Рішення № 137353838, 11.06.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 711/4121/26

2/709/766/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області із Придніпровського районного суду м. Черкаси за підсудністю, для розгляду, надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 28 грудня 2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№ 873696293, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8GC27.

Згідно умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 3000,00 грн.

Проте, надалі відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 11400,00 грн.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Надалі, до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відтак, позивач посилається, що станом на день звернення із цим позовом до суду заборгованість за Кредитним договором № 873696293 від 28 грудня 2021 року не погашена та становить 21742,95 грн. і складається із:

- 11398,41 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 3556,36 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором

№ 873696293 від 28 грудня 2021 року у розмірі 14954,75 грн та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 травня 2026 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання з позовними вимогами не погодилась з огляду на наступне. Так, позивач звернувся до суду після спливу строків позовної давності, а тому відповідач просила застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог. Крім цього, відповідач ОСОБА_1 вказує на те, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують факт укладення кредитного договору саме із відповідачем; не надано доказів отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором; не надано доказів правильності та обґрунтованості розрахунку заборгованості та правомірності нарахування процентів та інших платежів. У зв`язку з цим відповідач просила відмовити у задоволенні позову.

19 травня 2026 року від представника позивача Сахарової О. І. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача заперечувала щодо застосування строків позовної давності, оскільки у період дії воєнного стану в Україні було зупинено перебіг строків позовної давності та такі були поновлені з 04 вересня 2025 року. Таким чином, позивачем не було порушено строків позовної давності.

Також, представник позивача зазначає, що з метою укладення кредитного договору із первісним кредитором відповідач самостійно зайшла на сайт кредитодавця та виконала ряд дій спрямованих на укладення кредиту, особисто обрала суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами кредитного договору. Крім цього, сам кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Відповідач отримала грошові кошти у кредит, що підтверджується платіжними інструкціями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Також, для підтвердження факту надання грошових коштів у кредит стороною відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів.

Щодо наданого суду розрахунку заборгованості та нарахування кредитної заборгованості, то така заборгованість нарахована відповідно до умов кредитного договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві розгляд справи просив проводити за його відсутності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала відзив на позовну заяву, у якому виклала свої заперечення з приводу позовних вимог, причини неявки суду не відомі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 28 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 873696293 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8GC27.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму

11400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальність «Манівео швидка фінансова допомога».

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 3000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 27 січня

2022 року.

Позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання (п. 1.4 договору).

Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 27 січня 2022 року.

Згідно з п. 1.8 договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z=30-(X-Y), де Z кількість днів, на які продовжується дисконтний період, Х поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти (п. 1.9 Договору): - на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,61 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.п. 1.9.1); - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 2,05 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним; - якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.п. 1.9.3).

У п. 5.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України (п. 5.3 Договору).

Пунктом 5.4 Договору, визначено, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Крім цього, для укладення кредитного договору відповідачем було заповнено заявку на отримання кредиту, яка містить персональні дані особи, та здійснено відповідний алгоритм дій з метою отримання одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі

№ 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності спірного кредитного договору.

Таким чином, заперечення відповідача у цій частині суд оцінює критично.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відповідач ОСОБА_1 28 грудня 2021 року отримала перший транш по кредитному договору у розмірі 3000,00 грн, 30 грудня 2021 року у розмірі 2000,00 грн, 31 грудня

2021 року у розмірі 2000,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 1000,00 грн, 07 січня 2022 року у розмірі 1000,00 грн, 10 січня 2022 року у розмірі 600,00 грн та 400,00 грн, 11 січня

2022 року у розмірі 400,00 грн та 12 січня 2022 року у розмірі 1000,00 грн.

Також відповідач 20 січня 2022 року сплатила всі нараховані проценти за кредитним договором та продовжила строк кредитування на 23 дні до 19 лютого 2022 року.

19 лютого 2022 року відповідач сплатила всі нараховані проценти за кредитним договором та продовжила строк кредитування на 30 днів до 21 березня 2022 року.

Факт отримання грошових коштів підтверджується випискою по картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк», а тому твердження відповідача у цій частині суд оцінює критично.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Надалі, до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Таким чином, відбулася зміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором

№ 873696293 від 28 грудня 2021 року заборгованість становить 21742,95 грн. і складається із:

- 11398,41 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 3556,36 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо тверджень сторони відповідача з приводу відсутності доказів щодо правильності розрахунку заборгованості відповідача та правомірності нарахування такої заборгованості суд зазначає наступне.

Так, відповідачем не надано свого контррозрахунку у підтвердження своїх заперечень.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.7 договору.

У свою чергу п. 1.7 визначено строк надання кредитної лінії 30 днів до 27 січня 2022 року. Проте, такий строк може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z=30-(X-Y), де Z кількість днів, на які продовжується дисконтний період, Х поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду.

Як вбачається із довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та розрахунку заборгованості відповідач 20 січня 2022 року сплатила всю заборгованість за процентами та ініціювала продовження строку кредитування.

Таким чином строк кредитування було продовжено до 19 лютого 2022 року

(30 (27 20) = 23).

Надалі, відповідач 19 лютого 2022 року сплатила всю заборгованість за процентами та ініціювала продовження строку кредитування.

Таким чином строк кредитування було продовжено до 21 березня 2022 року

(30 (19 19) = 30).

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі

№ 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі

№ 300/438/18.

Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за відсотками нараховувалася після закінчення строку кредитування, а тому суд вважає за необхідне провести власний розрахунок заборгованості відповідача.

Судом встановлено, що у період з 28 грудня 2021 року до 19 лютого 2022 року первісний кредитор нараховував кредитну заборгованість у відповідності до умов кредитного договору, а саме п.п. 1.9.1 1.9.2, застосовуючи дисконтну процентну ставку у розмірі 0,61 % в день у період до 27 січня 2022 року та базову процентну ставку у розмірі 2,05 % у день у період з 28 січня 2022 року по 18 лютого 2022 року.

Таким чином, станом на 18 лютого 2022 року заборгованість відповідача за кредитним договором становила 11398,41 грн заборгованості по тілу кредиту.

За період з 19 лютого 2022 року по 21 березня 2022 року заборгованість за відсотками мала б розраховуватися у відповідності до п. 1.9.2 кредитного договору та становити

7009,80 гривень (11398,41 / 100 х 2,05 % та 233,66 грн х 30 днів).

Проте, первісним кредитором було нараховано кредитну заборгованість за зменшеною відсотковою ставкою у відповідності до цього ж п. 1.9.2 кредитного договору у розмірі 3556.34 грн, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності судом встановлено наступне.

Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак, згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від

30 березня 2020 року № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом

SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня

2020 року та який в подальшому безперервно продовжувався відповідними постановами КМУ до 30 червня 2023 року.

Отже, строк позовної давності у зв`язку з дією карантину було призупинено з

02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, на підставі Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450), у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року

№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04 вересня

2025 року, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02 квітня 2020 року до 03 вересня 2025 року, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 14954,75 грн, з яких: 11398,41 грн заборгованість по тілу кредиту, 3556,34 грн заборгованість по відсотках.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення

2662,40 гривень судового збору.

Що стосується судових витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі

№ 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі

№ 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року та додаткову угоду № 25770935928 до нього від 01 вересня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність.

Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На думку суду, понесені ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 2000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС», адреса: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 873696293 від 28 грудня 2021 року у розмірі 14954,75 гривні, з яких: 11398,41 гривень заборгованість по тілу кредит, 3556,34 гривень заборгованість по відсотках, судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень, а всього стягнути 19617,15 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять гривень 15 копійок) гривень.

Повні найменування сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», адреса:

вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко