ЦМКЛ" Дружківської міської ради; поновити його на посаді головного лікаря; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2023 року по день розгляду справи у суді, беручи до уваги 4115,96 грн за день, моральну шкоду 10000 грн, судовий збір у сумі 1074 грн, витрати на правову допомогу 5000 грн.

25 квітня 2023 року провадження по справі відкрито та справу призначено до підготовчого судового засідання на 30 травня 2023 року.

08 травня 2023 року до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на таке.

30.06.2022 року члени комісії склали акт про перевірку фінансо-госродарської діяльності КНП "ЦМЛ" Дружківської міської ради за 2021 -червень 2022 року. Акт направили позивачу для ознайомлення та надання пояснень по суті порушених питань, проте лише 20.07.2022 року позивач отримав акт. На підставі зазначеного акту видано наказ № 51 від 29.07.2022 року. Вищезазначений акт, позивач не піддає сумніву, тим самим не заперечує проти наявності численних порушень. Оскільки позивач заздалегідь ознайомлений з посадовою інструкцією, то не міг не знати які саме діяння він порушив, а саме, в наказі зазначені пункти, які ним були порушені, а акт № 01 від 30.06.2022 року розкриває суть численних порушень.

Крім того, міським відділом охорони здоров`я здійснено перевірку закупівель КНП "ЦПМСД" Дружківської міської ради, КНП "ЦМКЛ" Дружківської міської ради, КНП "Дружківська МКЛ № 1", КНП "Дружківська МЛ № 2" щодо закупівлі обладнання на суму, що перевищує 100000 грн за період 2022-2023 р. За результатами перевірки виявлено здійснення КНП "ЦМКЛ" Дружківської міської ради закупівль без додержання згоди засновника, що суперечить пункту 4.8 Статуту підприємства, про що було складено відповідний акт 08.03.2023 року. 13.03.2023 року видано наказ № 21 "про оголошення догани ОСОБА_3 ".

03.04.2023 року складено акт виявлення порушення, відповідно до якого позивач не надав звіт про виконання фінансового плану підприємства до 01 квітня року, що настає за звітним.

Твердження позивача про те, що форма звіту не встановлена та не затверджена, не встановлені строки надання звітності є ще одним твердженням та відповідно відповідальністю щодо невиконання їх.

Просять у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.44-51).

26 вересня 2023 року провадження цивільної справи було зупинено до розгляду іншої цивільнї справи, яка пов`язана з позовними вимогами зазначеної позовної заяви (а.с.128-129).

05 серпня 2024 року поновлено провадження по справі та призначено до судового розгляду на 19 вересня 2024 року (а.с.147-148).

22 листопада 2024 року представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.221-223).

26 листопада 2024 року підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду на 12 грудня 2024 року (а.с.229).

19 грудня 2024 року на підставі рішення ВРП підсудність Дружківського міського суду змінена на підсудність Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу.2

19 травня 2025 року цивільна справа надійшла у провадження судді Лебеженка В.О.(а.с.242).

03 вересня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено у підготовче судове засідання на 24 вересня 2025 року (а.с.246).

12 вересня 2025 року суддя Лебеженко В.О. задовольнив відвід та передав справу на новий розподіл в канцелярію суду (а.с.250-250а).

12 вересня 2025 року згідно з протоколом авторозподілу цивільна справа надійшла у провадження судді Гонтар А.Л. (а.с.257).

12 вересня 2025 року цивільна справа прийнята до провадження та підготовче засідання призначено на 23 грудня 2025 року (а.с.258-259).

02 лютого 2026 року підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду на 09 березня 2026 року (а.с.262).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про те, що один із наказів, який був підставою для його звільнення, скасовано на підставі рішення суду та рішення набрало чинності. Тому, вважає, що наказ про звільнення його за систематичні порушення незаконний і його потрібно скасувати. Просить поновити його на посаді, стягнути середній заробіток, моральну шкоду та судові витрати.

Представник позивача підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що в теперешнії час взагалі не має посади головного лікаря НКП "ЦМКЛ" Дружківської міської ради, тому позивача нікуди поновлювати. Крім того, міський відділ охорони здоров`я Дружківської міської ради не є належним відповідачем по справі. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази.

