Рішення № 137354261, 10.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокуСправа №160/25361/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4), в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882) щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 31.12.2021 року, допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, компенсації за невикористані дні відпусток у кількості 17 днів - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн;

-зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 31.12.2021 року, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 рік, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні відпусток у кількості 17 днів - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум;

-визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 04.09.2017 по 28.02.2018 з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

-зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 04.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум;

-визнати протиправними дії Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882) щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2021 року індексації-різниці грошового забезпечення 3038,43 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;

-зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2021 року індексацію-різницю грошового забезпечення 3038,43 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 04.09.2017 на різних посадах та з 31.12.2021 був звільнений зі служби. Починаючи з 29.01.2020, відповідачем неправомірно розраховувалось грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення його майнових прав та гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі. Позивач вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, тобто скасовано зміни, внесені до пункту 4 Постанови № 704, яким передбачалось застосування при обрахунку грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, тому наявне право на перерахунок та виплату грошового забезпечення із врахуванням встановленого 1 січня відповідного календарного року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вказане обчислення приводить до збільшення розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, а у зв`язку із зміною в розмірі посадового окладу та окладу за званням, відповідно, на перерахунок всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, компенсації за невикористані дні відпусток. Крім того, відповідач повинен був здійснити індексацію грошового забезпечення за період з 04.09.2017 по 28.02.2018 з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 - з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення 3038,43 грн. в місяць. Аналіз абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25361/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4) (код ЄДРПОУ 14316882) картки особового рахунку працівника ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1 ) за період з вересень 2017 року по 31 грудня 2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

19.09.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, зважаючи на наступне. Вимога про нарахування та виплату відповідачем на користь позивача індексації грошових доходів населення за період з 04.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а також виплату за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 індексації - різниці грошового забезпечення у розмірі 3038,43 грн. в місяць є незаконною, оскільки згідно з абз. 1 пункту 5 Порядку № 1078 «У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін (далі - ІСЦ) у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків». (базовий місяць). Підвищення посадових окладів особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВСУ) відбулося централізовано на підставі постанови КМУ від 28.12.2016 № 1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 р. № 1294», деталізованої наказом Мін`юсту України від 14.02.2017 р. № 372/5 «Про затвердження схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України». Згідно з зазначеним наказом посадові оклади персоналу ДКВСУ підвищилися з 01.01.2017, тобто січень 2017 року є місяцем, за яким заново починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць). Значення ІСЦ у місяці підвищення посадового окладу (січень 2017 року) приймається за 1 або 100 відсотків. Таким чином, для проведення індексації позивачу розрахунок ІСЦ здійснюється з січня 2017 року, а не з 2008 року як безпідставно стверджує позивач. Персонал ДКВС України, до якого відносився позивач, відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має статусу військовослужбовців, у яких були інші дати підвищення посадових окладів, ніж в осіб рядового і начальницького складу ДКВС України. Крім того, відповідно до витягу з розрахунково - платіжних відомостей у березні 2018 (місяць підвищення посадового окладу) грошове забезпечення позивача складало 12968,50 грн., а в попередньому місяці лютому 2018 - 11507,24 грн. Підвищення доходу у березні 2018 складає 1461,26 при розмірі індексації у цьому місяці 246,68 грн. Отже, право на отримання «індексації-різниці» у позивача не настало. Тотожним чином вираховується індексація за будь-який строк спірного періоду, і випадків коли розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, у позивача не настало.

Ухвалою суду від 10.10.2025 повторно витребувано у Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4) картки особового рахунку працівника ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1 ) за період з вересень 2017 року по 31 грудня 2021 року.

14.10.2025 відповідачем подані витребувані докази.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 24.11.1997 Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; відповідно до відомостей з трудової книжки проходив службу в кримінально-виконавчій службі України з 04.09.2001 по 13.10.2014 та з 04.09.2017 по 31.12.2021.

Відповідно до витягу з наказу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 30.12.2021 №252/ОС-21 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого оперативного відділу, звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням з 31.12.2021. Вислуга років на 31.12.2021 в календарному обчисленні становить 19 років 11 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 04 місяці 29 днів. Компенсація за невикористану щорічну чергову відпустку за 2021 рік складає 17 діб. Вислуга років для виплати вихідної допомоги складає 04 роки 03 місяці 27 днів.

26.08.2025 позивач звернувся до начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з заявою про перерахунок грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2021 та про виплату індексації грошового забезпечення за період служби з 04.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, за період служби з 01.03.2018 по 31.12.2021 індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн.

Листом від 26.08.2025 №3.3./1133-2025/Б-1010 заяву ОСОБА_1 скеровано за належністю до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Листом начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» №4/4-341вн від 03.09.2025 позивачеві повідомлено, що за період з 29.01.2020 по 31.12.2021 розмір посадового окладу розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704. Врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням зумовлено здійсненням розрахунків потреби у видатках на оплату праці осіб рядового і начальницького складу при складанні проектів кошторисів на 2020 рік, 2021 рік на підставі вимог розпорядника вищого рівня, щодо необхідності врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн.).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а також щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період служби з 04.09.2017 по 28.02.2018 з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а за період служби з 01.03.2018 по 31.12.2021 індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 3038,43 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV від 23.06.2005 (далі - Закон №2713-IV).

Щодо позовних вимог в частині перерахунку грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 23 Закону№2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції від 30.08.2017), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови №704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018.

Пунктом 6 Постанови №103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.

Крім цього, пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, який викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.

Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови №103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

За таких обставин, з 29.01.2020 відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 постанови КМУ №704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

Проте, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови №103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Пункт 3 розділу ІІ Закону від 06.12.2016 року №1774-VIII є чинним.

Суд звертає увагу, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

З огляду на викладене, враховуючи, що норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон 1082-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 2021 рр., відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відповідний правовий висновок неодноразово виснувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 28.10.2024 у справі №420/3341/23, від 18.08.2025 у справі №300/8187/24, від 21.08.2025 у справі №520/22317/23.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач проходив службу в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» та з 31.12.2021 звільнений зі служби (наказ від 30.12.2021 №252/ОС-21).

У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо не застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2021, а також виплачених за вказаний період щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, одноразової допомоги при звільненні, розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Як установлено з матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2021 застосований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 згідно із пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 в редакції Постанови №103.

Отже, починаючи з 29.01.2020 по 31.12.2021, відповідач застосовував при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а не станом на 01.01.2020 та 01.01.2021, відповідно.

Суд зазначає, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 встановлений у розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), водночас станом на 01.01.2020 встановлений у розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), станом на 01.01.2021 - у розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»), при цьому, як зазначалось, застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 2021 рр., відповідно, вказані закони не містять.

Різниця між розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік та на 2020 - 2021 рр. впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020 (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) наявні правові підстави для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

З огляду на викладене правове обґрунтування, суд вважає, що застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача з 29.01.2020 по 31.12.2021 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, відповідач діяв протиправно.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу).

Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 5 розділу ІІ Порядку №925/5 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу чи установи в межах кошторисних призначень встановлюється надбавка за особливості проходження служби у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років.

Розмір надбавки за особливості проходження служби визначається залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків особою рядового або начальницького складу за посадою. У разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується у порядку, визначеному у пункті 5 цієї глави.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу ІІ Порядку №925/2 особі начальницького складу, яка залучається до підготовки рішень і висновків державних експертів з питань таємниць та входить до складу утвореної державним експертом з питань таємниць експертної комісії, завдання якої визначені пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2013 року № 2 «Про встановлення надбавок до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць», встановлюється надбавка за фактично виконану роботу в розмірі до 20 відсотків посадового окладу. Конкретний розмір надбавки визначається наказом Міністерства юстиції України залежно від обсягу, складності та тривалості роботи.

Згідно із пунктом 1 глави 7 розділу ІІ Порядку №925/2 особам рядового і начальницького складу, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень), виплачується надбавка за службу в умовах режимних обмежень до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Особам рядового і начальницького складу режимно-секретних органів органів та установ (далі - РСО) установлюється надбавка за службу в умовах режимних обмежень до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації.

Положенням пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку №925/2 особам рядового і начальницького складу, які займають посади медичного та фармацевтичного персоналу, що мають кваліфікаційну категорію, присвоєну в установленому порядку, виплачується надбавка за кваліфікаційну категорію у відсотках до посадового окладу.

