Рішення № 137348479, 12.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/837/26

РІШЕННЯ

іменем України

(ДОДАТКОВЕ)

"12" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л., без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «Іннова-Нова» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 17 травня 2025 року сторони уклали між собою Договір надання грошових коштів у кредит №8209910525.

За умовами договору ТОВ «Іннова Фінанс» (на цей час ТОВ «Іннова-Нова») зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000 грн зі строком користування протягом 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 12 травня 2026 року, а також:

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування коштами протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору (у разі, якщо позичальниця 16 червня 2025 року сплатить кошти у розмірі не менше першого платежу, визначеного в графіку платежів, до вказаної дати застосовується знижена ставка нарахування процентів у розмірі 0,2 % на день);

- сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,87 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом, починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення договору;

- сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту.

У разі порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань остання зобов`язалася сплатити на користь позивача неустойку (штраф, пеню).

Позичальниця свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 26 лютого 2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 38 298,73 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 17 875 грн;

- заборгованість за процентами (нарахованими за період з 17 травня 2025 року до 19 лютого 2026 року) 20 423,73 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

03 червня 2026 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив заочне рішення про задоволення позовних вимог.

08 червня 2026 року (зареєстровано в системі «Електронний суд» 05 червня 2026 року) представник позивача Андрущенко М.В. подав до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення понесених позивачем судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Вирішення заяви суд призначив на 12 червня 2026 року о 08 год. 30 хв.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 947/32389/21, нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового заочного рішення, так як при ухваленні додаткового рішення суду відсутня така обов`язкова умова як для заочного рішення, а саме належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини першої статті 280 ЦПК України).

Таким чином, додаткове рішення ухвалюється виключно в загальному (а не заочному) порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2025 року між адвокатом Андрущенком М.В. та ТОВ «Іннова Фінанс» (на цей час ТОВ «Іннова-Нова») було укладено Договір про надання правничої допомоги №06-05/2025.

Відповідно до умов договору адвокат Андрущенко М.В. зобов`язався надати позивачу послуги правничого та консультаційного характеру, перелік допомоги визначений у п. 1.2 договору та не є вичерпним (п. 1.3 договору).

В п.п. 1.1, 3.2 договору сторони погодили, що за результатами надання послуг складаються акти приймання-передачі наданих послуг, в яких визначається перелік послуг, їх деталізація та вартість.

Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг.

Згідно копії акту приймання-передачі послуг від 05 червня 2026 року №2844005582 сторони погодили, що адвокатом Андрущенком М.В. надано за заявкою №2844005582 від 12 серпня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 06 травня 2025 року, а ТОВ «Іннова-Нова» отримано наступні послуги: складення правової документації процесуального характеру (позовної заяви та клопотання про витребування доказів); супровід процесу розгляду справи в суді з питань, пов`язаних із правами та інтересами замовника, в будь-якому форматі судочинства, в т.ч., але не виключно із використанням ресурсу «Електронний суд», Вартість зазначених послуг погоджено в розмірі 5 000 грн.

Розрахунок за вказані послуги у розмірі 5 000 грн був проведений позивачем на користь адвоката, що підтверджується копією платіжної інструкції №9 від 05 червня 2026 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (наприклад: постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічно у своїх постановах (зокрема від 08 грудня 2021 року у справі №454/3919/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19 та інших) Верховний Суд неодноразово висловлювався, що суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише у разі наявності клопотання відповідної сторони про зменшення таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання відповідачки про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Нараховані витрати на правничу допомогу відповідають критерію розумності та необхідності, розраховані у повній відповідності з умовами Договору про надання правничої допомоги, витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

За встановленого, вказані витрати підлягають стягненню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5; код ЄДРПОУ 44127243) 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв