Рішення № 137348431, 12.06.2026, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/213/26

Справа № 470/159/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Березнегуватської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2026 року позивачі звернулися до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний їх представником Грінченко І.В., що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 09 січня 2026 року.

В позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік та батько позивачів ОСОБА_5 . Після його смерті залишилось спадкове майно, зокрема житловий будинок по АДРЕСА_1 . Позивачі прийняли спадщину за законом і є спадкоємцями першої черги. Нотаріусом заведена спадкова справа №58091782, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. 08 січня 2026 року позивачі звернулись до Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області із питанням щодо оформлення спадкових прав на житловий будинок, однак, відповідно до роз`яснення завідувача Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, їм відмовлено в оформленні спадкових прав, оскільки ними не надано оригінал правовстановлюючого документу на будинок та рекомендовано звернутися до суду. На підставі зазначеного, просили суд визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності (по 1/4 частці за кожним ) на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивачів, адвокат Грінченко І.В., направила до суду заяву про проведення судового розгляду за їх відсутності та підтримання позовних вимог в повному обсязі (а.с.106-113).

Представник відповідача Березнегуватської селищної ради в судове засідання також направив заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечення проти позовних вимог позивачів (а.с.105).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, однак позиції щодо позовних вимог позивачів не висловловила (а.с.102).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_1 та батько інших позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Березнегуватського районного управління юстиції 19 травня 2006 року, копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданого відділом РАЦС Березнегуватського райвиконкому 26 червня 1988 року, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом РАГС Березнегуватського районного управління юстиції 21 серпня 2003 року, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Березнегуватським відділом РАГС 29 липня 1994 року та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого Відділом ДРАЦС Березнегуватського районного управління юстиції 30 січня 2013 року (а.с.14, 17, 24-26).

Згідно даних позовної заяви після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , який він отримав під виплату у 1993 році у колгоспі «1-ше Травня», однак згідно довідки КП «Березнегуватське бюро технічної інвентаризації Березнегуватської селищної ради» від 09 січня 2026 року право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 до 01 січня 2013 року не реєструвалося (а.с.13).

За оформленням спадкових прав після смерті ОСОБА_5 позивачі звернулися до Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, однак у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом їм було відмовлено, через відсутність правовстановлюючого документу на будинок на ім`я померлого (а.с.33).

Вважаючи своє право власності на нерухоме майно порушеним, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормою ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Згідно зі ст.227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За змістом ст.ст.128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Станом на 1993 рік в Україні діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, погоджена заступником Голови Верховного суду Української РСР 15 січня 1966 року, згідно якої реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Реєстрація проводилася на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1, зокрема, нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, дарування, міни будинків (домоволодінь), договорів про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного утримання продавця покупцем. До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.

Згодом правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації нерухомого майна, зокрема, договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені згідно вимог чинного законодавства державними нотаріальними конторами.

У подальшому, відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Позивачами на підтвердження укладення договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_5 надано копію акту, затвердженого керівником колгоспу «1-ше Травня» про обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 для придбання у ОСОБА_6 колгоспом «1-ше Травня» для шофера ОСОБА_5 за 9000 рублів та копію квитанції про сплату ОСОБА_5 3000 рублів на погашення заборгованості за будинок, однак доказів укладення договорів купівлі-продажу будинку колгоспом «1-ше Травня» та в подальшому ОСОБА_5 з нотаріальним їх посвідченням та реєстрацією в бюро технічної інвентаризації, не надано (а.с.34).

За даними інвентарної справи домоволодіння по АДРЕСА_1 , наданої суду КП «Березнегуватське бюро технічної інвентаризації Березнегуватської селищної ради» вбачається, що власником вказаного житлового будинку є ОСОБА_6 , а право власності за ОСОБА_5 до 01 січня 2013 року не реєструвалося (а.с.93,115-118).

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 зазначеного Кодексу передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За вимогами ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1261 вказаного Кодексу у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Положення ч.ч.1-4 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В силу ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене, враховуючи, що за життя ОСОБА_5 не набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 через не укладення договору купівлі-продажу та не реєстрацію його в бюро технічної інвентаризації, до позивачів у порядку спадкування за законом таке право не перейшло, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів щодо визнання за ними права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Березнегуватської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Березнегуватська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ;

Відповідач: Березнегуватська селищна рада, місце знаходження: Соборно-Миколаївська площа, 10 с-ще Березнегувате Миколаївської області, індекс 56203, код ЄДРПОУ 04375808;

Третя особа: Березнегуватська державна нотаріальна контора Миколаївської області, Соборно-Миколаївська площа, 10 с-ще Березнегувате Миколаївської області, індекс 56203, код ЄДРПОУ 02892876.

Повний текст рішення складено 12 червня 2026 року.

Суддя С. А. Луста