Рішення № 137349205, 11.06.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1940/26

Провадження № 2/0158/936/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Корецької В.В.

за участю секретаря Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №27.10.2025-100000252.

Згідно умов договору сума кредиту - 3500,00 грн; строк, на який надається кредит - 140 днів; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія за надання кредиту - 20% від суми кредиту, що становить 700,00 грн.

Зазначає, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 18382,98 грн 00 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5500,00 грн., заборгованості по процентах у розмірі 6880,00 грн, комісії (пов`язаної з надання кредиту) в розмірі 497,48 грн, та відсотків нарахованих згідно ст. 625 ЦК України в сумі 5505,50 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.05.2026 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

05.06.2026, представник відповідача по справі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити з підстав недоведеності укладення кредитного договору, зокрема відсутність даних, які б надавали можливість встановити факт його підписання саме відповідачем по справі. Крім того вказує, що наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором №27.10.2025-100000252 не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком заявлених сум та не підтверджений належними й допустимими доказами як щодо видачі кредитних коштів. Крім того зазначає, що припускаючи наявність між сторонами договірних правовідносин та виникнення грошового зобов`язання, заявлена до стягнення сума у розмірі 5505,50 грн., нарахована на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання є неправомірною, оскільки нараховані суми відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України на період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування підлягають списанню кредитодавцем та не можуть включатися до розрахунку заборгованості, що також стосується комісії (пов`язаної з надання кредиту) в розмірі 497,48 грн, оскільки таке нарахування, в силу вимог ч. 5 ст. 12 закону України «Про споживче кредитування» є неправомірним. Оскільки дана цивільна справа є типовою, а тому заявлений розмір витрат на правничу допомогу є не співмірним зі складністю справи та не відповідає критеріям розумності та справедливості, що свідчить про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

09.06.2026, представник позивача по справі ТОВ «Споживчий центр» - Чехун Ю.В. подав до суду відповідь на відзив, зі змісту якого вбачається, що позивач по справі позовні вимоги підтримує в повному об`ємі, просить позов задовольнити, оскільки твердження представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є такими, що не можуть заслуговувати на увагу суду, оскільки недоведені жодними належними та допустимими доказами.

11.06.2026, представником відповідача по справі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду подано заперечення на відповідь на відзив. Просить в задоволенні позову відмовити з аргументів, аналогічних відзиву на позовну заяву.

Представник ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, згідно позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач по справі ОСОБА_1 та її представник Галанджовський Я.П., будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, будь яких інших клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №27.10.2025-100000252. Згідно умов договору сума кредиту - 3500,00 грн; строк, на який надається кредит - 140 днів; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія за надання кредиту - 20% від суми кредиту, що становить 700,00 грн. Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XXXXXX-4967. Відповідно до п. 6.1 Договору позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісій - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Вказаний кредитний договір підписаний відповідачкою по справі ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е612, який було надіслано на мобільний номер телефону відповідачки - НОМЕР_1 . Іншим контактний засобом зв`язку є електронна адреса останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.17-20/.

Відповідно до Договору від 27.10.2025 та квитанцій про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 5500 грн., ОСОБА_1 27.10.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 5500 грн. /а.с. 21-25/.

В свою чергу відповідач по справі ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 18382.98 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5500,00 грн., заборгованості по процентах у розмірі 6880,00 грн, комісії (пов`язаної з надання кредиту) в розмірі 497,48 грн, та відсотків нарахованих згідно ст. 625 ЦК України в сумі 5505,50 грн. Даний факт стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №27.10.2025-100000252 /а.с. 16/.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до норм ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, а також досліджені судом докази, суд приходить до висновку про укладеність між позивачем по відповідачем кредитного договору №27.10.2025-100000252 за допомогою одноразового ідентифікатору Е612, який було надіслано на мобільний номер телефону відповідачки - НОМЕР_1 та який є і на даний час є контактним номером мобільного телефону відповідача, як і електронна пошта останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зазначені у відзиві на позовну заяву, що повністю спростовує твердження представника відповідача про неукладеність кредитного договору між сторонами по даній цивільній справі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Аналогічна позиція викладена у постанові Дніпровського апеляційного суду від 06.11.2023р. (судова справа №191/1548/23, провадження №22-ц/803/8659/23).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №27.10.2025-100000252 вбачається, що відповідачем по справі здійснювалась часткова сплата грошових коштів за користування кредитом, а саме 09.11.2025, що вказує на визнання останньою обов`язку по виконанню кредитних зобов`язань та безпосередньо факту укладення кредитного договору. Підписуючи кредитний договір, відповідач по справі погодилась на отримання кредитних коштів, відсотки за користування ними, а також на обов`язок сплати комісії за отримання такого кредиту.

Відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.

Беручи до уваги те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів, правові підстави для нарахування відсотків та комісії, що жодним чином не спростовано відповідачем по справі та його представником, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитним договором №27.10.2025-100000252 від 27.10.2025 в розмірі 12877 грн 48 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5500,00 грн., заборгованості по процентах у розмірі 6880,00 грн, комісії (пов`язаної з надання кредиту) в розмірі 497,48 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості відсотками, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України в сумі 5505,50 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відсотки за ст. 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1865,04 грн (12877,48 / 18382,98 * 2662,40) судового збору, що є пропорційним розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 6, 15, 16, 205, 207, 526, 626, 628, 638-639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором №27.10.2025-100000252 від 27.10.2025 в розмірі 12877 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) - 3000 (три тисячі) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу та 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) грн 04 коп. - витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Представник позивача - Лисенко Олена Сергіївна, робоча адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, рнокпп: НОМЕР_3 ;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька