Рішення № 137355762, 12.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39581/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» з позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000125/1 від 14.10.2025 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.

З відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки в поданих до митного оформлення документах містилися розбіжності, зокрема, документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між компанією «CARVELI SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA», Польща (Продавець) та ТОВ «Мебельтрейд» (Покупець) укладений контракт №МС-901 від 01.09.2022 року. Відповідно до п. 1.3 зазначеного контракту перелік найменувань, кількість, ціна і загальна вартість товару кожної поставки вказуються в Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до Додаткової угоди №27/1 від 27.12.2024 року дія Контакту продовжена до 31.12.2027 року і до виконання Сторонами всіх зобов`язань згідно цього Контракту.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №48 від 08.09.2025 року Продавець зобов`язується поставити вказаний в п. 1 товар на умовах FOB Xingang, Китай до 30.10.2025 року. Датою поставки вважається дата передачі товару Перевізнику, залученого Покупцем та зазначається в коносаменті.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №48 від 8.09.2025 року умови оплати: 180 днів після отримання товару Покупцем. Можлива оплата частинами.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Митного кодексу України декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Заява про походження товару зроблена продавцем на Рахунку-фактурі (Комерційному Інвойсі) №CMT10092025 від 10.09.2025 року.

Позивачем 14.10.2025 року надано до Одеської митниці електронну митну декларацію №25UA500110010182U8 з пакетом документів для митного оформлення товару.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом з митною декларацією №25UA500110010182U8 декларантом подано наступні документи: Рахунок-фактура (Інвойс) №CMT10092025 від 10.09.2025 року; Коносамент №BW25070925 від 10.08.2025 року; Навантажувальний документ №26135 від 06.10.2025 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2147 від 06.10.2025 року; Довідка ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» №07102025/1 від 07.10.2025 року про транспортні витрати; Договір про перевезення №30112023-02 від 30.11.2023 року; Контракт №МС-901 від 01.09.2022 року та додаткові угоди до нього; Договір про надання послуг митного брокера №БР-536 від 30.11.2023 року.

На вимогу, що містилась в електронному повідомленні відповідача від 14.10.2025 року, позивачем 14.10.2025 року Листом №14/10 надані пояснення та запрошені відповідачем наявні додаткові документи, зокрема, Бухгалтерську виписку №07 від 14.10.2025 року, Прайс-лист товару, що діє з 2.09.2025 року до 10.09.2025 року, Комерційну пропозицію, що діє з 4.09.2025 року до 10.09.2025 року, Пакувальний лист до інвойсу №CMT10092025 від 10.09.2025 року, Заявку №257482531 від 09.08.2025 року до Договору №3112023-02 від 30.11.2023 року, Лист-повідомлення від ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» №14102025/1 від 14.10.2025 року.

За результатами розгляду декларації №25UA500110010182U8 та доданих до неї документів Одеською митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000322 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000125/1 від 14.10.2025 року. Митну вартість товару відповідачем визначена на підставі резервного методу.

Відповідно до положень ст. 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення; тощо.

Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу відповідача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за вищезазначеною митною декларацією встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: 1) Згідно контракту від 01.09.2022 року №MC-901 та Інвойсу від 10.09.2025 року №CMT10092025 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів після отримання товару, та можливість оплати частинами. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно ст. VII ГАТТ. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п. 5 ст. 51 Митного кодексу України). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією включається до податкового кредиту (п. 198.1 Податкового кодексу України). Декларування зі відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. «Дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Приміткам та додатковими положеннями до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що стандартне розуміння "умов повної конкуренції" дозволяє стороні не враховувати при розгляді ціни, які включають спеціальні знижки лише для ексклюзивних агентів. Крім того, відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України. При цьому, у поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом. Враховуючи зазначене, імпортером не дотримані положення умов повної конкуренції при формуванні ціни товару передбачені положеннями до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Отже, з огляду на п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. 2) Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені ч. 10 ст. 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Згідно з ч. 10 ст. 58 Кодексу при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB XINGANG Китай. На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судно. Також слід відмітити, що з огляду на маршрут транспортування товару (порт XINGANG (Китай) порт Саїд (Єгипет) - порт Чорноморськ) при умовах поставки FOB XINGANG, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Саїд, у зв`язку з заміною судна GSL VIOLETTA на судно PROS HOPE та перевалку контейнеру TCKU6953490. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включені у графу 21 декларації митної вартості від 14.10.2025 року №25UA500110010182U8 та відсутні у поданих документах. При цьому у наданих до митних оформлень морських коносаментах зазначено фразу «Freight collect», яка вказує на те, що вартість фрахту підлягає сплаті вантажоодержувачем по прибуттю вантажу в порт призначення. Зазначене може свідчити про ризик декларування не всіх складових митної вартості товарів відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 54, 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з митною декларацією документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Позивач не погодився із правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000125/1 від 14.10.2025 року, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Суд вважає дії митного органу щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки - за ціною договору, неправомірними, рішення про коригування відповідачем митної вартості за вищезазначеною партією товару протиправним та таким, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт) та Інвойс, в цих документах визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, містяться дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.

Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що здійснення оплати за товар протягом 180 днів після його отримання суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів, суперечить положенням Митного кодексу України та Податкового кодексу України, суд вважає такі твердження безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно п. 5.1 контракту №МС-901 від 01.09.2022 року умови оплати кожної поставки вказуються в Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №48 від 08.09.2025 року умовами оплати є оплата вартості товару через 180 днів після його отримання Покупцем з можливістю оплати частинами.

Крім того, умови оплати через 180 днів після отримання товару Покупцем з можливістю оплати частинами передбачена в Інвойсі №CMT10092025 від 10.09.2025 року.

Таким чином, сторонами контракту визначений порядок розрахунків за товар.

Відповідно до положень ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 6, 8 Закону України «Про Зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб`єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Жодним нормативним актом не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для договорів міжнародної купівлі-продажу. При цьому сторони є вільними в укладенні договорів, самостійно визначають умови договору, умови відстрочки сплати за товар, що відповідають нормам цивільного законодавства.

Твердження про те, що оплата з відстрочкою платежу суперечить світовій практиці торгових взаємовідносин є припущеннями митного органу щодо дійсності вартості імпортованого товару, однак у відповідності до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкт владних повноважень покладений обов`язок доведення правомірності свого рішення. В даному випадку відповідач не довів обставин недійсності вартості імпортованих товарів.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, відстрочка платежу не стосується числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів, а тому не могла бути підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також підставою для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів.

Платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість тільки в разі, якщо на момент митного оформлення, товар оплачений, однак строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо кваліфікації контракту як прихованого лізингу, суд звертає увагу, що між позивачем та його контрагентом фактично укладений контракт купівлі-продажу товару і зміст контракту ці обставини підтверджує, а митним органом не зазначено жодної конкретної ознаки проведення позивачем лізингових операцій за контрактом. Відстрочення платежу передбачено нормами цивільного законодавства та не свідчить про здійснення лізингової операцій, а контракт №МС-901 від 01.09.2022 року не відповідає ознакам фінансового лізингу, передбаченим ст. 5 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Щодо формування податкового кредиту, слід зазначити, що відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України платник податків має право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені або нараховані у разі ввезення товарів на митну територію України, тобто ключовим є сплата ПДВ до державного бюджету під час митного оформлення товару, ця норма не містить вимог щодо оплати вартості товарів.

Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про ризик декларування не всіх складових митної вартості товарів, зокрема, що стосуються перевезення товару, транспортно-експедиційних послуг, навантаження, перевантаження, тощо, суд вважає такі твердження безпідставними, з огляду на наступне.

Позивачем до митного органу на підтвердження вартості перевезення товару надано: Коносамент №BW25070925 від 10.08.2025 року, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2147 від 06.10.2025 року, Довідка ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» №07102025/1 від 07.10.2025 року про транспортні витрати, Договір (контракт) про перевезення №30112023-02 від 30.11.2023 року, Заявку №257482531 від 09.08.2025 року до Договору №3112023-02 від 30.11.2023 року, Лист повідомлення від ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» №14102025/1 від 14.10.2025 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» №07102025/1 від 07.10.2025 року транспортні витрати щодо вантажу за коносаментом №257482531/BW25070925 у контейнері ТСКU6953490 складають: Морське перевезення за межами державного кордону України 62310 грн. Страхування вантажу по даному відправленню не проводилося.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, довідка перевізника про понесені ним витрати на транспортування є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Митним органом не зазначено які саме сумніви у нього є щодо транспортних витрат в розмірі 62310 грн. та які причини неможливості їх перевірки на підставі наданих документів. При цьому, фактична оплата, як за поставлений товар так і за транспортні витрати, в тому числі, спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає та вартість товару та його інші складові митної його вартості.

З листа повідомлення №14102025/1 від 14.10.2025 року, яким ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» інформує про те, що за коносаментом 257482531, контейнер TCKU6953490, згідно з умовами постачання має FOB Xingang China. Згідно з умовами FOB Xingang China, усі витрати з моменту навантаження на борт судна у порту Xingang пов`язані з транспортуванням, включаючи всі маніпуляції з контейнером у портах перевантаження, вже враховані у вартості транспортних витрат.

При цьому, вартість фрахту визначено у наданих відповідачу довідці про транспортні витрати №07102025/1 від 07.10.2025 року та Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2147 від 06.10.2025 року.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, в відзиві на позов відповідачем не спростовані доводи позивача.

Посилання відповідача на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України митна справа здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (вул. Пушкінська, буд. 72, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 37679543) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000125/1 від 14.10.2025 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000125/1 від 14.10.2025 року.

Стягнути з Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (вул. Пушкінська, буд. 72, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 37679543) сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Суддя Леонід СВИДА