Рішення № 137350505, 12.06.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/9232/25

Номер провадження 2-др/676/26/26

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення у справі № 676/9232/25,

встановив:

представник позивача подав до суду 30.04.2026 р. заяву про ухвалення додаткового рішення по справі № 676/9232/25, просить суд вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6000,00 гр.. Представник позивача подав суд заяву про розгляд заяви без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про розгляд заяви повідомлена судовою повістокю, причини неявки суду не повідомила, письмових пояснень по справі суду не подала.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.04.2026 р. по справі № 676/9232/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, позов було задоволено повністю, стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» : заборгованість за Кредитним договором № 07.09.2023-100000503 від 07.09.2023 р. у розмірі 23301,59 грн.., в т.ч.: заборгованість по кредиту 10991,24 грн., заборгованість по відсоткам 12310,40 грн.; 2422,40 судового збору.

Рішення набрало законної сили 25.05.2026 року, не оскаржувалось до апеляційної інстанції.

П.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Ч. 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 зазначеної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч.4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником позивача адвокатом Логош Т.В. в обґрунтування вимог про стягнення витрат на правову допомогу надано суду: довіреність №3112/25-14 від 31.12.2025 року, наказ №093/к від 11.04.2025 року, посадову інструкцію затверджену наказом №004/2/ок від 31.01.2025 року ТОВ «Споживчий центр», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, звіт від 29.04.2026 року про виконану роботу відповідно до Договору №01/25-СЦ про надання правничої правової допомоги від 01.04.2025 року, Договір №01/25-СЦ про надання правничої правової допомоги від 01.04.2025 року, Додаткова угода №6 до Договору №01/25-СЦ про надання правничої правової допомоги від 01.04.2025 року, платіжна інструкція від 30.04.2026 року №СЦ00101509 на суму 6000,00 грн.

В постанові від 12.05.2020 р. по справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала в п.5.44: «Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».

В той же час відповідно до сталої практики Верховного Суду зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. При цьому суд враховує правову позицію Верховного суду, в т.ч. і викладену в постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що вимоги представника позивача підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 13, 133, 135, 141, 270, 353, 355 ЦПК України,

ухвалив:

вимоги представника позивача задовольнити.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833; місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення складено 12.06.2026 року.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.