Ухвала суду № 137351419, 30.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15577/23

Провадження №1-кп/369/788/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 42022110000000191 від 17 серпня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч АР Крим, українця, громадянина України, який є депутатом Боярської міської ради Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України,

про затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 28 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

У провадження Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022110000000191 від 17 серпня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

13 березня 2026 року даний обвинувальний акт було змінено прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та погоджено заступником Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 .

Відповідно до зміненого обвинувального акту, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст.15 ч.4 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні 30 квітня 2026 року прокурор оголосив угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 28 квітня 2026 року.

Як вбачається з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України та відповідно його дії кваліфіковано, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб та закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великому розмірі.

Відповідно до змісту вказаної угоди вона містить формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України; прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 та ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України; істотних для даного кримінального провадження обставин; обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному вище діянні; узгоджене покарання та згоду обвинуваченого ОСОБА_5 на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням з іспитовим строком.

Так, сторонами угоди було узгоджено призначення за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України, подальшого звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком і покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Також, в угоді про визнання винуватості зазначено про наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 Кримінального процесуального кодексу країни (КПК України), та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

У судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, вказував, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим в пред`явленому обвинуваченні.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо затвердження угоди про визнання винуватості.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Разом з тим, прокурором було надано у судовому засіданні заяву потерпілого ОСОБА_8 , згідно з якою, останній не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 28 квітня 2026 року.

Заслухавши думку учасників судового провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Окрім того, приписами ст. 470 КПК України передбачено, що однією з обставин, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості є наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України, у разі невідповідності угоди вимогам КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України, які згідно ст. 12 КК України є злочином, а саме нетяжким та тяжким відповідно. Разом з тим, зі змісту угоди вбачається, що вона не відповідає вимогам п. 3 ч. 7 ст.474 КПК України, оскільки порушує права, свободи, інтереси інших осіб.

Так, з обвинувального акту вбачається, що інкримінований ОСОБА_5 злочин передбачений ч.2 ст. 190 КК України є нетяжким та містить кваліфікуючі ознаки, а саме вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, зі змісту угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим та відповідно обвинувального акту вбачається, що в ньому описується роль та дії ОСОБА_4 , 12 лютого 1990 року, як такі, що вчинені за попередньою змовою групою осіб, а саме з обвинуваченим ОСОБА_5 .

Разом з тим, вказівка в угоді на анкетні дані громадянина ОСОБА_4 , який також є обвинуваченим в межах цього кримінального провадження та не визнає вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, є грубим порушенням, передбачених ст. 7 КПК загальних засад кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів.

При цьому, міжнародні стандарти в галузі судочинства свідчать про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч.1 ст.62 Конституції, ч.1 ст.17 КПК. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у скоєнні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому, навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Minelli v. Switzerland», п.37; «Nerattini v. Greece», п.23; «Didu v. Romania», п.41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Nestak v. Slovakia», п.88; «Garycki v. Poland», п.66).

З огляду на таке, факт порушення презумпції невинуватості при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, оскільки в угоді, викладаючи фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 прокурором при формулюванні обвинувачення, яке він вважає встановленим, вказані анкетні дані іншої конкретної особи, а саме ОСОБА_4 , 12 лютого 1990 року, який також є обвинуваченим в межах цього кримінального провадження та не визнає вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що свідчить про порушення права цієї особи на захист.

Неприпустимість зазначення у формулюванні обвинувачення інших осіб, узгоджується із усталеною практикою ЄСПЛ, у висновках якого відображений принцип, який забороняє формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Зокрема у справі «Хужін та інші проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що положення ч. 2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості) спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий суд упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи в суді.

За наведених обставин ОСОБА_4 , який також обвинувачений у даному кримінальному правопорушенні та не визнає вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, управі у загальному судовому порядку захищати свої права, свободи та інтереси.

Таким чином, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів громадянина ОСОБА_4 .

Суд погоджується з думкою прокурора у кримінальному провадженні про те, що в обвинувальному акті, відповідно в угоді про визнання винуватості повинні бути відображені дії всіх співучасників, причетних до вчинення кримінального правопорушення, однак це не означає, що у висунутому ОСОБА_5 обвинуваченні повинні фігурувати дані (зокрема, прізвище ім`я та по батькові) про осіб, яким також висунуто обвинувачення згідно з обвинувальним актом, який направлено до суду, а саме прізвище ім`я та по батькові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тим більше, що формулювання обвинувачення містить таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, що передбачає собою співучасть декількох суб`єктів у вчиненні кримінального правопорушення.

Однак, усупереч вимогам закону фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення ОСОБА_5 викладені таким чином, що дають підстави вважати, що угода стосується обвинувачення не тільки самого ОСОБА_5 , а й інших прямо зазначених в ньому осіб, що є неприпустимим з точки зору презумпції невинуватості та права на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, судом встановлено, що зміст угоди про визнання винуватості між прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 не відповідає вимогам ст. 472 КПК України та порушує права, свободи, інтереси інших осіб, що з огляду на положення п. 3 ч. 7 ст.474 КПК України є підставою для відмови в затвердженні такої угоди.

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 474 КПК України, повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається. .

Керуючись ст.ст.469, 470, 472-474 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У затвердженні угоди про визнання винуватості від 28 квітня 2026 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022110000000191 від 17 серпня 2022 рокуміж обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 відмовити.

Судовий розгляд кримінального провадження за № 42022110000000191 від 17 серпня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, продовжити у загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_9