Відповідно до пункту 2 глави 13 розділу ІІ Порядку №925/2 преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється згідно з положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань.

Отже, розмір надбавки за особливості проходження служби прямо залежить та визначається від розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а розмір премії, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікаційну категорію та надбавки за таємність - від посадового окладу за місяць, в якому виникло право на перерахунок.

Також, відповідно до пунктів 1, 3 глави 14 розділу ІІ Порядку №925/2 особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.

За змістом пунктів 1, 2, 3 глави 15 розділу ІІ Порядку №925/2 особам рядового і начальницького складу один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Виплата матеріальної допомоги особам рядового і начальницького складу здійснюється за місцем проходження служби на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - згідно із пунктом 24 розділу I цього Порядку.

Наказ видається на підставі мотивованого рапорту цієї особи, погодженого керівником структурного підрозділу та фінансовою службою відповідного органу або установи.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер та на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.

Отже, виплата допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить грошового забезпечення (в тому числі від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням).

Від розміру отриманого грошового забезпечення залежить і одноразова грошова допомога при звільненні зі служби та компенсація за невикористані дні відпустки.

Так, відповідно до пункту 22 розділу ІІ Порядку №925/2 за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу I цього Порядку. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.

Положенням пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку №925/2 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я (через хворобу), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як слідує з наданих відповідачем розрахункових листів, а також довідок від 03.09.2025 №4/4-339вн та від 03.09.2025 №4/4-340вн, позивачеві протягом спірного періоду, окрім посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виплачувалась надбавка за вислугу років, доплата за особливі умови праці, доплата за таємність, премія, матеріальна допомога на оздоровлення, при звільненні зі служби позивачеві виплачено компенсацію за невикористані дні відпусток в розмірі 10657,23 грн. та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 18806,87 грн.

З огляду на встановлену протиправність дій відповідача щодо обрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням у спірний період служби, суд з метою відновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2021, а також виплачених за цей період щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні, - урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів.

Щодо позовних вимог в частині індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотка).

Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Частиною другою статті 6 цього ж Закону визначено Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (стаття 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01 січня 2016 року - 103 відсотки). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 06.02.2003 №491-IV». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 викладено в новій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078, якою, в тому числі, внесено зміни, якими поширено його положення для новоприйнятих працівників, які застосовується з 1 грудня 2015 року:

«Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник».

При цьому, загальне правило визначення базового місяця для нарахування індексації встановлено у пункті 5 Порядку № 1078:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення».

Тобто, з 1 грудня 2015 року змінились правила визначення базового місяця, у тому числі й військовослужбовців, і Порядок № 1078 з вказаної дати більше не містив правила, що таким базовим місяцем є місяць прийняття особи на роботу.

Єдиним правилом визначення базового місяця стало таке: базовим для нарахування індексації є місяць підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (військовослужбовець).

Іншого правила з 1 грудня 2015 року чинне законодавство не містило.

Відтак, для особи, яка проходила службу, обчислення індексу споживчих цін з 1 грудня 2015 року мало здійснюватися з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає така особа.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Вказана постанова була чинною на час спірного періоду та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Пунктом 1 постанови №1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

В свою чергу пунктом 3 Постанови №1294 затверджені:

-схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1-8, 30-32;

-схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9-23;

-схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатком 23;

-додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28, 33.

Не зважаючи на те, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб передбачені однією Постановою №1294, визначення та встановлення розмірів посадових окладів, у них різне і для кожної категорії осіб затверджені окремою схемою, зазначеною в пункті 3 Постанови №1294.

Для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, схеми посадових окладів затверджені Додатками 20-23.

28 вересня 2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1222 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294» наказом Міністерства юстиції України №1438/5 затверджено Схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до пункту 5 наказ №1438/5 набирає чинності з дня його офіційного опублікування (Офіційний вісник України від 22.10.2012, № 78, стор. 108, стаття 3173, код акта 63763/2012), тобто є датою, встановлення базового місяця для індексації грошового забезпечення зазначених в ній категорій осіб.

Отже, з жовтня 2012 року визначення розміру посадових окладів рядового та начальницького складу осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, здійснювалося відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28 вересня 2012 року №1438/5 «Про затвердження Схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1036 внесено зміни до постанови № 1294.

Згідно з пунктом 2 Постанови №1036, яка набрала чинності з 1 січня 2017 року, затверджено нову схему посадових окладів особам начальницького складу установ виконання покарань.

На підставі змін, внесених до Постанови №1294 Постановою №1036, 14.02.2017 наказом Міністерства юстиції України №372/5 затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (чинний з 01 січня 2017 року).

Отже, саме 01 січня 2017 року є датою встановлення базового місяця для індексації грошового забезпечення зазначених в ній категорій осіб.

Відтак, оскільки підвищення посадового окладу на посаді, яку займав позивач, з січня 2017 року відбулось у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 28 грудня 2016 року №1036, якою змінено (підвищено) розміри посадових окладів військовослужбовців Державної кримінально-виконавчої служби, саме січень 2017 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078, є місяцем підвищення доходів (базовим місяцем) для подальшого нарахування індексації грошового забезпечення.

Отже, суд зазначає, що схема посадових окладів особам начальницького складу кримінально-виконавчої служби у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року змінювалась.

Для проведення індексації грошового забезпечення особам начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби встановлено, що базовий місяць за посадою позивача за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року є січень 2017 року у зв`язку з тим, що з 01 січня 2017 року відбулося підвищення посадового окладу на підставі змін, внесених до Постанови №1294 Постановою №1036, наказу №372/5.

Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 04.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині щодо індексації-різниці з 01.03.2018 по 31.12.2021, суд зазначає наступне.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03.12.2025 у справі №440/16169/23.

Щодо поточної індексації, то право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 по 01.04.2021, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, то березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 з подібними правовідносинами, яку, в аспекті порушеного спірного питання суд уважає застосовною і до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, відповідач взагалі не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з березня 2018 року.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21 зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Від установлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 160/19515/23, від 03.12.2025 у справі №440/16169/23.

Як слідує з матеріалів справи, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року склало 11507,24 грн., з яких: посадовий оклад 1450,00 грн., оклад за званням 125,13 грн., надбавка за вислугу років 505,13 грн., надбавка за особливості проходження служби 1094,44 грн., доплата за таємність 233,81 грн., премія 8098,86 грн.

Сума нарахованого грошового забезпечення позивача за березень 2018 року склала 12968,50 грн., з яких: посадовий оклад 4930,00 грн., оклад за званням 1340 грн., надбавка за вислугу років 2508,00 грн., доплата за таємність 739,50 грн., премія 3451,00 грн.

При цьому, посадовий оклад у березні 2018 року (4930,00 грн.) підвищився у порівнянні з посадовим окладом у лютому 2018 року (1450,00 грн.), як і посадовий оклад за спеціальним званням, який у березні 2018 року склав 1340,00 грн., підвищився у порівнянні з окладом за спеціальним званням у лютому 2018 року (125,00 грн.).

Суд повторно зазначає, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. При цьому, в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Всі види грошового забезпечення, що нараховані та виплачені позивачу у лютому-березні 2018 року, не мають разового характеру.

Отже, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився у порівняні з лютим 2018 року та склав 1461,26 грн. (12968,50 грн. 11507,24 грн.).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.).

В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. 1461,26 грн. = 3001,89 грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року, індексація з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві в сумі 3001,89 грн., а не у сумі 3038,43 грн., як помилково вказує позивач, до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення зі служби.

Звільнення позивача зі служби відбулось 31.12.2021, підвищення окладу позивача до цієї дати у зв`язку із законодавчими змінами щодо перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку позивач займав, не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не нараховано позивачу належні суми індексації-різниці до грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 (дня звільнення зі служби) включно.

За змістом положення частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та зобов`язати відповідача нарахувати позивачу індексацію-різницю до грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 3001,89 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882, місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80) про протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882, місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2021, а також виплачених за цей період щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882, місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за період служби з 29.01.2020 по 31.12.2011, а також виплачених за цей період щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплату з урахуванням раніше проведених платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882, місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексації-різниці до грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882, місцезнаходження: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію-різницю до грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 3001,89 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова