Рішення № 137354236, 12.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 рокуСправа №160/2447/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 в якій позивач просить:

стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства внутрішніх справ України в особі його структурного підрозділу - Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, рахунок UA268201720313221003201017468, банк одержувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 94 976,07 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сімдесят шість гривень 07 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в добровільному порядку не відшкодував витрати у розмірі 39 049,82 грн., пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі.

Ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

У відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом університету від 19.07.2021 № 158 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання за державним замовленням із присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції». Найменування закладу 14.05.2024 змінено на Дніпровський державний університет внутрішніх справ на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2024 № 298.

09.08.2021 між відповідачем, ДДУВС та ГУНП в Дніпропетровській області укладено Контракт № 10002 про здобуття освіти, за умовами якого відповідач проходив підготовку за державним замовленням на денній формі навчання та зобов`язався, зокрема, відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі вищої освіти, у випадках, передбачених пунктом 2.3.5 Контракту.

Наказом ДДУВС від 12.04.2024 № 285 о/с відповідача направлено у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області, а наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 12.04.2024 № 397 о/с призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 5 Криворізького районного управління поліції.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 08.12.2025 № 1776 о/с відповідача звільнено зі служби в Національній поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), тобто протягом трьох років після закінчення закладу вищої освіти.

Відповідно до довідки-розрахунку фактичних витрат з утримання відповідача від 23.01.2026 № 85 та від 02.01.2026 № 3 розмір витрат, пов`язаних з його утриманням у ДДУВС за період навчання 2021-2024 років, становить 94 976,07 грн.

04.12.2025 відповідач особисто отримав повідомлення про необхідність відшкодування витрат, що підтверджується його підписом, проте у наданий 30-денний строк (до 02.01.2026 включно) добровільного відшкодування не здійснив. Позов подано 03.02.2026, тобто в межах місячного строку звернення до суду, обчисленого за правилами частини 2 статті 122 КАС України.

Не отримавши добровільного відшкодування зазначених витрат, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII передбачено, що особи, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених закладів освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення закладу вищої освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між закладом вищої освіти, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. Приписами пункту 3 Порядку № 261 визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, а також оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. Згідно з пунктом 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення керівник органу поліції (закладу вищої освіти) видає особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту його отримання відшкодувати МВС витрати. Пунктом 6 Порядку № 261 передбачено право особи відшкодувати витрати з розстроченням платежу на строк до одного року шляхом укладення відповідного договору.

За приписами пункту 8 Порядку № 261 у разі відмови особи від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення умов договору про відшкодування витрат з розстроченням платежу таке відшкодування здійснюється в судовому порядку, при цьому претензійно-позовну діяльність провадить заклад вищої освіти, у якому навчалася особа.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з того, що відповідач навчався у ДДУВС за державним замовленням на денній формі навчання на підставі Контракту № 10002 від 09.08.2021, закінчив навчання у 2024 році, а 08.12.2025, тобто протягом трьох років після закінчення закладу вищої освіти, був звільнений зі служби в Національній поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Зазначена підстава звільнення не належить до підстав, за наявності яких особа звільняється від обов`язку відшкодування. Отже, у відповідача виник передбачений частиною 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 2.3.5 Контракту № 10002 та Порядком № 261 обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі вищої освіти, у повному розмірі за весь період фактичного навчання.

Розмір витрат у сумі 94 976,07 грн підтверджується наявними у матеріалах справи довідками-розрахунками фактичних витрат від 23.01.2026 № 85 та від 02.01.2026 № 3, складеними відповідно до пункту 3 Порядку № 261 та Порядку розрахунку витрат, затвердженого наказом від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534. Розрахунок є арифметично правильним та відповідачем не спростований.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 04.12.2025 особисто отримав повідомлення про необхідність відшкодування витрат, однак у встановлений строк добровільного відшкодування не здійснив та договору про відшкодування з розстроченням платежу не уклав, що відповідно до пункту 8 Порядку № 261 є підставою для стягнення таких витрат у судовому порядку.

Доводи відповідача проти позову суду не наведені, оскільки відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, який відзиву на позовну заяву не подав, обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та наданого позивачем розрахунку витрат не спростував, доказів відшкодування витрат або наявності підстав для звільнення від такого обов`язку суду не надав.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпровського державного університету внутрішніх справ є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача на користь держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в особі ДДУВС підлягають стягненню витрати, пов`язані з його утриманням у закладі вищої освіти, у сумі 94 976,07 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, а таких витрат у справі не понесено, розподіл судового збору на користь позивача не здійснюється.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в особі Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, рахунок UA268201720313221003201017468, банк одержувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, у розмірі 94976,07 грн (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сімдесят шість гривень 07 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова