Рішення № 137350730, 09.06.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2297/26

провадження у справі № 2/0285/1835/26

09 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,

сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (надалі ТОВ «ВІН ФІНАНС»), представник Романенко М.Е.,

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив :

21.04.2026 представник ТОВ «ВІН ФІНАНС»звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з останньої на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС»суму заборгованості за кредитним договором № 848494 від 04.05.2019 у загальному розмірі 18 308,45 грн., яка складається з: суми заборгованості 14 424,00 грн., суми інфляційних втрат - 2 704,84 грн., суми 3% річних - 1 179,61 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 04.05.2019 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 848494 у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, за яким було надано відповідачу позику у сумі 4 000,00 грн шляхом перерахування на рахунок відповідача безготівковим шляхом коштів. Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики, сплати процентів, пені та штрафів.

12.04.2018 між ТОВ АВЕНТУС УРАЇНА та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», яке змінило назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 1, за яким згідно до Додаткової угоди № 25 від 12.09.2029 та відповідного Реєстру прав вимоги від 12.09.2019 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 848494 від 04.05.2019.

Представник позивача вказав, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема у загальному розмірі 18 308,45 грн., яка складається з: суми заборгованості 14 424,00 грн., суми інфляційних втрат - 2 704,84 грн., суми 3% річних - 1 179,61 грн.

Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, який набув права вимоги, тому змушені звернутися до суду.

28.04.2026 прийнято до розгляду судом даний позов, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заявив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань та заяв не заявлено, відзиву на позов не надходило.

За таких обставин у відповідності до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Встановлено, що 04.05.2019 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 848494 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

На умовах, визначених цим Договором, Товариство зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов Договору цей договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно до Закону України Про електронну комерцію.

Відповідно до умов Договору сума позики - 4 000,00 грн, строк позики - 30 днів, знижена процентна ставка - 1,01 % від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, стандартна процентна ставка - 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою.

Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський рахунок, наданий Позичальником.

12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА`та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», яке 25.07.2024 змінило назву на ТОВ ВІН ФІНАНС, укладено Договір факторингу №1, за яким згідно до відповідного Реєстру прав вимог № 54 від 12.09.2019 позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 848494 від 04.05.2019 в загальній сумі 6 160,00 грн, з якої 4 000,00 грн заборгованість за основним боргом, 2 160, 00 грн сума боргу за відсотками.

Разом з тим з розрахунку заборгованості ТОВ АВЕНТУС УКРАЇНА станом на дату відступлення вимоги 12.09.2019 слідує, що за договором № 848494 від 04.05.2019 рахується заборгованість у сумі 14424,00 грн, з якої 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 8 424,00 грн сума боргу за відсотками, 2000,00 грн сума боргу за штрафами.

Матеріали справи також містять розрахунок нарахування відповідачу у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми: зокрема у загальному розмірі 18 308,45 грн., яка складається з: суми заборгованості 14 424,00 грн., суми інфляційних втрат - 2 704,84 грн., суми 3% річних - 1 179,61 грн.

Вирішуючи даний спір, суд керується наступними нормами права.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За вимогами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Аналіз вказаних норм свідчить, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Вирішуючи даний спір, аналізуючи надані суду докази, встановлено, що стороною позивача не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачу ОСОБА_1 на виконання умов договору № 848494 від 04.05.2019 було перераховано первісним позичальником грошові кошти у сумі 4 000,00 грн.

Також стороною позивача не надано доказів на виконання п. 1.5 Договору, зокрема наданням відповідачем ( Клієнтом ) свого банківського карткового рахунку, на який слід було перерахувати грошові кошти за Договором.

Матеріали справи не містять зазначення про банківський рахунок відповідача, на який здійснено перерахування грошових коштів первісним позичальником.

За таких обставин стороною позивача не доведено належними та достатніми доказами факту наявності заборгованості відповідача за Договором № 848494 від 04.05.2019.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частин першої - третьої статті 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

За таких обставин, у представником позивача не доведено та судом не встановлено беззаперечного факту порушення відповідачем прав позивача ТОВ «ВІН ФІНАНС». У зв`язку з відсутністю необхідних доказів, суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги позивача до відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" ( код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження - м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8 ),

відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).

Дата складення повного судового рішення 11.06.2026.

Суддя А.В.Михайловська