ОСОБА_2 з 07 червня 2012 року працював на посаді головного лікаря КЛЗ "Центральна міська лікарня" , що підтверджує наказ № 34-к від 06.06.2012 року (а.с.182).

На підставі рішення Дружківської міської ради №7/68-8 від 19 березня 2020 року було затверджено нова редакція Статуту Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради (далі - Підприємство), яке створене за рішенням Дружківської міської ради (надалі - Засновник) від 19 грудня 2018 року №7/52-29 відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом перетворення комунального лікувального закладу «Центральна міська клінічна лікарня м. Дружківка» у комунальне некомерційне підприємство.

У пункті 1.4. Розділу 1 Статуту визначено, що Засновником, Власником Підприємства є територіальна громада міста Дружківка в особі Дружківської міської ради (надалі - Засновник).

Відповідно до пункту 1.5, 1.6. розділу 1 Статуту уповноваженим представником Засновника, Власника є міській відділ охорони здоров`я Дружківської міської ради (надалі Орган управління). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Органу управління.

Згідно з пунктом 10.3. розділу 10 Статуту контроль за фінансово-господарською діяльністю Підприємства здійснюють відповідні державні органи в межах їх повноважень та встановленого чинним законодавством України порядку.

Згідно з пунктом 10.4. розділу 10 Статуту Засновник та Орган управління має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності Підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичної допомоги. Підприємство подає Засновнику та Органу управління, за вимогою, бухгалтерський звіт та іншу документацію, яка стосується фінансово-господарської, кадрової, медичної діяльності .

Відповідно до розпорядження начальника міської військової адміністрації від 20.06.2022 року № 51 зобов`язано провести перевірку діяльності КНП "ЦМКЛ" Дружківської міської ради. Створити комісію з проведення перевірки діяльності комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради». Звіт про результати перевірки надати до 01 липня 2022 року (а.с.68-69).

За результатами проведення перевірки діяльності комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради» складено Акт перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради за 2021 червень 2022 року від 30 червня 2022 року №1 в якому встановлено факти невиконання п.п.2.1, 2.5, 2.8, 2.13, 2.17, 2.21 розділу ІІ Посадової інструкції головним лікарем комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради ОСОБА_2 .

На підставі наказу заступника начальника міського відділу охорони здоров`я від 29 липня 2022 року № 51 головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради Вадиму Федоренку, за невиконання п.п.2.1, 2.5, 2.8, 2.13, 2.17, 2.21 розділу ІІ Посадової інструкції, було оголошено догану. Підставою для винесення цього наказу став акт перевірки фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради за 2021 червень 2022 року від 30.06.2022 року №1 та акт фіксації відмови надання письмових пояснень (а.с.93-95).

На підставі рішення Дружківського міського суду від 04 квітня 2026 року зазначений наказ заступника начальника міського відділу охорони здоров`я від 29 липня 2022 року № 51 про оголошення догани головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради Вадиму Федоренку визнано незаконним та скасовано.

Як вбачається з протоколу наради щодо додержання статутних вимог закладів охорони здоров`я Дружківської міської територіальної громади від 07.03.2023 року, начальник Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області доручив міському відділу охорони здоров`я "Дружківської міської ради» провести перевірку здійснення закупівель закладами охорони здоров`я Дружківської міської територіальної громади за період 2022-2023 рр на предмет закупівлі обладнання на суму, що перевищує 100000 грн. За результатами проведеної перевірки надати начальнику Дружківської міської військової адміністрації відповідну інформацію.

На виконання протоколу наради щодо додержання статутних вимог закладів охорони здоров`я Дружківської територіальної громади від 07.03.2023 року, міським відділом охорони здоров`я здійснено перевірку обладнання на суму, що перевищує 100000 грн за період 2022-2023 роки.

Відповідно до акту було виявлено, що комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради порушено п.4.8 Статуту комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради, затвердженого рішенням Дружківської міської ради від 19.03.2020 року № 7/68-8 в частині отримання згоди засновника на укладання угоди (договори) на придбання обладнання і предметів довгострокового користування (основні засоби) та отримувати кредити, сума яких не перевищує 100000 грн. При детальному перегляді відкритих даних на інтернет-порталі https://zakupki.prom.ua було виявлено, що КНП "ЦМКЛ" проводила закупівлі та укладала угоди придбання обладнання в жовтні 2022 року та лютому 2023 року (закупівля UA-2022-10-21-007747-а, UA-2023-02-09-009066-а) без одержавння згоди засновника, як це передбачено у пункті 4.8 Статуту підприємства.

Отже, було порушено пункт 2.13 посадової інструкції головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» в якому зазначено, що головний лікар розпоряджається майном та коштами підприємства відповідно до чинного законодавства та статуту підприємства. Забезпечує ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством на праві оперативного управління майна.

Відповідач направив лист головному лікарю Федоренку Вадиму з пропозицією надати письмові пояснення щодо порушень викладених в акті виявлення порушення інструкції головного лікаря та статуту комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» від 08.03.2023 року. В наданих поясненнях позивач повідомив, що проведення закупівель в лікарні здійснювалося згідно діючого законодавства та є нормальною практикою для КНП «Центральна міська клінічна лікарня» і він особисто не вбачає в цьому ніяких порушень, а навпаки вважає , що в такий час для краіни, суспільства є дуже добрим те, що підприємство розвивається, вкладає кошти в розвиток, покращує надання допомоги мешканцям іх громади. Вважає, що керівник та колектив підприємства заслуговують на подяку та заохочення.

В подальшому на підставі наказу в.о. начальника міського відділу охорони здоров`я ОСОБА_4 від 13.03.2023 року № 21, у зв`язку з виявленим фактом порушення пункту п.2.13 посадової інструкції головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради, затвердженої начальником міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради 04.03.2019 року, пункту 4.8 Статуту комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради від 19.03.2020 № 7/68-8, керуючись ст. ст. 147, 147-1, 149 Кодексу законів про працю України, оголошено догану головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради ОСОБА_3 за невиконання п. 4.8 Статуту та п.2.13 посадової інструкції.

Як вбачається з наказу № 21-к від 07 квітня 2023 року зазначено, що у зв`язку із виявленням факту порушення пункту 2.17 посадової інструкції головного лікаря комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Дружківської міської ради, затверджену начальником міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради 04.02.2019 року, пункту 7.7.4 Статуту комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Дружківської міської ради, затвердженого рішенням Дружківської міської ради від 19.03.2020 року № 7/68-8, з огляду на оголошені догани від 29.07.2022 та 13.03.2023 року, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнити ОСОБА_2 з посади головного лікаря комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Дружківської міської ради, у зв`язку із систематичним невиконанням своїх обов`язків (а.с. 15).

Відповідно до п.2.17 посадової інструкції головного лікаря комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Дружківської міської ради зазначено, що головний лікар несе відповідальність за формування та виконання фінансового плану підприємства, результати його господарської діяльності, виконання показників ефективності діяльності підприємства, якість послуг, що надаються підприємством, використання наданного на праві оперативного управління підприємству майна і доходу згідно з вимогами законодавства, статутом підприємства та укладеними підприємством договорами (зворот а.с.17).

У п. 7.7.4 статуту КНП "ЦМКЛ" Дружківської міської ради зазначено, що головний лікар підприємства несе відповідальність за формування та виконання фінансового плану підприємства, результати його господарської діяльності, виконання показників ефективності діяльності підприємства, якість послуг, що надаються підприємством, використання наданного на праві оперативного управління підприємству майна і доходу згідно з вимогами законодавства, статутом підприємства та укладеними підприємством договорами ( а.с.22).

