Рішення № 137349997, 12.06.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1588/26

2/583/1025/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сидоренка Р.В.,

при секретарі Вербі Н.О.,

за участю

представника позивача Горностая Є.О.,

представника відповідача, адвоката Конященкової Т.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду №5 в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом Охтирської міської ради Сумської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 5910200000:11:010:0009, площею 7/1000 від 0,9964 га без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період з 6 місяців 2024 року по 6 місяців 2025 року в розмірі 15837,12 грн. Також просить стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3328,00 грн

07.04.2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

28.04.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив у якому зазначено про часткове невизнання заявлених позивачем вимог з огляду на наступне.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. До даних правовідносин Позивач помилково застосовує поняття збитки - деліктні зобов`язання. Щодо розміру позовних вимог - безпідставно збережених коштів, то наполягають, що вони обраховані Позивачем не вірно та взагалі безпідставно. Застосування підвищеного коефіцієнту є таким, що не відповідає змісту п. 6.2. «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради» і направлено не на отримання того, що не отримано внаслідок не укладення договору, на отримання додаткових коштів, які б Позивач не отримав за умови існування договору оренди. Застосування іншого коефіцієнта ніж 5% прямо і грубо суперечить самій суті ст. 1212 ЦК України. Розрахунок Позивача, викладений у позовній заяві містить також помилку у застосуванні одного розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 11312848,11 грн. за всі періоди. Однак, розмір орендної плати має вираховуватися з врахуванням нормативно грошової оцінки, що існувала на період користування такою земельною ділянкою, тобто у 2024 році - нормативно-грошової оцінки за 2024 рік (становить 10104202,14 грн), у 2025 році - нормативно-грошової оцінки за 2025 рік (11312848,11 грн, як це вказує Позивач).

Відповідачем проведений власний розрахунок і проведені перерахування нарахованих сум на рахунок позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у мотивувальній частині позову та відповіді на відзив.

Відповідач до суду не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Його представник проти повного задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.05.2023, серія та номер: 528, на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 88,1 м2, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 26.05.2023 № 333672387 (а.с. 8-9).

Крім того, відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 151 від 01.02.2017, на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 97,3 м2, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2017 № 79376307 (а.с. 10, 11-12).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2025 № НВ-5900088982025 та кадастрового плану земельної ділянки земельна ділянка площею 0,9964 га, кадастровий номер 5910200000:11:009:0009, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: 02.10 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, дата державної реєстрації 23.07.2013 (а.с. 13-18).

Відповідно до переліку актів з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 02.12.2025 № 248, розмір збитків, завданих ОСОБА_1 використанням без достатньої правової підстави земельної ділянки площею 0,9964 га, кадастровий номер 5910200000:11:009:0009, за період 6 місяців 2024 року та 6 місяців 2025 року становить 15837,12 грн. (а.с. 45-46).

05.12.2025 за вих. № 01-05/3441 на адресу ОСОБА_1 надіслано копії актів з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.10.2025 № 02-147/96, № 02-09/148, № 02-09/149 з повідомленням, яке містить пропозицію у 30-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом та про результати їх розгляду інформувати Охтирську міську раду. Також відповідача повідомлено, що у разі визнання заявлених вимог добровільне відшкодування збитків здійснюється в досудовому порядку шляхом укладення договору про відшкодування збитків (а.с. 55).

Стороною відповідача разом із відзивом наданий витяг з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2024 рік 10104202,14 грн..

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено ст. 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Так відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи зі змісту ст. 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Однак, зважаючи на положення ст. 125 ЗК України, новий власник об`єкта нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловими приміщеннями, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п. 14.1.147).

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оскільки відповідач не звертався за оформленням права оренди на земельну ділянку, речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвалися, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, що свідчить про використовування земельної ділянки без достатніх правових підстав.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, провадження №14-77цс18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 використовував земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 5910200000:11:010:0009, площею 0,9964 га без правовстановлюючих документів, в період із 6 місяців 2024 року по 6 місяців 2025 року включно, не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, у результаті чого безоплатно користувався цією земельною ділянкою, тобто безпідставно набув дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області правомірно виникло право на отримання коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Разом із тим, за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року по справі № 917/1739/17.

