Ухвала суду № 137351911, 10.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 362/3580/25

Провадження 1-кп/524/241/26

УХВАЛА

10.06.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі колегії суддів: головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі: ОСОБА_4

за участю прокурора: ОСОБА_5

захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7

ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12

розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024170000000191 від 27.08.2024 року відносно вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.111, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 року в провадження Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшли клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які вона в судовому засіданні підтримала, просить продовжити строк тримання під вартою відносно обвинувачених з наступних підстав:

Обвинувачений ОСОБА_10 вчиняє кримінальні правопорушення не вперше, перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків, з якими останній проживає в одному місті,також може здійснити незаконний вплив на експертів, може вчиняти дії направлені на примушення до змін наданих раніше свідчень допитаними особами, переховуватися від суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих областей, оскільки в мобільному телефоні ОСОБА_10 встановлено наявність листування у відповідних групах, які надають послуги щодо незаконного переміщення через державний кордон поза межами пропускних пунктів та в якій він повідомив про намір перетнути кордон, знищити або спотворити будь -яку із речей чи документів, які мають істотне значення для розгляду справи, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_11 , враховуючи, що за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене покарання у виді позбавлення волі на 15 років або довічне позбавлення волі, може знищити або спотворити будь- яку із речей чи документів, які мають істотне значення для розгляду справи, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих областей, також з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може як сам, так і на його вимогу чи прохання, використовуючи інших осіб, шляхом погроз, впливати на свідків , відомості про яких він може отримати як із копій матеріалів кримінального провадження так і з інших джерел, немає міцних соціальних зв`язків, постійного джерала до існування, злочинна діяльність була припинена тільки з моменту затримання особи і обрання обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_12 враховуючи, що за вчинене нею кримінальне правопорушення передбачене покарання у виді позбавлення волі на 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна , може знищити або спотворити будь- яку із речей чи документів, які мають істотне значення для розгляду справи, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування або суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих областей,оскільки вільно може перетнути державний кордон України, немає міцних соціальних зв`язків, ніде не працює, немає офіційного джерела до існування, у зв`язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, знаходячись на волі може здійснювати незаконний вплив на свідків, з якими проживає в одному місті.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, захисника ОСОБА_9 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , так як, вважає, що ризики, передбачені ст. 177 ч.1 п.1,3,5 КПК України прокурором не доведені і є припущеннями, просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, так як ОСОБА_11 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, захисника ОСОБА_7 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , оскільки вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, є припущеннями ,просить суд змінити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю , так як ОСОБА_10 має постійне місце проживання,міцні соціальні зв`язки , захисника ОСОБА_8 , яка заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , оскільки вважає, прокурором не надано доказів того, що обвинувачений ОСОБА_10 може здійснювати тиск на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 ч.5 КПК України та носінням електронного засобу контролю, оскільки ОСОБА_10 має постійне місце проживання,мати обвинуваченого ОСОБА_10 надала письмову згоду на його проживання у будинку за адресою АДРЕСА_1 ,він тривалий час знаходиться під вартою, захисника ОСОБА_6 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 , так як вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, оскільки докази того, що обвинувачена ОСОБА_12 може вчинити нові кримінальні правопорушення та продовжувати кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурором суду не надані, тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, просить суд змінти запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, так як вона має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, обвинуваченого ОСОБА_11 , який підтримав думку свого захисника, обвинуваченої ОСОБА_12 , яка також підтримує думку свого захисника, обвинуваченого ОСОБА_10 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора, підтримує думку своїх захиcників,просить суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням засобу контролю та визначенням розміру застави приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ч. 1ст. 183 КПК Українивизначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути спів розмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова N 4 від 25.04.2003 р. "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства"), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ "Панченко проти Росії"). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ "Бекчиєв проти Молдови").

Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ "W проти Швейцарії").

У справі "Москаленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Аналогічно у справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Рішенням ЄСПЛ "Клоот проти Бельгії" визначено: "Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться".

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_10 може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик впливати на свідків , ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_10 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.

В контексті даного питання суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

На думку суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого, який може мати зв`язки з представниками держави - агресора , свідчить про існування вищевказаного ризику.

Одночасно, суд приймає до уваги, що ОСОБА_10 не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку , офіційно не працевлаштований, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого. Вказані обставини не виключають можливість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і в даному випадку не є гарантією запобігання вказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_10 може переховуватись від суду, про що свідчать спосіб та суспільна небезпека вчиненого ним кримінального правопорушення, строк покарання який йому загрожує в разі визнання винуватим. Так, обвинувачений співпрацював з представниками органів держави-агресора та, у разі перебування на волі, матиме можливість продовжити вчинення злочину або уникнути кримінальної відповідальності шляхом залишення території України, а також знаходячись на свободі за допомогою віддаленого доступу до даних інтернет - месенджеру «Telegram» , може знищити дані, які там зберігаються в листуванні.

Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_10 не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_10 , переховуватися від суду,незаконно впливати на свідків , а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, беручи до уваги , що наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ще на 60 днів, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.

Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Об`єктивних даних, які б свідчили що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.

А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу вважає суд не буде гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_10 своїх процесуальних обов`язків.

Колегія суддів вважає, що обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків, а тому доводи обвинуваченого та його захисників про можливість звільнення його з під варти, не є слушними.

Також , відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

У зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_10 кваліфіковане за ч. 2,3 ст.27, 3 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 на 60 днів, а саме з 10.06.2026 року до 08.08.2026 року включно, як єдиний запобіжний захід, здатний на даному етапі кримінального провадження забезпечити досягнення цілей, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Колегія суддів, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не визначає у даному кримінальному провадженні розмір застави.

При розгляді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_11 суд приходить до наступних висновків:

Обвинуваченому ОСОБА_11 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, які посягають на територіальну цілісність і недоторканість України, вчинені в умовах повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на суверенну територію України, ці злочини були скоєні протягом тривалого періоду часу, а злочинна діяльність була припинена лише після обрання обвинуваченому відповідного запобіжного заходу, він міцних соціальних зв`язків не має, не працює, офіційних джерел доходу немає.

Крім того, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_11 здійснював свою протиправну діяльність неодноразово в різних частинах України, що може свідчити про тривале існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Тому суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, як переховуванню обвинуваченого від суду, незаконному впливу обвинуваченого на свідків в цьому кримінальному провадженні, вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними.

Згідно з частиною 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, зокрема передбаченого статтею 111 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

Оскільки ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, приписи вищевказаної статті не передбачають обрання альтернативного запобіжного заходу, тому відсутні підстави для застосування до нього інших більш м`яких запобіжних заходів, на чому наполягає сторона захисту. При цьому, наявні на цей момент характеризуючи дані про особу ОСОБА_11 неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від явки суду, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином або продовження вчинення злочину.

Відносно клопотання заявленого захисником ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, то згідно ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому, твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_11 строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_11 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, також обвинувачений фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв`язку з представником іноземної організації , яка займає посаду співробітника ФСБ рф, що об`єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, оскільки останній причетний до його вчинення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним, як стверджує захисник ОСОБА_9 .

Для відмови в зміні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку зміни йому запобіжного заходу, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показань та відмови від показань взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_11 .

Отже, вказані судом вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу та на час вирішення клопотання не перестали існувати та істотно не зменшились.

Тобто, стороною захисту не наведені переконливі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який або докази, які б вказували, що більш м`який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_11 , також у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 строком на 60 днів, а саме з 10.06.2026 року до 08.08.2026 року включно, без визначення згідно вимог ст. 183 ч.4 КПК України розміру застави.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 , то суд виходить із наступного.

Згідно ухвали суду від 15.04.2026 року обвинуваченій ОСОБА_12 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого спливає 13.06.2026 року.

Обвинуваченій ОСОБА_12 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.111, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, які посягають на територіальну цілісність і недоторканість України, вчинені в умовах повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на суверенну територію України, які у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, враховує особу обвинуваченої, яка на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, до затримання офіційно ніде не працювала, тобто не мала офіційних джерел до існування, у зв`язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, суд також враховує її стан здоров`я, матеріальне становище, і тому вважає , що запобіжний захід у виді утримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості діянь, які їй інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, як переховуванню обвинуваченої ОСОБА_12 від суду, незаконному впливу обвинуваченої на свідків в цьому кримінальному провадженні, вчинення нею іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними. А обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченої в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж, жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_12 має найвищий ступінь суспільної небезпеки, так як вчинений проти основ національної безпеки України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, тому вчинення дій, які інкримінуються обвинуваченій ОСОБА_12 викликають підвищений суспільний інтерес та реальний суспільний резонанс.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим більше в умовах правового режиму воєнного стану.

Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_12 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вказані ризики, які враховувались судом при продовжені обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду кримінального провадження не відпали.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та доцільність продовження обвинуваченій ОСОБА_12 строку тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, а саме з 10.06.2026 року до 08.08.2026 року включно.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Оскільки інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, а також з огляду на обґрунтованість наявності ризиків, розмір застави колегія суддів не визначає.

Відносно клопотання заявленого захисником ОСОБА_6 про зміну обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжного заходу з тримання під вартою на м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, то суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена може не виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_12 , а альтернативні запобіжні заходи, як вважає суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369, 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд ,

УХВАЛИВ:

Клопотання, заявлене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 10.06.2026 року до 08.08.2026 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, а саме з 10.06.2026 року до 08.08.2026 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, а саме з 10.06.2026 року до 08.08.2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із покладенням обов`язків, передбачених ст.194 ч.5 КПК України та носінням засобу контролю, захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням засобу контролю та визначення розміру застави - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченими, їх захисниками, законними представниками, прокурором.

Головуючий суддя : ОСОБА_13

Судді :

ОСОБА_14