Рішення № 137352741, 12.06.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/255/26

Номер провадження 2/948/349/26

12.06.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

26 березня 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №2963776 в розмірі 17 806 грн, з яких 5800,00 грн сума основного боргу, 580,00 грн сума забргованості за відсотками, 10 440,00 грн -сума заборгованості за пенею, 986,00 грн комісія за надання позики та стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 09.07.2024 між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №2963776, за умовами якого останній отримав грошові кошти на картковий рахунок.

27.03.2025р. між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» передано права вимоги до боржників, у тім числі і за договором позики з ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру боржників №5 від 27.05.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 806,00 грн., з яких: 5 800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 580, 00 грн сума заборгованості за відсотками, 10 440,00 грн сума заборгованості за пенею, 986,00 грн комісія за надання позики.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачеві права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2963776 в розмірі 17 806,00 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.

17.04.2026 ухвалою Машівського районного суду Полтавської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 46).

У судове засідання 29.05.2026 представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету (а.с.52,53,55,56). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с. 6 на зв.).

Відповідач у судове засідання 29.05.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.51), шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету (а.с.54,57) та шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, яка 01.05.2026 повернута з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.59,60).

Про причини неявки суд не повідомив. У встановлений судом строк, відповідач, не скориставшись своїми процесуальними правами учасника справи, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з положеннями ч.ч.7 та 8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.

09.07.2024 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 2963776, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, для задоволення власних потреб, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити відсотки від суми позики.

Згідно з умовами вказаного договору позики п.п.2.1-2.4, позикодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5 800 грн. строком на 30 днів, фіксованою процентною ставкою з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01% в день та комісією за надання позики 26,71% від суми наданої позики, що складає 1549,18 грн, дата повернення позики 07.08.2024, денною процентною ставкою 0,90% в день, процентами за понадстрокове користування позикою (її частиною) 5,00% за день (а.с.8-11).

Договір позики №2963776 від 09.07.2024 підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 568370 09.07.2024 о 16:33 год. Підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами договору та прийняв їх (а.с.11)

Також ОСОБА_1 електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора 568370 09.07.2024 о 16:33 підписано Таблицю обчислення вартості кредиту, де визначено останній платіж 07.08.2024 (а.с.11 на зв.-12).

ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої забов`язання виконало, перерахувавши на картку відповідача № НОМЕР_1 , зазначену в кредитному договорі, 5 800 грн, що підтверджується довідкою, наданою ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих КД-000089295/ТНПП від 26.11.2025 (а.с.12 на зв.).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ОСОБА_1 вносив платежі на погашення договору позики на загальну суму 11 107,00 грн, однак заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.05.2025 становить 17 806 грн, яка складається з заборгованості за тілом 5 800 грн, суми заборгованості за відсотками 580 грн, 10 440,00 грн заборгованість за пенею, 986,00 грн заборгованість за комісією (а.с.13 на зв.-16).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляі (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Враховуючи, що кредитний договір №2963776 від 09.07.2024, таблицю обчислення вартості кредиту, підписано електронними підписами позичальника, що відтворені шляхом використання одноразових ідентифікаторів, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердив прийняття ним умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру комісії та взяття на себе зобов`язання, передбачені умовами договору (а.с.11, 12).

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Згідно інформації, що міститься у довідці ТОВ «ФК «Фінеспрес» від 26.11.2025, за номером платежу 12d6372a-0801-4b17-b12f-c0274e605f69, 09.07.2024 здійснено переказ коштів у сумі 5800,00 грн, на картку № НОМЕР_1 (а.с.12 на зв.).

Отже, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором (п.2.1) та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» 09.07.2024 кредитні кошти в сумі 5800,00 грн. та скористався ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надав, а також відповідачем не надано доказів повернення тіла кредиту в повному обсязі.

Таким чином, розмір невиконання зобов`язань за тілом кредиту за вказаним кредитним договором становить 5800,00грн.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступає за грошові кошти (ціна продажу) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.17 на зв.-21).

27.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено додаткову угоду №4 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, в якій зазначені загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно Реєстру боржників №5, №6 від 27.05.2025 та сума сплати грошових коштів від основної суми заборгованості в якості ціни продажу (а.с.22).

Відповідно до реєстру боржників №5 від 27.05.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 806,00 грн, з яких: 5800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 580,00 грн сума заборгованості за відсотками; 10 440,00 грн сума заборгованості за пенею, 986,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту (а.с.25).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір відступлення права вимоги, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір відступлення права вимоги та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з поврення боргів» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №2963776 від 09.07.2024.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що за договором №2963776 від 09.07.2024 відповідач отримав кредит в розмірі 5800,00 грн., зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків, пені відповідач не виконав.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом установлено, що договір позики було укладено строком 30 днів, з 09.07.2024 по 07.08.2024.

Згідно п.6 Договору позики №2963776 від 09.07.2024 Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених договором (пролонгація) на підставі поданного до Позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди,що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права (а.с.9 на зв.).

Як вбачається з матеріалів справи, доказів щодо продовження строку кредитування (пролонгації) позивачем не надано.

Також, як встановлено судом та як вбачається з розрахунку заборгованості, наданої позивачем, відповідач здійснив оплату за договором позики за період з 07.08.2024 по -18.01.2025 на загальну суму 11 107,00 грн, які направлені позивачем на погашення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 5 816,82 грн: 5800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 16,82 грн заборгованість за відсотками.

Щодо правомірності вимог про стягнення пені в розмірі 10 440,00 грн суд зазначає таке.

З 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справі вбачається, що договір позики №2963776 укладено 09.07.2024, тобто у період дії воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що у кредитодавця були відсутні законні підстави для нарахування пені (штрафу), оскільки останній був нарахований після 24 лютого 2022 року та підлягає списанню.

Таким чином, позивачу в стягненні неустойки (пені) в сумі 10 440,00 грн слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 986,00 грн. комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 7 Договору передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 600,00 грн , (а.с.24 на зв.)

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

Приймаючи до уваги те, що у кредитному договорі ТОВ «ФК «ЄАПБ» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачею кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 2.4 договору позики №2963776 від 09.07.2024, є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 986,00 грн. комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на суму 5 816,82 грн, де 5800,00 грн сума заборгованості за тілом та 16,82 грн сума заборгованості за відсотками, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 17 806,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 5 816,82 грн, що становить 32,67% від ціни позову.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 869,81 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №2963776 від 09.07.2024 у розмірі 5 816,82 грн (п`ять тисяч гривень вісімсот шістнадцять гривень 82 коп), де 5 800,00 грн (п`ять тисяч вісімсот гривень) сума основного боргу, 16,82 грн. (шістнадцять гривень 82 коп) сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 869,81 грн (вісімсот шістдесят дев`ять гривень 81 коп).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30,

Представник позивача: Какун Анна Станіславівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, буд 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва