Рішення № 137354134, 12.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3661/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.01.2026 № 033050013039 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання в Московській духовній семінарії з 01.09.1987 по 01.06.1988 відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 07.06.1993; періоди роботи з 25.08.1988 по 26.10.1997 настоятелем храму Козацької ікони Божої матері села Садів Луцького району; з 01.11.1997 по 31.12.1999 настоятелем Свято-Воскресенського Собору м. Ковеля Волинської області та призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 26.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.01.2026 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 19.01.2026 № 033050013039 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу окремих періодів його навчання з 01.09.1987 по 03.06.1993 з тих підстав, що семінарія не має статусу навчального закладу та ім`я не відповідає паспортним даним заявника; періодів роботи з 25.08.1988 по 26.10.1997, оскільки відсутня інформація про реєстрацію організації платником податків, сплату внесків до Пенсійного фонду та з 01.11.1997 по 31.12.1999 у зв`язку з відсутністю даних про сплату внесків.

Позивач вважає протиправним таке рішення відповідача, оскільки період навчання на денній формі в Московській духовній семінарії з 01.09.1987 по 01.06.1988 підтверджується дипломом № НОМЕР_1 від 07.06.1993 та додатком до диплому, заявою про висвяту в священники від 23.06.1988, відповідними проханнями про направлення його для проходження церковного послугу до Волинської-Рівненської єпархії, виданих як священнику на ім`я ОСОБА_2 . По всім церковним документам він проходить саме з іменем ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , як зазначено в паспорті. Вважає, що період навчання на денній формі повинен бути зарахований йому до страхового стажу.

Стосовно не зарахування вищевказаних періодів роботи, то вказує на те, що записи у трудовій книжці та надані ним довідки підтверджують його трудову діяльність, а також і сплату страхових внесків. Водночас, навіть відсутність даних про сплату страхових внесків не може позбавляти його права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 54).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 57-60) позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви про призначення пенсії, встановлено, що страховий стаж становить 27 років 09 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 12.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Черкаській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області № 033050013039 від 19.01.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно вказаного рішення, до страхового стажу не зараховано:

- період навчання згідно диплому від 07.06.1993 № 5098038 з 01.09.1987 по 03.06.1993 в Московській духовній семінарії, оскільки семінарія не має статусу навчального закладу та ім`я не відповідає паспортним даним заявника;

- період роботи згідно трудової книжки від 25.08.1988 серії НОМЕР_2 на посаді настоятеля храму з 25.08.1988 по 26.10.1997, оскільки відсутня інформація про те, що зазначена організація була зареєстрована як платник податків, проводила нарахування та сплату внесків до Пенсійного фонду;

- періоди роботи на посаді настоятеля з 01.11.1997 по 31.12.1999, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків

Встановивши, що страховий стаж позивача становить 27 років 09 місяців 16 днів, пенсійний орган у рішенні зробив висновок, що такого стажу недостатньо для призначення позивачу пенсії за віком.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Статтею 11 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати зокрема, як пенсія за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-1V страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з статтею 20 Закону №1058-1V страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з чч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV).

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів справи спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з не зарахуванням пенсійним органом при призначенні пенсії, зокрема, періоду навчання згідно диплому від 07.06.1993 № 5098038 з 01.09.1987 по 03.06.1993 в Московській духовній семінарії, оскільки семінарія не має статусу навчального закладу та ім`я не відповідає паспортним даним заявника.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст.ст. 56-63 Закону №1788-ХІІ.

За період до 1 січня 2004 року до стажу роботи зараховується час навчання на денній формі у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. До стажу роботи, який дає право на пенсійне забезпечення, зараховується також навчання в семінарії, Духовній академії при наявності документів про період навчання в зазначених навчальних закладах за денною формою.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» №987-ХІІ релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Статтею 11 Закону №987-ХІІ визначено, що релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як слідує з матеріалів справи, позивач навчався в Московській духовній семінарії з 1987 року по 03.06.1993, що підтверджується дипломом від 07.06.1993, реєстраційний № 3614, додатком до диплому (а.с. 17-18), виданих на ім`я священника ОСОБА_4 .

Відповідно до заяви (прохання) від 23.06.1988, ОСОБА_1 у зв`язку з сімейними обставинами просив перевести його на заочну форму навчання (а.с. 29).

У зв`язку з чим був направлений для роботи до Волинсько-Рівненської єпархії та переведений з стаціонарної форми навчання на заочну, що підтверджується відповідною заявою про висвяту у священники від 23.06.1988, проханням Архієпископа Волинського та Рівненського від 23.06.1988 №702 на ім`я Ректора семінарії та листом головуючого навчального комітету при Священному Синоді від 26.07.1988 №785 про направлення ОСОБА_1 для проходження церковного послугу до Волинсько-Рівненської єпархії (а.с. 30-32).

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 25.08.1988 не містить записів про період навчання ОСОБА_1 у Московській духовній семінарії.

Позивачем, в порушення вимог пункту 8 Порядку № 637 не надано й жодних доказів про тривалість навчання у вказаному навчальному закладі у відповідні роки із зазначенням даних про закінчення повного навчального періоду на денній формі навчання (окремих його етапів), а такий період визначено самостійно - з 01.09.1987 по 01.06.1988, без підтвердження належними доказами.

З урахуванням наведеного, а також за відсутності доказів, які б свідчили про тривалість навчання позивача у вищевказаному навчальному закладі у відповідні роки із зазначенням даних про закінчення повного навчального періоду (або окремих його етапів), суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання у Московській духовній семінарії.

Стосовно періодів роботи згідно трудової книжки від 25.08.1988 серії НОМЕР_2 на посаді настоятеля храму Козацької ікони Божої матері села Садів Луцького району з 25.08.1988 по 26.10.1997 та періоду роботи на посаді настоятеля Свято-Воскресенського Собору м.Ковеля Волинської області з 01.11.1997 по 31.12.1999, які згідно з оскаржуваним рішенням не зараховані відповідачем ГУ ПФУ в Черкаській області до страхового стажу з підстав відсутності інформації про те, що храм Козацької ікони Божої матері села Садів Луцького району був зареєстрований як платник податків, проводив нарахування та сплату внесків до Пенсійного фонду та відсутності даних про сплату страхових внесків, то суд враховує наступне.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХП постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктами 1,2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Тобто, основним документом за яким здійснюється обрахунок страхового стажу є трудова книжка особи.

Статтею 26 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 №987-ХІІ (далі - Закон №987-ХП) передбачено, що на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оподаткування.

Згідно з статтею 28 Закону №987-ХІІ громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.

Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.

Згідно ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Таким чином, необхідність підтвердження періодів роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З дослідженої судом копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 25.08.1988 слідує, що ОСОБА_1 25.08.1988 прийнятий на осаду настоятеля храму Казанської ікони Божої Матері с. Садів Луцького району та 26.10.1997 звільнений з даної посади у зв`язку з переводом на іншу парафію; 01.11.1997 прийнятий на посаду настоятеля Свято-Воскресенського Собору м. Ковеля Волинської області, де позивач працює по даний час (а.с. 10-11).

Вказані записи про прийом на роботу та звільнення завірені печатками релігійної організації і в них вказані номери та дати наказів на підставі яких вони зроблені. Записи є чіткими, без виправлень, а печатки якими вони завірені повністю ідентифікуються.

Крім того, спірний період роботи підтверджується і копією наказу №1049 від 25.08.1988 про призначення ОСОБА_4 настоятелем Свято-Казанської церкви с.Садів Луцького району (а.с. 28), довідкою уповноваженого по справах релігії при Раді Міністрів УРСР по Волинській області від 25.08.1988, завіреною відповідною печаткою про те, що ОСОБА_4 є священником даної церкви (а.с. 27).

При цьому, відповідно до довідки ГУ ПФУ у Волинській області від 19.02.2026 №0300-0603-8/13730, згідно даних обліку по страхувальнику Релігійна громада Козацької ікони Божої матері УПЦ села Садів Луцького району (код за ЄДРПОУ 26207276) страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховано та сплачено з 01.01.1995 по 31.12.1997 (а.с. 23).

Тобто з наведеного слідує, що Релігійна громада Козацької ікони Божої матері УПЦ села Садів Луцького району (код за ЄДРПОУ 26207276) була зареєстрована як страхувальник та сплачувала єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно відомості були наявні в органі Пенсійного фонду.

Отже з наявних у справі письмових доказів вбачається, що у спірний період роботодавцем позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески.

При цьому суд зазначає, що позивач не несе та не повинен нести відповідальність за відсутність інформації про те, чи зареєстрована організація як платник податків та чи проводила вона відповідні нарахування та сплату внесків до Пенсійного фонду.

Щодо доводів відповідача про відсутність сплати позивачем страхових внесків у період роботи з 01.11.1997 по 31.12.1999, то суд їх до уваги також не приймає, з огляду на таке.

Зі змісту довідки Свято-Воскресенського собору Ковельського міського благочиння Володимир-Волинської єпархії УПЦ від 16.02.2026 слідує, що священник ОСОБА_4 в період з 01.11.1997 по 31.12.1999 працював на посаді настоятеля Свято-Воскресенського собору м. Ковель і був платником податків, призначених згідно з законом. Вказана довідка містить відомості про заробітну плату та сплату внесків за спірний період (а.с. 13).

Сплата позивачем страхових внесків за спірний період роботи з 01.11.1997 по 31.12.1999 підтверджується також довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії з листопада 1997 по грудень 1999 (а.с. 14), відомостями про заробітну плату священниками та настоятелю храма ( ОСОБА_5 ) та платіжними дорученнями (а.с. 33-52).

Крім того, сплата страхових внесків Релігійною організацією «Свято-Воскресенська релігійна громада УПЦ» у м.Ковель з 01.11.1997 по 31.12.2003 підтверджується і довідкою ГУ ПФУ у Волинській області від 25.02.2026 №0300-0603-8/15599 (а.с. 24).

Як вже зазначалось судом вище, у даний період сплата позивачем страхових внесків здійснювалась під його церковним ім`ям ОСОБА_6 , а не ОСОБА_3 , як вказано в паспорті та їх сплата підтверджується відповідними документами, як і підтверджено ту обставину, що ОСОБА_7 по всіх церковних документах проходить як Отець з ім`ям ОСОБА_2 . Зокрема, вказане підтверджується указом ОСОБА_8 -Волинського і Ковельського від 01.11.1997 №87, яким протоієрей ОСОБА_9 був призначений настоятелем Свято-Воскресенського собору м. Ковеля і благочиння Ковельської округи (а.с. 25).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення особи соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

У постанові від 01.03.2021 року №423/757/17 Верховний Суд зазначав, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періодів роботи позивача через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Верховний Суд зазначає, що працівник (застрахована особа) не повинен нести негативні наслідки за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків; відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин та виконання роботи підтверджені належними доказами (трудова книжка, накази, довідки, платіжні та облікові документи, дані перевірок тощо).

Оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що у спірні періоди роботодавцем позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, тому у відповідача були відсутні підстави не зараховувати до пільгового та страхового стажу позивача вказаних періодів його роботи.

Необхідно звернути увагу, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зарахування спірних періодів роботи позивача з 25.08.1988 по 26.10.1997 та з 01.11.1997 по 31.12.1999 до страхового стажу, оскільки позивач не повинен нести відповідальність за не сплату роботодавцем страхових внесків.

З урахуванням викладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.01.2026 №033050013039 в частині неврахування зазначених періодів роботи до страхового стажу належить визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію з 26.01.2026, з врахуванням спірних періодів роботи, суд зазначає наступне.

За нормами статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнув віку 60 років та набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу не менше 33 років.

Як слідує з рішення про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж позивача на час звернення за призначенням пенсії складає 27 років 09 місяців 16 днів (а.с. 12 зворот).

Додатково до зарахування до страхового стажу підлягають спірні періоди роботи з 25.08.1988 по 26.10.1997 та з 01.11.1997 по 31.12.1999 (11 років 04 місяці 02 дні).

За приписами частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що оскільки позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся за призначенням пенсії 12.01.2026 (не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку), то пенсія останньому підлягає призначенню саме з 27.01.2026 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), а не з 26.01.2026 як про це просить позивач. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досяг пенсійного віку (60 років) та за умови зарахування періодів роботи з 25.08.1988 по 26.10.1997 та з 01.11.1997 по 31.12.1999 у нього наявний достатній страховий стаж роботи (не менше 33 роки), тому він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 27.01.2026 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Черкаській області 19.01.2026 №033050013039 про відмову у призначенні пенсії в частині неврахування до страхового стажу періодів роботи з 25.08.1988 по 26.10.1997 та з 01.11.1997 по 31.12.1999 та зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 25.08.1988 по 26.10.1997 та з 01.11.1997 по 31.12.1999 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.01.2026 та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки судом задоволено основну вимогу немайнового характеру, проте в інший ніж заявлено позивачем спосіб та частково відмовлено в позовній вимозі, що складає спосіб поновлення порушеного права (похідна вимога).

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 24.02.2026 (а.с. 5).

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 19.01.2026 №033050013039 в частині неврахування до страхового стажу періодів роботи з 25.08.1988 по 26.10.1997 та з 01.11.1997 по 31.12.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.08.1988 по 26.10.1997 та з 01.11.1997 по 31.12.1999 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.01.2026.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Вернигори, 17, код ЄДРПОУ 21366538).

Суддя Р.С. Денисюк