Рішення № 137352653, 08.06.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/670/26

Провадження №2/538/713/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кунець М.Г.,

секретаря судового засідання - Петрової С.О.,

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Лохвиця позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Лохвицької міської ради (місцезнаходження: вул. Перемоги, 1, м. Лохвиця, Миргородського району Полтавської області), третя особа: виконавчий комітет Лохвицької міської ради відділ "Центр надання адміністративних послуг" (місцезнаходження: вул. Перемоги, 19, м.Лохвиця, Миргородського району Полтавської області) про визнання права власності на нерухоме майно.

Суд

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Лохвицької міської ради, третя особа: виконавчий комітет Лохвицької міської ради відділ "Центр надання адміністративних послуг" про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Лохвицької міської ради Полтавської області №114 від 14 лютого 2003 року йому та іншим особам було виділено земельну ділянку площею 50 кв. м. по АДРЕСА_2 для добудови (будівництва) приміщення юридичної консультації. У 2003 році ним було побудовано приміщення юридичної консультації, що знаходиться від того часу на праві його приватної власності.

На підставі вказаного вище рішення, відповідно до рішення виконавчого комітету Лохвицької міської ради Полтавської області № 521 від 21 вересня 2007 року, з метою упорядкування нумерації будівель та приміщень на території міста Лохвиці, приміщенню юридичної консультації, збудованої ним, що добудована у місті Лохвиці по вулиці Перемоги, 11 надано наступну адресу - «... адреса м. Лохвиця, вул. Перемоги, 11-а/1 - власник ОСОБА_1 , проживає у АДРЕСА_1 ...».

22 вересня 2011 року комунальним підприємством «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - приміщення юридичної консультації №11- а/1 вул. Перемоги, - власник ОСОБА_1 - розмір частки власності - 1/1 з відповідною експлікацією - літер «Б-1» - номери приміщень - 1 - коридор площа 3,1 кв.м., кабінет 11,1 кв.м. всього 14,2 - кв.м.

31 березня 2026 року ТОВ «Експертне бюро Рідний Дім» (ЄДРПОУ 43542383, Полтавська область, м. Лубни, вул. Чкалова, 22) було виготовлено новий технічний паспорт (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: TI01:5580-8527-6316-6271) - ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3327298.5036265.20260401.95.0569.35.

Згідно з Витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - реєстраційний номер документу: Т101:5580-8527-6316-6271 (документ 511/26 від 31.03.2026). Адреса юридичної консультації - Полтавська область, Миргородський район, Лохвицька територіальна громада, м. Лохвиця (станом на 01.01.2021), вулиця Перемоги, 11-а/1, загальна площа 14.2 м2.

Відповідно до довідки № 715 виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району від 13 березня 2026 року приміщення юридичної консультації в м. Лохвиця по вул. Перемоги, 11-а/1 Миргородського району Полтавської області знаходиться на земельній ділянці комунальної власності Лохвицької міської ради, яка у приватну власність та оренду не передавалась.

Згідно довідки комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 562 від 30.03.2026 № 562 приміщення юридичної консультації за адресою: АДРЕСА_3 , не зареєстровано КП «Лубенське МБТІ».

На сьогодні ТОВ «Альбатрос» (м. Хорол Полтавської області, вул. Партизанська, 14а, сертифікат ФМДУ 36/2023 від 25 січня 2023 року) було проведено незалежну оцінку об`єкта нерухомого майна (пароль пошуку звіту про оцінку: СРЗТГХ662077) - приміщення (юридична консультація) загальною площею 14,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , - ринкова вартість об`єкту оцінки становить - 71 400 гривень.

02 квітня 2026 року відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Лохвицької міської ради йому було відмовлено у проведенні реєстрації, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.

1.2. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що земельна ділянка, на якій побудоване ним приміщення юридичної консультації і на яке він просить визнати право власності, знаходиться у його фактичному користуванні без укладення договору оренди чи іншого права, остання перебуває у комунальній власності Лохвицької міської ради. Будь яких податків чи зборів, за користування вказаною земельною ділянкою, ним не сплачувалося. Документи, що підтверджують користування цією земельною ділянкою, у нього відсутні, лише наявне рішення Лохвицької міської ради Полтавської області від 14.02.2003 № 114 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виділення земельної ділянки для будівництва приміщення юридичної консультації». Дії, що передбачені у зазначеному рішенні, ним не проводилися, а саме не укладено до 14.03.2003 договір оренди згаданої земельної ділянки, не виготовлено проектну документацію на добудову приміщення юридичної консультації, проект головного та бічного фасадів приміщення юридичної консультації не розроблено у відповідності з архітектурним стилем торгового пасажу «Кам`яні ряди» та не погоджено з Художньою радою міськвиконкому. Також він не звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України для набуття права власності та введення вказаного об`єкта до експлуатації у встановленому законом порядку. Поряд з цим вважає, що у такому випадку, у разі визнання за ним права власності на зазначений об`єкт нерухомості, не порушуються будівельні, містобудівні норми та права інших осіб, в тому числі територіальної громади.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду про визнання права власності на належну йому приміщення юридичної консультації.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року позовна зава прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

19 травня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити та визнати за ним право власності на приміщення юридичної консультації.

Представник відповідача Лохвицької міської ради в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому просив справу розглянути без їх участі, позовні вимоги визнають у повному обсязі та не заперечують щодо задоволення позову.

Представник третьої особи: виконавчий комітет Лохвицької міської ради відділ «Центр надання адміністративних послуг» подав до суду заяву, де просить розгляд справи проводити без їх участі. Рішення прийняти на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Лохвицької міської ради Полтавської області № 114 від 14 лютого 2003 року позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку площею 50 кв. м. по АДРЕСА_2 для добудови (будівництва) приміщення юридичної консультації на правах співвласників, з якого вбачається, що останні зобов`язані до 14.03.2003 укласти договір оренди вказаної земельної ділянки, виготовити проектну документацію на добудову приміщення юридичної консультації, проект головного та бічного фасадів приміщення юридичної консультації розробити у відповідності з архітектурним стилем торгового пасажу «Кам`яні ряди» та погодити з Художньою радою міськвиконкому, виконати роботи по благоустрою прилеглої території (а.с. 7).

Із рішення виконавчого комітету Лохвицької міської ради Полтавської області від 21 вересня 2007 року № 521 «Про впорядкування нумерації приміщень юридичної консультації у місті Лохвиці по вулиці Перемоги» вбачається, що приміщенням юридичної консультації, які добудовані до торговельного пасажу «Кам`яні ряди» у місті Лохвиці по вулиці Перемоги присвоєно наступну адресу: м. Лохвиця, вул. Перемоги, 11-а/1 власник ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 власник ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 власник ОСОБА_2 (а.с. 8).

31 березня 2026 року товариством з обмеженою відповідальністю «Експертне бюро «Рідний дім» на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на приміщення юридичної консультації (а.с. 9-14).

Із довідки від 13.03.2026 № 715, виданої виконавчим комітетом Лохвицької міської ради, вбачається, що приміщення юридичної консультації в АДРЕСА_7 , знаходиться на земельній ділянці комунальної власності Лохвицької міської ради, що у приватну власність та оренду не передавалась(а.с. 15).

Згідно довідки від 30.03.2026 № 562, виданої комунальним підприємством «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що станом на 31.12.2012 приміщення юридичної консультації за адресою: АДРЕСА_8 не зареєстровано в КП «Лубенське МБТІ» (а.с. 16).

Із листа виконавчого комітету Лохвицької міської ради відділу «Центр надання адміністративних послуг» від 02.04.2026 № 52/03.1-10 вбачається, що позивачу ОСОБА_1 державним реєстратором відмовлено у державній реєстрації права власності на приміщення юридичної консультації через відсутність в останнього правовстановлюючих документів та документів про прийняття об`єкта в експлуатацію (а.с. 19).

Норми права, які застосував суд.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною другою статті 331ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом, встановленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина восьма статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкта (будівельного паспорта) або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

За приписами частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та іншим особам, рішенням Лохвицької міської ради Полтавської області від 14.02.2003 № 114 виділено земельну ділянку площею 50 м.кв. по АДРЕСА_2 для добудови (будівництва) приміщення юридичної консультації на правах співвласників.

Одначе, як встановлено судом, вказана земельна ділянка не перебуває на праві власності чи/або оренди у позивача, а знаходиться у комунальній власності Лохвицької міської ради.

У 2003 році позивачем, за відсутності у нього належних правовстановлюючих документів на землю та відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт, ним, на зазначеній земельній ділянці, було побудовано приміщення юридичної консультації, загальною площею 14.2 кв.м.

Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у вказаній нормі ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції від 01.01.2008) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в т.ч. на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне відповідальність згідно з законодавством.

У статті 24 вказаного Закону передбачено, що для забудови земельної ділянки необхідно мати правовстановлюючі документи на землю та затверджену проектну документацію.

Крім того частиною першою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Відповідно до пункту 17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації , зазначеної у декларації, до реєстру.

Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного орану, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах у справі № 640/13030/16-ц від 04.06.2018 та у справі № 308/5988/17 від 18.02.2019.

Проте судом встановлено, що позивач не звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України для набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

До того ж інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку також відсутня.

Тобто, позивач здійснив будівництво приміщення юридичної консультації без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи: дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкта (будівельного паспорта).

Статтею 22 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції від 01.01.2008) визначено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

З огляду на зазначене, будівництво на вказаній земельній ділянці проведено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, тобто в силу положень частини першої статті 376 ЦК України та статті 29 Закону України «Про планування та забудову території» є самочинним будівництвом.

З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Розміщення будь-якою особою споруди на земельній ділянці комунальної форми власності за відсутності документів, які підтверджують право користування такою земельною ділянкою, не можна визнати законним (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 914/2847/23.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22 зазначено про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

До того ж не зважаючи на вимоги чинного законодавства та сталу практику Верховного Суду у спірних правовідносинах, представником відповідача позов визнано повністю. Проте суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем суперечить вимогам закону та порушує права, свободи та інтереси інших осіб, зокрема територіальної громади. Тому, з огляду на це, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд не приймає визнання відповідачем цього позову.

З огляду на це, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що в позовних вимогах відмовлено, судовий збір на користь позивача не стягується.

Керуючись статтями 12, 76, 78, 80, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради, третя особа: виконавчий комітет Лохвицької міської ради відділ "Центр надання адміністративних послуг" про визнання права власності на майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Лохвицька міська рада (ЄДРПОУ 21048525, місцезнаходження: вул. Перемоги, 1, м. Лохвиця, Миргородського району Полтавської області).

Третя особа: виконавчий комітет Лохвицької міської ради відділ "Центр надання адміністративних послуг" (місцезнаходження: вул. Перемоги, 19, м. Лохвиця, Миргородського району Полтавської області).

Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