Ухвала суду № 137356478, 12.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

12 червня 2026 року м. Рівне№460/1672/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №460/1672/25 що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії за період з 01.01.2025 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

10.06.2026 до суду надійшла заява позивача, подана ним в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 18.02.2025 року у справі №460/1672/25.

У поданій заяві позивач зазначає, що відповідачем неналежним чином виконується судове рішення, яким його зобов`язано здійснювати нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, позивач зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №460/1672/25, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснювати нарахування та виплату йому пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Позивач вказує, що з 01.01.2026 відповідач був зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату пенсії із застосуванням мінімальної пенсії за віком, визначеної виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 2595,00 грн. Разом з тим, з отриманої від відповідача відповіді на звернення вбачається, що при обчисленні пенсії після 01.01.2026 продовжено застосування показника прожиткового мінімуму у розмірі 2361,00 грн, унаслідок чого основний розмір пенсії визначено у сумі 14166,00 грн. На думку позивача, такі дії свідчать про неналежне та неповне виконання судового рішення, оскільки відповідачем не враховано зміну законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що призвело до заниження розміру належної до виплати пенсії та порушення його прав, підтверджених судовим рішенням, у зв`язку з чим просить визнати протиправними дії відповідача, вчинені на виконання зазначеного судового рішення, та зобов`язати останнього усунути допущені порушення.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду своїх письмових пояснень на заяву позивача.

Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Вирішуючи питання щодо наявності фактичних та правових підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд виходить із такого.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

СУ зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач при виконанні судового рішення діє всупереч його змісту та правовій меті, не забезпечує повного відновлення порушеного права на пенсійне забезпечення, а також здійснює свої повноваження не у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, чим порушує його право на отримання пенсії у належному розмірі та обумовлює необхідність звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та законних інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Вирішуючи спір по суті, суд у судовому рішенні в цій справі зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини 4 статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Рішенням суду, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_2 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.04.2024.

За приписами частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 №966-XIV (далі Закон №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 № 3460-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 № 4695-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного законодавством на відповідний період.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення закріплені у статтях 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їх правонаступників, а також для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, фізичних та юридичних осіб та підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №460/1672/25, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання відповідно до вимог статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та забезпечити подальшу виплату пенсії у зазначеному розмірі.

Аналіз змісту резолютивної частини вказаного судового рішення свідчить про те, що судом визначено не конкретний фіксований розмір пенсійної виплати, а спосіб її обчислення шляхом застосування критерію «шість мінімальних пенсій за віком». Вказаний критерій має змінний характер та безпосередньо залежить від законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається відповідно до чинного законодавства на кожний відповідний період виплати пенсії.

Суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 відновлено дію положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України №230/96-ВР, відповідно до яких особам, віднесеним до відповідних категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, гарантується виплата пенсії у розмірі, кратному мінімальній пенсії за віком. Таким чином, визначальним елементом при обчисленні пенсії позивача є саме розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений законом на момент здійснення відповідних виплат.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності повного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Отже, законодавець прямо пов`язує розмір мінімальної пенсії за віком із прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, а зміна такого прожиткового мінімуму зумовлює відповідну зміну розміру мінімальної пенсії за віком та, як наслідок, розміру пенсії, обчислення якої здійснюється виходячи з кратності мінімальній пенсії за віком.

Судом встановлено, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 визначено у розмірі 2595,00 грн. Відтак, починаючи з 01.01.2026, саме зазначена величина підлягає застосуванню для визначення мінімального розміру пенсії за віком та обчислення пенсії позивача відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом із тим з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду відповідач після 01.01.2026 продовжив здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу із застосуванням показника мінімальної пенсії за віком у розмірі 2361,00 грн, що відповідав прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законодавством на попередній бюджетний період. Унаслідок застосування зазначеного показника розмір основної пенсії позивача було визначено у сумі 14166,00 грн, тоді як з 01.01.2026 розмір такої пенсії повинен становити 15570,00 грн, виходячи із законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у сумі 2595,00 грн.

За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідач фактично здійснив виконання рішення суду не в повному обсязі, оскільки застосував при визначенні розміру пенсії позивача розрахункову величину, яка не відповідала вимогам чинного законодавства станом на дату здійснення спірних виплат. Виконання судового рішення не може зводитися до формального проведення перерахунку пенсії або виплати певної грошової суми без дотримання способу та порядку виконання, визначених самим судовим рішенням та нормами матеріального права. Належним виконанням судового рішення є вчинення усіх передбачених ним дій таким чином, щоб забезпечити повне та реальне відновлення порушеного права особи.

Суд також враховує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку. Аналогічні положення закріплені у статтях 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України. Конституційний Суд України у рішеннях від 25.04.2012 №11-рп/2012, від 13.12.2012 №18-рп/2012, від 26.06.2013 №5-рп/2013 та від 15.05.2019 №2-р(ІІ)/2019 неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права особи на судовий захист та права на справедливий суд. Аналогічна правова позиція висловлена Європейським судом з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «Шмалько проти України», «Валерій Фуклєв проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України», де зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа, на користь якої ухвалено судове рішення, має право звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання такого рішення суду, якщо такими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушуються права позивача, підтверджені судовим рішенням. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 зазначив, що правовою підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 383 КАС України, є саме обставини, які свідчать про неналежне або неповне виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати позивачу з 01.01.2026 пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361,00 грн, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», не відповідають вимогам законодавства та свідчать про неналежне виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №460/1672/25. Відтак наявні передбачені статтею 383 КАС України підстави для визнання таких дій протиправними та покладення на відповідача обов`язку вжити заходів щодо усунення причин і умов, які призвели до порушення прав позивача при виконанні зазначеного судового рішення.

Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання судового рішення, суд з урахуванням приписів статті 249 КАС України дійшов до висновку про те, що відповідачем порушено норми статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення судом окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/1672/25 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №460/1672/25 щодо нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого положеннями Закону України "Про Державний- бюджет України на 2025 рік" - 2361,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 12 червня 2026 року.

Суддя Н.В. Друзенко