Рішення № 137348764, 12.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 482/1344/25

н\п 2/490/1460/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Заруднього О.В., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України в якому просить встановити юридичний факт перебування фізичної особи на утриманні, а саме перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні у її батька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обгрунтування позову зазначено, що позивачка є єдиною донькою загиблого ОСОБА_6 . Із дитинства до часу загибелі батька позивачка мала з ним тісний зв`язок як донька та батько, проживали в одному будинку, проводили вільний час, будували спільні плани, мали теплі, довірливі відносини. Батько завжди дбав про добробут та благополуччя, піклувався про позивачку та її дітей, своїх онуків. Під час служби зв`язок не припинявся,вони постійно спілкувалися по телефону, переписувалися. Оскількина момент смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка ніде не працювала, так як займалася вихованням своїх дітей та навчалася, а тому фактично знаходилася на утриманні свого батька, який регулярно перераховував кошти на утримання позивачки та її дітей. Фактично єдиним, постійним джерелом підтримки, яке забезпечувало існування позивачки, була фінансова допомога її батька- загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 .

З урахуванням наведеного, з метою захисту прав позивачки на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" існує необхідність у вставовленні факту перебування позивачки на утриманні свого загиблого батька в судовому порядку.

Ухвалою судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічули В.М. від 03.07.2025 року було відкрито провадження у даній справі.

16.07.2025 року від представниці відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що позивачка ОСОБА_3 не відноситься до членів сім`ї загиблого військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_6 , не проживала з ним за однією адресою, не була пов`язана спільним побутом, взаємними правами та обов`язками спільного проживання, не піклувалася про батька, не утримувала йому фінансово, коли він цього потребував, не вела спільного господарства, відсутні спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

На момент мобілізації та смерті ОСОБА_6 , який був призваний на службу 07.03.2023 р. та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вже виповнилося 24 роки, яка була повнолітньою, працездатною, набула цивільної правоздатності та повної цивільної дієздатності. В Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення, які б вказували на позбавлення, або ж обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_3 , як фізичної особи.

Позивачка ОСОБА_3 не приймала безпосередню участь в освітньому процесі на денній формі навчання, а в період з 01.09.2021 р. по 30.12.2023 р., навчалася у Миколаївському базовому медичному фаховому коледжі Миколаївської обласної ради за заочною формою навчання із подальшим її відрахуванням за академічну заборгованість, а тому не може вважатися особою, яка перебувала на утриманні у померлого годувальника. Із долученої до позовної заяви копії виписки АТ КБ «Приватбанк» за договором № б/н за період з 01.01.2023 р. по 18.10.2023 р. вбачається, що надходження на ім`я ОСОБА_3 , здійснювалися по аліментам на малолітню дитину від ОСОБА_7 , колишнього чоловіка позивачки, які витрачалися за нецільовим призначенням, в тому числі на оплату контракту за навчання позивачки, а не дітей, а також надходження по соціальним виплатам та інші, при цьому жодних доказів, які б вказували на систематичність та тривалість переказів від загиблого ОСОБА_6 , - не вбачається і як наслідок, позовні вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, представниця відповідача просить відмовити позивачці ОСОБА_3 у задоволенні позовної заяви, пред`явленої до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Міністерства оборони України про встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні, а саме перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні у її батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.07.2026 року представник позивачки надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що повністю заперечують намагання відповідача спростувати явний факт утримання загиблим батьком ОСОБА_6 , своєї єдиної доньки ОСОБА_3 , доводи викладені у відзиві на позовну заяву є небунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

На думку представника позивачки, у позовній заяві в повному обсязi обґрунтовано ту обставину, що на момент загибелi батька, позивач ОСОБА_3 перебувала на його утриманнi оскільк займалася вихованням двох малолiтнiх дiтей (2018 та 2020 року народження). Відповідно до цього ОСОБА_3 не працювала, фiзично не мала можливості поєднувати догляд за двома дiтьми iз працевлаштуванням. Крім того, позивачка навчалася у навчальному закладi в перiод з 01.09.2021 до 30.12.2023. Банківські виписки свідчать про систематичні грошові перекази на загальну суму понад 67 000 грн за пів року. У листуванні позивачки з батьком чітко видно, що саме він інформував про перекази. Це свідчить про систематичне, передбачуване, тривале фінансове забезпечення що й визначає факт перебування на утриманні. Іншi надходження (алiменти, соцвиплати) мають цiльове призначення на утримання дiтей i не є доходом позивача. А отже, не можуть розглядатися як пiдстава для вiдмови у встановленнi факту утримання.

Посилання відповідача на те, що позивачка не проживала з батьком, є необґрунтованими i неправдивими. Сам відповідач не мав i не має актуального уявлення про побут та життя позивачки, оскiльки ніколи не спiлкувався зi своєю внучкою, жодного разу не вiдвiдував спiльне житло та не цiкавився життям НОМЕР_1 . Таким чином, твердження відповідача базуються виключно на припущеннях і не пiдтверджуються жодним доказом. Ураховуючи вищевикладене, факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні в її батька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 є повністю обґрунтованим, доведеним та такими, що підтверджується наведеними доказами, а доводи сторони відповідача у відзиві на позовну заяву не мають жодного підтвердження і ніяким чином не спростовують наведенi обставини в позовній заяві.

05.08.2025 року представник Міністерства оборони України надав суду пояснення в яких зазначив, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню. Так, довідка від 01.11.2023 №9581 видана інспектором КП «Правопорядок» на яку посилається позивачка та згідно якої позивачка і ОСОБА_6 проживали за однією адресою, не може бути прийнята до уваги в якості належних доказів, адже чинним законодавством не передбачено, що органи місцевого самоврядування мають повноваження встановлювати факти перебування на утриманні, а лише можуть підтвердити факт проживання конкретної особи за конкретною адресою, також, органи місцевого самоврядування в своїй довідці не зазначили норми, на підставі яких ця довідка була складена. Крім того, позивачка не скористалась правом позасудового порядку встановлення статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

З урахуванням наведеного, представник Міністерства оборони України просить позов ОСОБА_3 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні залишити без задоволення.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06.11.2025 року відведено суддю Кічулу В.М. від розгляду даної справи.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12.11.2025 року відведено суддю Сергієнка С.А. від розгляду даної справи.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19.11.2025 року відведено суддю Баранкевич В.О. від розгляду даної справи.

Розпорядженням голови Новоодеського районного суду Миколаївської області, в зв`язку з неможливістю утворити склад суду, дану цивільну справу №482/1344/25 було передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва,.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 року дану цивільну справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою від 17.12.2025 року суддею Черенковою Н.П. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 18.02.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №482/1344/25 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України, розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та призначено проведення підготовчого засідання.

22.02.2026 року до суду від представниці відповідача надійшов відзив, за своїм змістом аналогічний відзиву від 16.07.2025 року, в якому представниця відповідача просить суд відмовити позивачці ОСОБА_3 у задоволенні позовної заяви, пред`явленої до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Міністерства оборони України про встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні, а саме перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні у її батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06.04.2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили задовольнити повністю з підстав в ньому наведених.

В судовому засіданні відповідач аозов визнав з підстав того, що справа вже тривалий час слухається судом та у зв`язку з цим, на його думку, є ризик втрати права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку з загибеллю його сина ОСОБА_6 .

Інші учасники справи, які повідомлені судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з Свідоцтва про народження (повторного) серія НОМЕР_2 від 31.10.2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Як вбачається зі Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 від 30.08.2017 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_9 ".

Як вбачається з досліджених судом Свідоцтв про народження Серія НОМЕР_4 від 11.04.2018 року та Серія НОМЕР_5 від 24.12.2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно.

07 травня 2018 року Новоодеським районним судом Миколаївської області у справі №482/650/18, видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_10 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 25.04.2018 року до досягнення дитиною повноліття. 28 травня 2019 року Новоодеський районний суд Миколаївської області у справі №482/652/19розірвав шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2020 року у справі №482/779/20 виключено з актового запису №28 про народження ОСОБА_11 відомості, внесені 10 квітня 2020 року Новоодеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Україна, про батьківство ОСОБА_7 .

Відповідно до сповіщення про смерть №66 від 19.10.2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був призваний на військову службу за мобілізацією 07.03.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі н.п. Синьківка, Куп`янського району, Харківської області, під час виконання бойового завдання, під час штурмових дій противника, які супроводжувались щільними артилерійськими (мінометними) обстрілами.

Факт смерті ОСОБА_6 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 виданим Новоодеським відділом ДРАЦС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) 27.10.2023 року.

Як вбачається з довідки від 29.05.2025 №11/415, виданої Миколаївським базовим медичним фаховим коледжем Миколаївської обласної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчалася у вказаному закладі на заочній формі навчання з 01.09.2021 р. (Наказ від 12.08.2021 № 160-ст) по 30.12.2023 р. (наказ про відрахування з числа студентів за невиконання навчальної програми (академічну заборгованість) від 30.12.2023 р. № 314/ст.

Як вбачається із долученої до позовної заяви копії виписки АТ КБ «Приватбанк» за договором № б/н за період з 01.01.2023 р. по 18.10.2023 р.: 13.01.2023 р. зараховано грошові кошти від ОСОБА_7 по аліментам в розмірі 4020.10 грн; 19.01.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 860.00 грн; 08.02.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 860.00 грн; 14.02.2023 р. зараховано грошові кошти від ОСОБА_7 по аліментам в розмірі 4020.10 грн; 10.03.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 860.00 грн; 14.03.2023 р. зараховано грошові кошти від ОСОБА_7 по аліментам в розмірі 4020.10 грн; 22.04.2023 р. зараховано грошові кошти від ОСОБА_7 по аліментам в розмірі 4020.10 грн; 30.05.2023 р. поповнення власної карти готівкою у відділенні «Миколаївське № 11» в розмірі 11851.25 грн. 30.06.2023 р. зарахування переказу на карту НОМЕР_7 , виплата переказу TRANSFERGO 33494478-A, Р-І Olha Kiriluk vid Olga Kiriliuk в розмірі 11808.48 грн; 05.06.2023 р. зарахування переказу на карту НОМЕР_8 , виплата переказу TRANSFERGO 33543145-А, Р-І Olha Kiriluk vid Olga Kiriliuk в розмірі 13583.73 грн; 06.07.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 2150.40 грн; 11.07.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 12095.32 грн.; 18.07.2023 зараховано переказ на карту в розмірі 5000 грн; 31.07.2023 зараховано переказ на карту в розмірі 7000 грн; 08.08.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 1075.20 грн; 08.08.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 6047.66 грн; 17.08.2023 зараховано переказ на карту в розмірі 10 000 грн. 25.08.2023 р. зараховано грошові кошти від ОСОБА_7 по аліментам в розмірі 6030.15 грн; 29.08.2023 зараховано переказ на карту в розмірі 10 000 грн; 08.09.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 1075.20 грн; 08.09.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 6047.66 грн; 18.09.2023 зараховано переказ на карту в розмірі 10 000 грн; 03.10.2023 зараховано переказ на карту в розмірі 5000 грн та 10 000 грн; 06.10.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 1075.20 грн.; 06.10.2023 р. зараховано виплати соціального фонду в розмірі 6047.66 грн; 10.10.2023 зараховано переказ на карту в розмірі 10 000 грн.

Таким чином, позивачкою надано докази про перекази їй коштів батьком ОСОБА_6 в період з 18.07.2023 р. по 10.10.2023 р. включно, тобто на протязі 2 місяців і 3 тижднів в сумі загалом на 67000,00 грн.

Як вбачається з Акту обстеження по факту проживання ОСОБА_3 , датованого 31.10.2023 р. складеного від імені головного спеціаліста КП «Правопорядок» Пилипець Ольгою Зіновіївною, спільно зі свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , проведено обстеження по факту проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , власником житла є ОСОБА_4 та при обстеженні встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та фактично проживають: 1. ОСОБА_3 онука; 2. ОСОБА_5 невістка; 3. ОСОБА_10 правнука; 4. ОСОБА_11 правнук. Додатково зазначено, що на день обстеження встановлено, що за даною адресою на момент смерті ОСОБА_6 зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_3 та її діти. ОСОБА_3 знаходиться на утриманні свого батька ОСОБА_13 .

Як вбачається з копії довідки №9581, виданої Виконавчим комітетом Новоодеської міської ради за підписом інспектора КП «Правопорядок» Шмигирівської Н.В., датованої 01.11.2023 р. та виданої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: 1. ОСОБА_11 праонук; 2. ОСОБА_5 невістка; 3. ОСОБА_3 онука; 4. ОСОБА_10 праонука. Також в довідці зазначено, що за даною адресою на момент смерті ОСОБА_6 зареєстровані та фактично проживають донька ОСОБА_3 та її малолітні діти ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . ОСОБА_3 знаходилася на утриманні свого батька ОСОБА_6 .

Як вбачається зі скріншотів екрану мобільного телефону позивачки, вона підтримувала зв`язок з загиблим батьком та періодично спілкувалася з ним щодо особистих (сімейних) питань.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно достатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції Українивизначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

У справі, що розглядається судом позивачка зазначила, що встановлення факту перебування на утриманні батька потрібно їй для отримання виплат у зв`язку з його загибеллю.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану`установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієїпостанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених устатті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно достатті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно зі статтею 16-1 цього законуправо на призначення та отримання грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб`за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У силу ст. 16-3 Закону №2011-XIІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями і правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок же призначення та виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

У разі смерті осіб, зазначених у пунктах "а"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які загинули (померли) при виконанні службових обов`язків під час проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов`язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України або колишнього Союзу РСР, непрацездатні члени сім`ї осіб, зазначені в частині четвертій цієї статті, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, мають право на встановлення до пенсії надбавки за умов та в розмірах, що встановлюються Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".

Для батьків і дружин (чоловіків) окремих категорій загиблих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом Кабінет Міністрів України може встановлювати інші умови призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

В листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, не менше 1 (одного) року, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.

Як зазначила свідок ОСОБА_14 , на початку війни позивачка зі своїми дітьми виїхала за кордон де постійно і проживає, мати позивачки лише раз приїжджала на похорони ОСОБА_15 . До війни, на переконання свідка, батько - ОСОБА_16 не утримував позивачку, оскільки фінансово був не взмозі цього робити.

Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , зазначили, що знають сім`ю позивачки давно та зі слів позивачки їм відомо, що ОСОБА_16 утримував свою доньку ОСОБА_19 .

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 зазначили, що Акт обстеження по факту проживання ОСОБА_3 від 31.10.2023 р та Довідка №9581 від 01.11.2023 р були заповнені на підставі домової книги та лише зі слів свідків ОСОБА_4 , яка є бабусею позивачки та ОСОБА_12 , які зазначили, що на утриманні ОСОБА_15 перебувають його донька, онуки та колишня дружина.

Оцінюючи позицію відповідача судом враховано, що відповідач фактично у всіх попередніх судових засіданнях наполягав на неправдивості інформації позивачки та заперечував проти позовних вимог, а про визнання позову зазначив лише через побоювання, що тривала судова тяганина може його взагалі позбавити одноразової грошової допомоги передбаченої статею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази, судом встановлено, що позивачкою не доведено, що допомога її батька ОСОБА_6 була постійним і основним джерелом засобів до існування позивачки, оскільки така надавалася лише в період з 18.07.2023 по 10.10.2023 включно, тобто на протязі лише 2 місяців і 3 тижднів в сумі загалом на 67000,00 грн, що на переконання суду не має систематичного характеру, а є додатковою фінансовою допомогою доньці від батька у якого з`явилася така можливість.

З викладеного вбачається, що позивачка не надала суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували факт перебування позивачки на утриманні її батька - ОСОБА_6 на день його смерті.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, досліджені докази та встановлені на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні є недоведений, а тому задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Підстав для відшкодування позивачці понесених судових витрат суд не вбачає, оскільки відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові судові витрати, повяязані з розглядом справи, покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Саламатін О.В.