Ухвала суду № 137351239, 12.06.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4627/19

Провадження № 6/362/203/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Марчука О.Л.,

при секретарі Нестерванській А.П..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про прийняття заяви, розгляд заяви, заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого листа та направлення ухвали,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, частково задоволено позов АТ КБ «Приватбанк» та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 кредитну заборгованість в сумі 46 161 гривня 20 копійок та судовий збір в розмірі 1 830 гривень 47 копійок (а.с. 47 49).

На виконання вказаного рішення суду було видано два виконавчі листи (один на стягнення заборгованості та другий на стягнення судових витрат), які надіслано стягувачу 25 березня 2020 року (а.с. 59).

04 червня 2026 року судом отримано заяву ТОВ «Капіталресурс» у якій, посилаючись на пожежу, воно просить прийняття дану заяву до розгляду, провести розгляд заяви без участі представника (не вказано кого саме), замінити стягувача у виконавчому листі виданому на виконання вищезазначеного рішення суду, видати дублікат виконавчого листа та направити ухвалу на адресу товариства (а.с. 60 63).

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали цивільної справи в частині, що стосується предмету розгляду заяви, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Капіталресурс», до останнього перейшло право вимоги грошових зобов`язань за фінансовим кредитом ОСОБА_1 по договору від 04.02.2015 року (а.с. 65 73, 76, 79,80).

Частина перша статті 442 ЦПК України передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Оскільки станом на дату постановлення цієї ухвали відсутні відкриті виконавчі провадження на виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2019 року по цивільній справі № 362/4627/19, то слід замінити стягувача саме у виконавчих листах виданих на виконання зазначеного судового рішення.

Отже, суд приходить до висновку про існування законних підстав для заміни стягувача в усіх двох виконавчих листах його правонаступником.

Натомість, в пункті третьому прохальної частини заяви відсутнє формулювання про те, у якому саме із двох виконавчих листів (на стягнення заборгованості чи на стягнення судових витрат), заявник просить замінити стягувача.

При цьому, суд не зобов`язаний на власний розсуд самостійно визначати й обирати у якому саме із двох виконавчих листів заявник просить замінити стягувача.

Як наслідок, через вказані обставини, суд об`єктивно позбавлений можливості вирішити по суті вимоги пункту третього прохальної частини заяви в цій частині, оскільки вони є неконкретними.

Одночасно, суд вважає безпідставними, беззмістовними, юридично порожніми і необґрунтованими вимоги пунктів першого, другого і п`ятого прохальної частини заяви, оскільки такі вимоги не вирішуються в порядку статті 442 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення».

При цьому, зазначені у пунктах другому і п`ятому прохальної частини заяви прохання може бути викладено у вигляді окремих процесуальних документів відповідно до положень ЦПК України.

Стосовно вимог заявника про видачу дубліката виконавчого листа, суд зважає на наступному.

Насамперед, з урахуванням того, що судом було видано два виконавчі листи (один на стягнення заборгованості та другий на стягнення судових витрат), є незрозумілим дублікат якого саме із двох вказаних виконавчих листів просить видати заявник, оскільки в пункті четвертому прохальної частини заяви відсутнє формулювання про те, дублікат якого саме із двох виконавчих листів (на стягнення заборгованості чи на стягнення судових витрат), просить видати заявник.

При цьому, суд не зобов`язаний на власний розсуд самостійно визначати й обирати дублікат якого саме із двох виконавчих листів видавати.

Воднораз, вирішуючи питання стосовно дотримання заявником положень ЦПК України, суд звертає увагу та враховує наступне.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення», у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно із нормою частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на дату видачі вказаного виконавчого листа), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на дату видачі вказаного виконавчого листа), строки зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У даній справі не було відстрочено чи розстрочено виконання рішення та воно не підлягало негайному виконанню.

Тобто, за приписами статей 273, 354 ЦПК України, рішення від 05 грудня 2019 року набрало законної сили 05 січня 2020 року.

Як наслідок, строк для пред`явлення до примусового виконання вказаного рішення суду становив з наступного дня після набрання ним законної сили з 06 січня 2020 року до 06 січня 2023 року.

Враховуючи, що у даному випадку відсутнє переривання строків пред`явлення вказаних виконавчих документів до виконання, стягувач мав право пред`явити два дані виконавчі документи до примусового виконання і/або звернутися до суду із заявою про видачу двох дублікатів виконавчих листів у період часу з 06 січня 2020 року до 06 січня 2023 року.

Отже, дану заяву від 03 червня 2026 року про видачу дублікату виконавчого листа, подано після закінчення строку встановленого підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення».

Норми статті 126 ЦПК України передбачають, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки, дану заяву подано 03 червня 2026 року (відповідно до відомостей системи «Електронний суд» у якій сформовано дану заяву), тобто із пропущенням встановленого цивільним процесуальним законом строку, прихожу до висновку, що заяву в цій частині слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 258 261, 433, 442, пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про прийняття заяви, розгляд заяви, заміну стягувача та направлення ухвали.

Залишити без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення 12 червня 2026 року.