У акті від 04.03.2023 року зазначено, що виявлено факт порушення невиконання посадових інструкцій головних лікарів, статуту підприємства та діючого законодавства, а саме, ненадання головними лікарями КНП Дружківської міської ради "Центральна міська клінічна лікарня", "Дружківська міська клінічна лікарня №1", "Дружківська міська лікарня №2" звіту про виконання фінансового плану підприємства за 2022 рік, який повинен надаватися міському відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради: за IV квартал та рік до 01 квітня року, що настає за звітним; за І,ІІ,ІІІ квартал - щокварталу, не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу (а.с.93).

Отже, ОСОБА_2 звільнено за те, що він ненадав звіт про виконання фінансового плану підприємства за 2022 рік, який повинен надаватися міському відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради за IV квартал та рік до 01 квітня року.

Як вбачається із матеріалів справи звіт про виконанн фінансового плану подано 03 квітня 2023 року (а.с.28-29).

Але, суд не може погодитися, що зазначена в наказі про звільненя підстава, як дисциплінарний проступок є таковим.

Порядок розподілу та використання надходжень КНП визначає фінансовий план. Його затверджуйте в порядку, який установлює стаття 75 ГК для державних комерційних підприємств (ч. 8 ст. 77 ГК).

Фінансовий план це основний документ, відповідно до якого комунальне підприємство отримує доходи та здійснює видатки, а також визначає обсяг та спрямування коштів, аби протягом року виконувати функції, які визначає статут.

КНП належать до комунальної власності територіальної громади, тому їх діяльність має певні обмеження та особливості. Комунальні підприємства не мають прямого обов`язку складати фінплан. Але на автономізовані заклади поширюються норми статей 75 та 77 ??.

Чи складати фінансовий план та як саме це робити, вирішує засновник КНП орган місцевого самоврядування.

КНП може обійтися й без фінплану, але саме в цьому документі керівництво підприємства погоджує із засновником напрями й темпи свого розвитку на рік. Крім того, саме фінплан обгрунтовує відповідність витрат до статутної діяльності та допомагає зберегти статус неприбутковості.

Засновник має затвердити власний порядок складання фінплану (далі - Порядок).

На законодавчому рівні такого порядку для комунальних підприємств не має.

Засновник має врахувати особливу діяльність некомерційного підприємства, яке не має на меті отримувати прибуток.

Терміни, а також орган, що буде розглядати документ, засновник визначає у локальному Порядку.

Законодавство вимагає оприлюднювати звіт про виконання фінансового плану. Визначеної форми звіту немає.

Спочатку подається звіт засновнику на затвердження. Відповідна рада може розглянути звіт про виконання фінансового плану на сесії. Засновник може вирішити провести аудиторську перевірку звітності, але законодавство до цього не зобов`язує.

КНП хоча й мають статус суб`єкта господарювання, та все ж належать до сектору комунальної економіки. На них поширюється дія Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» від 11.02.2015 № 183-VIII. Цей закон вимагає оприлюднювати інформацію про діяльність комунальних підприємств.

Строки та порядок оприлюднення звіту визначає засновник у своєму рішенні. Звіт про виконання фінплану розмістіть на власному вебсайті або на офіційному вебсайті відповідного підрозділу органу місцевого самоврядування, що управляе підприємством.

Отже, оскільки строки подання звіту про виконання фінансового плану встановлює засновник, це повинно бути затверджено рішенням засновника, але на підтвердження зазначених обставин докази не надано.

Крім того, порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб`єкта державного сектору економіки, затверджений наказом Мінекономрозвитку 2015 № 205.

Згідно з яким у п. 11 зазначено , що звіт про виконання фінансового плану підприємства за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку, у системі електронної звітності і за допомогою CEB OBB із використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, підприємство подає суб`єкту управління щокварталу в строки, установлені для подання фінансової звітності, разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності такого підприємства із зазначенням значних відхилень фактичних показників від планових.

Звіт про виконання фінансового плану підприємства за IV квартал подасться разом із звітом про виконання фінансового плану підприємства за рік.

У п. 12 передбачено, що суб`єкти управління подають Мінекономіки в системі електронної звітності, за допомогою СЕВ ОВВ із використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, зведені показники виконання фінансових планів підприємств, зазначені в додатку 3 до цього Порядку, у тому числі стосовно підприємств, що є суб`єктами природних монополій на загальнодержавних ринках, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень.

До зведених показників виконання фінансових планів підприємств додаються перелік підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта управління, пояснювальна записка та довідка щодо загальної кількості підприємств, кількості підприємств, яким було затверджено фінансові плани та які звітували про виконання фінансових планів, у тому числі щодо кількості прибуткових і збиткових підприємств.

Суб`єкти управління стосовно підприємств, що є суб`єктами природних монополій на загальнодержавних ринках, і підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, та підприємства, суб`єктом управління яких с Кабінет Міністрів України, подають до Мінекономіки і Мінфіну звіти про виконання фінансових планів окремо щодо кожного підприємства в повному обсязі, до яких, крім зазначених матеріалів, додаються:

баланс (звіт про фінансовий стан) підприємства на останню звітну дату з розшифруванням статей, що становлять, більше 10 відсотків валюти балансу;

звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) підприємства за останній звітний період.

Показники виконання фінансових планів підприємств подаються:

за IV квартал та рік до 01 квітня року, що настає за звітним;

за 1, 11 та III квартали щокварталу, не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу.

Також, відповідно до Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших кументів у період дії посиного стану або стану війни» від 03.03.2020 N№ 2115-1X, зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановляє:

1. Установити, що:

1) фізичні особи, фізичні особи підприємці, юридичні особи (крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, а також державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншому господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до законодавства, у паперовій та/або електронній формі протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи,

2) у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування до фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб (крім державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншому господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акції (часток) належать державі) не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за негиздания чи несвоєчасне видання звітності та/або документів, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, оскільки строки та порядок оприлюднення звіту визначає засновник у своєму рішенні, такого рішення суду не надано як доказу, то суд, не може вважати, що позивач здійснив дисциплінарний проступок подавши звіт 03 квітня 2023 року.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП).

Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід звертати увагу на те, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними актами.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП).

Порушення трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина 3 статті 149 КЗпП).

Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд бере до уваги висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2020 року у справі № 755/901/18 (провадження № 61-19450св19) вказано, що "для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

На підставі рішення Дружківського міського суду від 04 квітня 2026 року наказ заступника начальника міського відділу охорони здоров`я від 29 липня 2022 року № 51 про оголошення догани головному лікарю комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради ОСОБА_3 визнано незаконним та скасовано.

Здійснення ОСОБА_2 дисціплінарного проступка у вигляді неподання звіту про виконання фінансового плану, суд вважає недоведеним.

Отже, відповідач не довів правові підстави для звільнення ОСОБА_2 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП, а саме , систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17 (провадження № 61-227св18) зазначено, що "для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 235/7740/18-ц (провадження № 61-7505св21) зазначено, що "для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця. Отже, необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Суд встановив, що наказ від 29 липня 2022року № 51 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани скасовано на підставі судового рішення, що набрало законної сили, від 04 квітня 2024 року у справі № 229/1438/22.

Порушення п. 2.17 посадової інструкції та п.7.7.4 статуту КНП "ЦМКЛ" Дружківської міської ради, які відповідач зазначів у наказі про звільнення ОСОБА_2 , як підстави, відповідач не довів.

За таких обставин, відсутні правові підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки факт систематичного невиконання ним трудових обов`язків не встановлено.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частини перша, друга статті 235 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що "звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, , аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом".

У справі, що розглядає суд, при зверненні із позовом ОСОБА_2 посилався на те, що його звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки з боку позивача не було систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отож, суд встановив, що при розірванні трудового договору з позивачем були допущені порушення норм законодавства, яке регулює вивільнення працівників, тому суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першоїстатті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті235, статті240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці`за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок). Зокрема, згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату у лютому 2023 року (17 роб.дн) зарплата позивача - 125768,64 грн, у березні 2023 року (9 роб.днів) 41359,21 грн, отже середньоденна заробітна плата за два останні відпрацьовані місяці перед звільненням 07 квітня 2023 року становить (125768,64+41359,21)/(17+9) = 6504,93 грн.

