Рішення № 137349556, 20.05.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/843/25

Провадження № 2/273/258/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №117688 від 13.09.2023 року у розмірі 23421,08 грн. та понесені судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 13.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі ТОВ «ФК «Кредіплюс») та відповідачем укладено кредитний договір №117688. 22.02.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №22022024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги за кредитним договором №117688 від 13.09.2023 року, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що за умовами вказаного договору факторингу позивач прийняв належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №117688 від 13.09.2023 року, а також те, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, останнім заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 585,00 грн за основним боргом, у розмірі 7135,08 грн за відсотками та за комісією у розмірі 701 грн непогашена, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 02.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явивсь, про дату та час судового розгляду повідомлявся судом завчасно та належним чином за зареєтрованим місцем свого проживання, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не подав, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності сторін, що відповідає положенню ст. ст. 280, 281 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.09.2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклали договір про споживчий кредит №117688, за умовами якого кредитодавець надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 12000,45 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 , та у розмірі 3584,55 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, строк кредитування 120 днів, річна процентна ставка 5727,37 % річних, комісія за надання кредиту 23% від загальної сум кредиту (а.с. 5-7). Вказаний договір про надання споживчого кредиту складається з кредитного договору, графіку платежів, паспорту споживчого кредиту. Договір підписано за допомогою ідентифікатора cfa53eb1.

22.02.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №22022024, за умовами якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" прийняло належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №117688 від 13.09.2023 року (а.с. 8-14).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №117688 від 13.09.2023 року вбачається, що за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 585,00 грн за основним боргом, у розмірі 7135,08 грн за відсотками та за комісією у розмірі 701 грн .

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договорами відступлення прав вимоги.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Як вбачається із змісту кредитного договору №117688 від 13.09.2023 року відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити комісію та проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором відповідно до графіку платежів, їх внесення та своїм підписом надав згоду з його умовами, у зв`язку з чим суд вважає, що матеріали справи свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Разом з тим, зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту з погашення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом ОСОБА_1 належним чином не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 23421,08 грн, з яких: 15585,00 грн сума заборгованості за основним боргом; 7135,08 грн сума заборгованості за відсотками; 701 грн комісія.

За вказаних обставин, позивач надав відповідачу обумовлені договором грошові кошти, шляхом перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний у договорі, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь заборгованості за кредитом, з яких: 15585,00 грн сума заборгованості за основним боргом; 7135,08 грн сума заборгованості за відсотками, а всього 22 720,08 грн.

Щодо стягнення комісії за користування кредитом у розмірі 701 грн, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв`язку з чим суд вважає відсутніми підстави для стягнення нарахованої позивачем заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 701 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 2937,37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 76-81, 89, 141, 263-265, 280 282 ЦПК України, статтями 205, 207, 514, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симони Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ІВАN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором №117688 від 13.09.2023 року в розмірі 22 720,08 грн, з яких: 15585,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 135,08 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2937,37 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бєлкіна Д.С.