Рішення № 137351598, 12.06.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1479/26

Провадження № 2/373/1427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/1479/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Виклад позовних вимог.

Представник позивача Танцуріна Є.В. звернулася до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №468061-КС-003 про надання кредиту від 17.01.2024 у розмірі 13 029 грн 22 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 3000 грн 00 коп., суми прострочених платежів по процентах - 9 579 грн 22 коп., суми прострочених платежів за комісією - 450 грн 00 коп. та судові витрати у розмірі 2662 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 17.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір №468061-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 17.01.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 468061-КС-003 про надання кредиту. 17.01.2024 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 468061-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9490, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 17.01.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 468061-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію»

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 грн 00 коп. на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (номер якої був зазначений позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав та має заборгованість за кредитним договором, строк виконання якого сплинув. Позивач просить стягнути з відповідача зазначену кредитну заборгованість в судовому порядку.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 30.04.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 30.04.2026 від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» були витребувані докази стосовно наявності у відповідача банківських рахунків та руху коштів по цим рахункам за період з 17.01.2024 по 03.07.2024.

Поштове відправлення із копією ухвали суду, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулось без вручення з поштовою відміткою «Адресат відсутній».

01 червня 2026 ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Судове засідання призначене на 08:00 год 12.06.2026.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив справу розглядати без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

На підтвердження факту виникнення правовідносин зазначених в позовній заяві представник позивач надав суду копію електронного договору №468061-КС-003 про надання кредиту укладеного 17 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 на суму 3000 грн 00 коп., строк договору - 24 тижнів, тобто до 03.07.2024; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2%,; комісія за надання кредиту 450 грн 00 коп.

Договір підписаний відповідачем (позичальником) шляхом накладення електронного підпису - одноразового ідентифікатора UA-9490, що відповідає вимогам законодавства щодо укладення електронних правочинів.

Крім того, представником позивача надано паперову копію пропозиції (оферта) укласти договір №468061-КС-003 про надання кредиту від 17.01.2024; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №468061-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.01.2024 року; візуальну форму послідовності дій клієнта; анкету клієнта; правила надання споживчих кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»; паспорт споживчого кредиту; довідку про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором №468061-КС-003 та довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №468061-КС-003 від 17.01.2024 в сумі 3000.00 грн Без ПДВ в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 укладеного між ТОВ «ПрофітГід» та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

На виконання ухвали про витребування доказів від 30.04.2026 Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» було надано відповідь стосовно емітування на ім`я ОСОБА_1 платіжної банківської карти та відкриття на його ім`я банківського рахунку та додатково надано виписку по рахунку за період з 17.01.2024 (дата видачі кредиту) по 03.07.2024 (закінчення строку кредитування).

З відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13.05.2026 №20.1.0.0/7-260506/109306-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 був відкритий банківський рахунок НОМЕР_4 та емітовано платіжну картку НОМЕР_5 . На зазначений банківський рахунок 17.01.2024 були перераховані кошти в сумі 3000,00 гривень.

Наданий представником позивача розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 17.01.2024 по 03.07.2024 містить розрахунок боргу, відповідно до якого: всього видано кредиту - 3000.00 гривень, всього нараховано відсотків - 9 579.22 гривень, всього нараховано комісії - 450 гривень. Всього сплачено 0,0 гривень.

Норми права які застосовує суд.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог статті 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Висновки суду.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Предметом доказування у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором (договором позики), укладеним за допомогою електронних засобів, складають такі обставини: факт укладення цього договору, а також факт перерахування позикових коштів позичальнику в сумі, що відповідає умовам договору.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Доказування факту перерахування позикових коштів здійснюється, як правило, за допомогою первинних фінансових документів (чеки, платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки з банківських рахунків, з яких або на які було перераховано грошові кошти тощо).

В даній справі Договір №468061-КС-003 про надання кредиту від 17.01.2024 року, додатки до нього, підписано позичальником (відповідачем) шляхом накладення електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора UA-9490.

Суду надано візуальну форму послідовності дій Клієнта (відповідача) в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com, яка підтверджує процедуру його ідентифікації та верифікації, зокрема щодо відправки одноразового ідентифікатора для підписання Договору саме ОСОБА_1 та отримання ним вказаного ідентифікатора.

Таким чином, договір позики був укладений та підписаний в електронній формі і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статті 6, 627 ЦК України та статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитні кошти в сумі 3000 грн 00,00 грн. отримані відповідачем, що підтверджено листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13.05.2026 №20.1.0.0/7-260506/109306-БТ до якого додано виписку по банківському рахунку, з якої убачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку НОМЕР_5 та відкритий банківський рахунок НОМЕР_4 , на який 17.01.2024 були перераховані кошти в сумі 3000,00 гривень.

Отже договір №468061-КС-003 про надання кредиту від 17.01.2024 року є укладеним в розумінні статті 1046 ЦК України.

З наданої виписки по банківському рахунку вбачається, що відповідач не сплачував кошти за користування кредитними коштами.

Заборгованість за тілом кредиту, заявлена позивачем до стягнення, в сумі 3000,00 грн суд вважає підтвердженою.

Відсотки за користування кредитом нараховувались відповідно до графіків встановлених у Договорі та Додатковій угоді №1 до Договору, які були схвалені відповідачем підписанням цих угод.

Відсотки за користування кредитними коштами нараховувались за процентною ставкою визначеною в кредитному договорі 2,0% на день від суми кредиту за кожен день користування кредитом та в період дії кредитного договору №468061-КС-003 від 17.01.2024 - з 17.01.2024 по 03.07.2024, в сумі 9 579 грн 22 коп., що підтверджено розрахунком заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 9 579 грн 22 коп. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення комісії у розмірі 450,00 грн.

Комісія в даному випадку передбачена у п. 2.5 Договору в розмірі 450.00 грн, яка нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Супровідні послуги відсутні.

Позивач в позовній заві посилається на ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», за яким до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Позивач вважає, що оскільки вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту, то вимоги про стягнення комісії є законними та підлягають до задоволення.

Суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15, від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 15.12.2021 в справі №209/789/15, від 21.07.2021 в справі №751/4015/15.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ «Бізнес позика» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

В даному випадку, встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення комісії.

За таких обставин, з урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають часткову задоволенню, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 12572 грн 22 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000.00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 9 579.22 грн.

Вирішення судових витрат.

Судові витрати, заявлені до стягнення позивачем складаються із судового збору сплаченого у сумі 2662, 40 грн.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на суму 12572 грн 22 коп., що складає 96,49% від заявлених вимог, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2569 грн 01 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №468061-КС-003 про надання кредиту від 17.01.2024 у розмірі 12572 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривень 22 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн 00 коп., та заборгованості за процентами у розмірі 9 579 грн 22 коп.

Стягнути ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати у розмірі 2569 грн 01 коп.

В задоволенні вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 450 грн 00 коп. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І. О. Опанасюк