Оскільки день звільнення 07 квітня 2023 року був робочим днем позивача, відповідно вимушений прогул тривав з 07 квітня 2023 року по 08 червня 2026 року (826 робочих днів) і тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 826*6504,03 грн = 5373072,18 грн

Але позивач у позові зазначив, що просить нарахувати йому середній заробіток із суми 4115,96 грн.

Оскільки, суд не може вийти за межі позовних вимог, то середній заробіток, на думку позивача становить 3523261,76 грн.

Також, суд, вважає. що зазначену суму середнього заробітку треба зменьшити, тому, що за клопотанням позивача 26 вересня 2023 року проваддення було зупинення до розгляду іншій цивільної справи.

02.09.2024 року розгляд справи поновлено, також за клопотанням позивача, тому, суд, вважає, що цей період треба виключити із нарахування середнього заробітку.

Отже, середній заробіток треба нарахувати за 585 роб днів у сумі 2407836,60 грн.

Відповідно до п.164.6 ст. 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Системний аналіз п. 3 Порядку № 100 та п.164.6 ст. 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК Україниподатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену вст. 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків).

Отож, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 та у постанові ВП ВС від 08.12.2021 в справі№ 9901/407/19.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Щодо заперечень представника відповідача про неналежного відповідача,суд звертає увагу на таке.

04 квітня 2024 року на підставі рішення Дружківського міського суду позовні вимоги ОСОБА_2 до міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності задоволені, стягнуто з міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Зазначене рішення набрало чинності та не скасовано.

Тому, суд,вважає, що відповідач належний.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

У частині першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з вказаною нормою права моральна шкода вважається заподіяною якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; така шкода виникла внаслідок порушення трудових прав з боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган) незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього становища. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Саме тому розмір відшкодування моральної шкоди має умовний характер, оскільки немає точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи, але у будь-якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути достатнім для задоволення потреб потерпілого і не повинен призводити до його збагачення.

Суд, зважаючи на те, що незаконне звільнення позивача призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, крім того призвели до втрати заробітку та змусило вживати додаткових зусиль для нормального життєзабезпечення, та порушення гарантованих ст. 43 Конституції України прав позивача на працю та отримання доходів від вказаної роботи, а тому з огляду на характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат їх тривалості протягом тривалого часу вважає, що достатнім буде стягнення 5 000 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди, а тому визначення заподіяної шкоди позивачем у розмірі 10 000 грн є неспівмірним із завданою шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Так, однією із основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст.131 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено у ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути на його користь судовий збір у сумі 1074 грн., але доказів на підтвердження сплати збору суду не надано, тому в цій частині позову треба відмовити.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Позивач ОСОБА_2 у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

На підтвердження розміру виплат пов`язаних з оплатою правової допомоги позивач ОСОБА_2 надано: договір доручення №б/н, який був укладений між ним і адвокатом Штукіним В.А. 20.04.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю на ім`я Штукіна В.А., ордер, довідку про отримання адвокатом 5000 грн (а.с.6-9).

Суд, вирішуючи питання про суму відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, бере до уваги тривалий період розгляду справи, участь адвоката у великої кількості судових засіданнях, подання ним клопотань про витребування доказів, тому виходячи із заявленої суми витрат на правову допомогу, а також застосовуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі звільнений від сплати судового збору в порядку, визначеному п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із чим зазначені судові витрати повинні бути покладені на відповідача у справі пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача потрібно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог , а саме, 36267,55 грн.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, ст.430 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 76-81, 89, 141, 209, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги ОСОБА_2 до міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 21-к від 07 квітня 2023 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Дружківської міської ради за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на роботі з 08 червня 2026 року на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Дружківської міської ради.

Стягнути з міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради

на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2407836 (два мільйони чотириста сім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 60 коп з утриманням податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, моральну шкода у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, витрати на правову допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з міського відділу охорони здоров`я Дружківської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 36267,55 гривень

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення 12 червня 2026 року.

Суддя А.Л.Гонтар