Рішення № 137356560, 12.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1200/26

12 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі позивач) звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 13 256,68 грн.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла у зв`язку з несплатою у повній мірі та у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі ПК України), узгоджених грошових зобов`язань. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 25.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно із відповіддю Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, яка надійшла до суду 09.03.2026 відповідач зареєстрований/задекларований по АДРЕСА_1 .

На адресу відповідача засобами поштового зв`язку направлення копія ухвали про відкриття провадження у справі від 25.03.2026, однак, до суду повернулося поштове повідомлення з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».

На виконання вимог статті 130 КАС України повідомлення про відкриття провадження у справі №500/1200/26 розміщене 22.04.2026 на офіційному веб-сайті судової влади України та офіційному веб-сайті Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 27.04.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи.

Верховний Суд в ухвалі від 05.10.2023 у справа №9901/218/21 вказав, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть уважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин судом вжиті усі передбачені КАС України заходи для інформування відповідача про наявність у провадженні суду цієї справи, тому відповідно до положення пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України є підставою вважати ухвалу про відкриття провадження у справі такою, що вручена відповідачу. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду 08.08.2024 у справі №440/18128/21.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку на його подання до суду не звертався.

За приписами частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших заяв, у тому числі по суті спору, учасниками справи на адресу суду не подано.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно із довідкою про наявність податкового боргу станом на 05.12.2025 (а. с. 10) за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 13 256,68 грн. по таких платежах:

військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 2 662,50 грн.;

податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 8 875,00 грн.;

земельний податок з фізичних осіб у сумі 1 719,18 грн.

Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування виникла в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень::

- від 24.03.2025 №00036042405 на суму 8 875,00 грн.;

- від 24.03.2025 №00036052405 на суму 2 662,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 18.02.2025 №2027/19-00-24-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що відповідач не подав річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік до ГУ ДПС у Тернопільській області, не задекларував та не сплатив до бюджету податкові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, військового збору (а. с. 22-26).

Заборгованість по платежу земельний податок з фізичних осіб виникла у зв`язку із несплатою узгодженого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.05.2025 №569298-2407-1918 на суму 1 719,18 грн. (а. с. 17).

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошові зобов`язання, визначені в них, вважаються узгодженими.

Наявність у відповідача податкового боргу підтверджується також розрахунками суми податкового боргу (а. с. 11-13) та інтегрованими картками платника податків (а. с. 29-31).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виконанням податкового обов`язку згідно з пунктом 38.1. статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в редакції, яка діяла на момент вчинення порушення, до загального місячного (річного) доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна.

У відповідності до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, платник податків зобов`язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку.

Згідно з нормами, передбаченими пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі (пункт 269.1 статті 269 ПК України).

Згідно зі статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (стаття 285 ПК України).

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст.286 ПК України).

Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з підпунктом 266.6.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом відповідачу виставлялася податкова вимога форми «Ф» від 13.05.2025 №0002201-1301-1900 про сплату податкового боргу (а. с. 15), з часу виставлення якої податковий борг не переривався, який у добровільному порядку сплачена не була. Однак, податкова вимога повернулась до податкового органу з відміткою працівника АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі вкладенням, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 45 ПК України, платник податків фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

На момент розгляду справи у суді податкова вимога та податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися, а тому вважаються належним чином вручені та є узгодженими.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.

З цим позовом податковий орган звернувся до суду 04.03.2026 а тому, враховуючи вказані норми законодавства, суд вважає що позивачем не пропущено строк давності, визначений статтею 102 ПК України .

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених у справі обставин, позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга цієї статті).

Відповідно до частиною 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що у справах, предметом яких є стягнення податкового боргу, суд відповідно до вимог чинного процесуального законодавства не надає правової оцінки обставинам та правовим підставам визначення грошових зобов`язань, несплата яких у встановлені законом строки призвела до утворення податкового боргу. Виходячи з предмету справи, дослідженню підлягають виключно ті питання, що стосуються наявності податкового боргу (вручення податкового повідомлення-рішення, узгодження визначеного ним грошового зобов`язання) та наявність підстав для стягнення податкового боргу у судовому порядку (направлення (вручення) податкової вимоги).

Таким чином, оскільки податкова вимога не відкликана, а відповідач добровільно не сплатив суму заборгованості, податкові повідомлення-рішення у судовому порядку не оскаржувала, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що існування спірної суми податкового боргу на дату розгляду справи судом підтверджено приєднаними до справи роздруківками інтегрованої картки платника податків, які за правилами статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України, є належними та допустимими доказами невиконання податкового обов`язку з боку відповідача.

У відповідності до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 13 256 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн. 68 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг по податку на доходи на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 8 875 (вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 1 719 (одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) грн. 18 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637).

відповідач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.