При цьому, предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, що викладені у відзиві відносно того, що позивачем при обрахунку безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки необґрунтовано застосовано ставку 10 % орендної плати замість 5% з огляду на те, що предметом спору в цій справі є стягнення не збитків чи орендної плати за користування земельною ділянкою, а суми, яка відповідає її еквіваленту, і яку відповідач має сплатити за фактичне користування земельною ділянкою. Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Розмір суми коштів, заявлений до стягнення у цій справі, повинен дорівнювати розміру недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати, яку зобов`язаний був сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на ній. При цьому, положення законодавства України, що регулюють питання визначення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, закріплюють право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою комунальної власності незалежно від проведення нормативної грошової оцінки такої ділянки.

Відповідно до розділу 4 Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 26.06.2018 року № 1175 МР обчислення розміру орендної плати за користування земельними ділянками здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, коефіцієнту індексації та індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено у розмірі не більше 3 % їх нормативно грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 % їх нормативно грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативно грошової оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що нерухомість відповідача знаходиться на земельній ділянці з цільовим призначенням: 02.10 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Відповідно до ставок орендної плати за земельні ділянки адміністративно територіальної одиниці, на яку поширюється дія рішення органу місцевого самоврядування затвердженого рішенням Охтирської міської ради від 26.06.2018 року № 1175 МР, ставка орендної плати для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури становить 5%.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що нарахування безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за використання ним земельної ділянки без правовстановлюючих документів повинне здійснюватися виходячи з 5 % ставки орендної плати від нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки.

В частині заперечень сторони відповідача про те, що розмір орендної плати має вираховуватися з врахування нормативно-грошової оцінки, яка існувала на період користування такою земельною ділянкою, тобто у 2024 році - нормативно-грошової оцінки за 2024 рік, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 922/3560/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 904/4737/18 та від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

При цьому, статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5, 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі №922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18).

Зазначене дає підстави суду для висновку про правильність позиції сторони відповідача щодо необхідності врахування при розрахунку нормативно-грошової оцінки за кожен рік, а не за останній, як це зробив позивач.

З огляду на викладене суд частково погоджується із розрахунком орендної плати за землю викладеним стороною відповідача у відзиві.

Розрахунок орендної плати за землю по земельній ділянці під кадастровим №5910200000:11:010:0009 за 6 місяців 2024 року, а саме: - нормативна грошова оцінка земельної ділянки №5910200000:11:010:0009 в 2024 році складає 110104202,14 грн.; розмір орендної плати для земельних ділянок із цільовим призначеним для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури становить 5% - термін використання земельної ділянки з 01.07.2024 р. р. по 31.12.2024 р. становить 184 дні; розмір орендної плати за 184 дні 2024 року становить: 10104202,14 грн. * 5% * (184/365) = 3555,80 грн.

Розрахунок орендної плати за землю по земельній ділянці під кадастровим №5910200000:11:010:0009 за 6 місяців 2025 року, а саме: - нормативна грошова оцінка земельної ділянки №5910200000:11:010:0009 в 2025 році складає 111312848,11 грн.; розмір орендної плати для земельних ділянок із цільовим призначеним для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури становить 5% - термін використання земельної ділянки з 01.01.2025 р. р. по 31.06.2025 р. становить 181 день; розмір орендної плати за 181 день 2025 року становить: 11312848,11 грн. * 5% * (181/365) = 3926,96 грн.

Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 7482,76 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На користь позивача слід стягнути судові витрати пов`язані із сплатою судового збору відповідно до задоволеної частини позовних вимог (47,25%) 1257,98 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області до ОСОБА_1 , представник відповідача Конященкова Тетяна Владленівна, про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910200000:11:009:0009, площею 7/1000 від 0,9964 га, без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період 6 місяців 2024 року та 6 місяців 2025 року в загальному розмірі 7482 грн. 76 коп. та судові витрати пов`язані із сплатою судового збору в сумі 1257 грн. 98 коп., а всього 8740 (вісім тисяч сімсот сорок) гривень 74 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області, адреса 42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності, 11, код ЄДРПОУ 36467402.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко