Рішення № 137356766, 11.06.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/16015/25

Провадження № 2/175/3287/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 червня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краматорської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування.

Представник позивача адвокат Лозовий Ігор Олександрович надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 94,4 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , який має наступні характеристики: житловий будинок «А-1 А1-1», літня кухня «Е», гараж з підвалом «Г, п/д», вбиральня «Ж», лазня «3», галерея «К», навіс «Л», вимощення « I, II», огорожа № 1-3. Проти ухвалення заочного судового рішення не заперечує.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи

Краматорська міська рада про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документу в її електронний кабінет, однак у судове засідання свого представника не направили, відзив на позовну заяву не подавали, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи суд дійшов до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Після його смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 94,4 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Ще за життя, батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишив заповіт, яким заповів ОСОБА_1 все своє майно, що буде належати йому на день смерті.

На день смерті батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 була непрацездатною особою, тому згідно ст. 1241 ЦК України їй належала обов`язкова частка в спадковому майні, що належало ОСОБА_2 .

Оскільки позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 були зареєстровані і проживали на день смерті разом з ОСОБА_2 , вони вважалися такими, що прийняли спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка на день смерті мешкала на АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке вона прийняла як спадщину, але повністю не оформила і яке складається з 1/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 94,4 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.2 ст. 1228 ЦК України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Відповідно до положень ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1, 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до положень ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За загальним правилом місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка заповіт не залишала.

Ч.1 ст.55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно із ч.1 ст.64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

У Постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6164 ц.с. чітко зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Зі змісту ст. 1296 ЦК України випливає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

21 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , державного нотаріуса Третьої краматорської державної нотаріальної контори Краматорського районного нотаріального округу, однак своєю постановою від 22 липня 2025 року нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю можливості отримати з архіву спадкову справу для дооформлення, встановити осіб, які прийняли спадщину та отримували свідоцтво про право на спадщину у 2000 році та приєднати видане додаткове свідоцтво до основної спадкової справи.

Також у своїй відмові нотаріус зазначила, що ОСОБА_3 , прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на день його смерті була зареєстрована разом із ним за однією адресою до того ж згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру було встановлено, що 11 серпня 2000 року заведено спадкову справу до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначену інформацію перевірено також за алфавітами спадкових справ Третьої краматорської державної нотаріальної контори та виявлено, за цією спадковою справою у 2000 році за реєстровим №1896 було видане свідоцтво про право на спадщину, але архівні документи Третьої краматорської державної нотаріальної контори за 1993 - 2000 роки включно у 2013 році було передано на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву у м. Донецьк та доступ до цих документів відсутній з 2014 року через те, що це окупована територія.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Таким чином, в даний час ОСОБА_1 , отримавши право власності на 3/4 частки будинку АДРЕСА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку зазначеного будинку, який належав його батькам.

Положеннями ст. ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1299 ЦК України, якщо в складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_3 , однак через відмову нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, відповідно до п.24 якої при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Також суд враховує, що Краматорська міська рада про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документу в її електронний кабінет, однак у судове засідання свого представника не направили. Таким чином, відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати суд вважає за необхідне віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 321, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1223, 1225, 1227, 1228, 1233, 1234, 1235, 11236, 1258, 1268, 1296, 1270 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Постановою Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 12, 13, 76, 130, 141, 142, 263, 264, 265, 266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування на 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 94,4 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , який має наступні характеристики: житловий будинок «А-1 А1-1», літня кухня «Е», гараж з підвалом «Г, п/д», вбиральня «Ж», лазня «3», галерея «К», навіс «Л», вимощення « I, II», огорожа № 1-3.

Судові витрати залишити за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Озерянська Ж.М.