Рішення № 137347907, 12.06.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8183/25

Провадження № 2/521/1856/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ: 44276926) ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін (аргументи учасників справи)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр», Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач), у якому просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4142917 від 09.09.2021 року та Договором № 101397821 від 02.10.2021 року у загальному розмірі 247 850,00 грн. Крім того, Позивач просить стягнути судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 3 717,75 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором) було укладено Договір про споживчий кредит № 4142917, за умовами якого Відповідач отримала фінансовий кредит у сумі 20 000,00 грн. 02.10.2021 року між тими ж сторонами та в аналогічному порядку було укладено Договір про споживчий кредит № 101397821, за яким Відповідач отримала 15 000,00 грн. Надалі, через ланцюг договорів факторингу та відступлення права вимоги (від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал», а згодом до ТОВ «Коллект Центр»), Позивач набув статусу нового кредитора у вказаних зобов`язаннях. Позивач вказує, що Відповідач свої зобов`язання з повернення коштів не виконала. Нарахування високих відсотків після закінчення строку кредитування (за ставкою 5% на день) Позивач обґрунтовує пунктом 4.2 договорів, зазначаючи, що сторони змінили розмір відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позивач вважає правомірним нарахування комісій, посилаючись на положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач позовні вимоги визнала частково (виключно в межах отриманого тіла кредиту у розмірі 35 000,00 грн). У задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення відсотків, комісій та витрат на правничу допомогу) представник Відповідача просив відмовити з огляду на наступні ключові аргументи:

Несправедливі умови договору та непропорційно велика компенсація. Захист посилається на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з яким несправедливими є умови, що встановлюють вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості кредиту) у разі невиконання зобов`язань. За умовами договорів базова ставка становить 5% на день, що дорівнює 150% від суми кредиту за один місяць. Разом із сумою кредиту позичальник повинен повернути 250% від початкової суми за місяць, що у три рази перевищує дозволений законодавством поріг.

Формування стану економічної кабали та порушення принципів цивільного права. Встановлення ставки на рівні від 1,25% до 5% на день суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (ст.ст. 203, 627 ЦК України). Захист наголошує, що такі умови не слугують інструментом забезпечення виконання зобов`язання, а створюють для кредитодавця штучні фінансові переваги, заганяючи Відповідача в економічну кабалу. Позивач скористався необізнаністю споживача та спонукав укласти договори на вкрай невигідних умовах.

Законодавче обмеження максимальної ставки у 1% на день. Захист вказує на зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023 року), якими встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Зважаючи на приписи ст. 58 Конституції України, закон має зворотну дію в часі, якщо він пом`якшує відповідальність або покращує становище фізичної особи. Відповідно, нарахування відсотків понад 1% на день є незаконним та нікчемним незалежно від дати укладення договорів.

Незаконність нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Строк кредитування за договорами становив 30 днів. Спираючись на сталу практику Великої Палати Верховного Суду (справи № 202/4494/16-ц, № 444/9519/12, № 910/1238/17), представник Відповідача зазначає, що після закінчення обумовленого строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні відсотки припиняється. Всі нарахування поза цим строком є безпідставними, оскільки після спливу терміну дії договору правовідносини переходять в охоронні, і кредитор має право вимагати лише застосування санкцій за ст. 625 ЦК України (індекс інфляції та 3% річних), а не продовжувати нараховувати договірну штрафну ставку у 5% щодня.

Щодо судових витрат. Заявлені 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу є недоведеними, оскільки Позивач не надав належних фінансових документів (квитанцій, платіжних доручень) про їх фактичну сплату. Представник Відповідача надав контррозрахунок, згідно з яким співмірна та розумна вартість таких послуг у типовій справі становить не більше 1 500,00 грн.

Заяви, клопотання та процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28.05.2025 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.08.2025 року у зв`язку з неявкою Відповідача та неподанням нею відзиву, судом було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

22.09.2025 року представник Відповідача подав заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на неповідомлення Відповідача про розгляд справи.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року заочне рішення від 26.08.2025 року було скасовано, розгляд справи відновлено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

09.12.2025 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

15.12.2025 року від представника Позивача надійшла відповідь на відзив. Згодом сторони обмінялися додатковими письмовими поясненнями та запереченнями щодо правомірності застосування Закону України № 3498-ІХ та практики Верховного Суду.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, призначеного до розгляду, що підтверджується матеріалами справи (довідок про доставку електронних листів до кабінетів у підсистемі «Електронний суд» та поштовими повідомленнями).

До початку судового засідання представник Позивача (адвокат Морозова В.В.) подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якому вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Представник Відповідача (адвокат Смирнов А.І.) також подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності та за відсутності Відповідача. У заяві зазначив, що позовні вимоги не визнає (за винятком суми тіла кредиту) та просить відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві та письмових поясненнях.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 09.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором) було укладено Договір про споживчий кредит № 4142917, за умовами якого Відповідач отримала фінансовий кредит у сумі 20 000,00 грн строком на 30 днів (п. 1.2, 1.3 Договору). 02.10.2021 року між тими ж сторонами та в аналогічному порядку було укладено Договір про споживчий кредит № 101397821, за яким Відповідач отримала 15 000,00 грн строком на 30 днів.

Вказані кошти у загальному розмірі 35 000,00 грн були зараховані на банківську картку Відповідача, що підтверджується довідками про ідентифікацію та інформацією про переказ коштів, і фактично не заперечується самою Відповідачем.

Надалі, право грошової вимоги за вказаними договорами перейшло від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» (на підставі договорів факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021 року та № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 року), а згодом до Позивача ТОВ «Коллект Центр» (на підставі договорів відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року та № 10-01/2023 від 10.01.2023 року). Перехід права вимоги підтверджується належними копіями вказаних договорів, витягами з реєстрів боржників та актами приймання-передачі.

Оскільки Відповідач не повернула отримані кредитні кошти у визначений договорами строк (30 днів), Позивач нарахував заборгованість, яка станом на момент подачі позову заявлена у розмірі 247 850,00 грн, з яких: 35 000,00 грн тіло кредитів, 210 000,00 грн відсотки, 2 850,00 грн комісії за надання кредиту.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та правомірності нарахування кредитором відсотків і комісій у заявлених розмірах. Звертаючись до суду, Позивач діяв на захист свого порушеного майнового права на повернення наданих у борг коштів.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд виходить із такого.

Щодо стягнення основного боргу (тіла кредиту)

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідач отримала на власну банківську картку кошти у загальному розмірі 35 000,00 грн.

Відповідач у відзиві не заперечує факт отримання цих коштів. Ці свідчення беззаперечно доводять, що зобов`язання з надання кредиту було виконано належним чином, а відтак вимога про стягнення тіла кредиту в розмірі 35 000,00 грн (20 000,00 грн за першим договором та 15 000,00 грн за другим) є обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення відсотків у межах строку кредитування (за 30 днів)

Оцінюючи правомірність нарахування відсотків за Договором № 4142917, суд бере до уваги, що сторони чітко погодили строк користування кредитом 30 днів, та процентну ставку 1,25% на день. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, які є платою за правомірне користування коштами. Суд здійснює власний розрахунок відсотків за цей період: 20 000,00 грн * 1,25% * 30 днів = 7 500,00 грн.

Оцінюючи правомірність нарахування відсотків за Договором № 101397821, суд бере до уваги погоджений строк у 30 днів та ставку 2% на день. Відповідно, розмір правомірних відсотків за цей договір становить: 15 000,00 грн * 2% * 30 днів = 9 000,00 грн.

Відхиляючи аргумент відповідачки про те, що такі суми перевищують 50% від тіла кредиту і є несправедливими, суд зазначає наступне. Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що обмеження у 50% стосується відповідальності (штрафних санкцій та неустойки) за порушення грошового зобов`язання. Плата за користування кредитом у межах погодженого строку не є компенсацією за невиконання зобов`язань, тому це правило до неї не застосовується. Оскільки відповідач правомірно користувалася коштами протягом 30 днів, вона зобов`язана заплатити погоджену ціну за цю фінансову послугу. Сумарно правомірні відсотки за двома договорами складають 16 500,00 грн.

Щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування (після спливу 30 днів)

Як вбачається з правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після спливу цього строку поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а наступають наслідки за ст. 625 ЦК України як міра відповідальності. Оскільки строк кредитування за обома договорами дорівнював 30 дням, подальше нарахування відсотків за заявленою кредитодавцем ставкою є незаконним. У стягненні решти заявлених позивачем відсотків суд відмовляє.

Щодо застосування обмеження у 1% річних

Суд відхиляє аргумент відповідача щодо ретроспективного застосування Закону України від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів країни щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі за текстом - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни, зокрема, до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).. Для договорів, укладених до 23.12.2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки законодавчо не був обмежений. Зворотна дія закону в часі в розумінні статті 58 Конституції України стосується притягнення до юридичної відповідальності, а не зміни комерційної ціни послуги (відсотків за правомірне користування), погодженої сторонами на момент укладення договору у 2021 році.

Щодо стягнення комісії (2 850,00 грн)

Оцінюючи правомірність стягнення комісій за надання кредиту, суд бере до уваги правові позиції Верховного Суду. Системний аналіз положень законодавства свідчить, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором є прямим обов`язком фінансової установи. Якщо у договорі не зазначено конкретний перелік додаткових та супутніх послуг, які надаються споживачу за цю плату, така умова є нікчемною. Оскільки комісія встановлена безпосередньо за сам факт "надання кредиту", що не є окремою послугою, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Порушене право позивача на повернення наданих у борг коштів підлягає судовому захисту. Разом з тим, заявлені вимоги підлягають задоволенню лише частково: стягненню підлягає сума основного боргу (тіло кредитів) у розмірі 35 000,00 грн, а також правомірно нараховані відсотки у межах 30-денного строку кредитування у розмірі 16 500,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків та комісій належить відмовити.

Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується алгоритмом, закріпленим у статтях 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на 20,78% (задоволено 51 500,00 грн із заявлених 247 850,00 грн), понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача у відповідній пропорції. Заявлений до стягнення судовий збір становить 3 717,75 грн, отже, пропорційна сума, що підлягає відшкодуванню, становить 772,50 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, заявлених Позивачем у розмірі 25 000,00 грн, суд акцентує увагу на тому, що розмір таких витрат має бути доведеним, документально обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт і часом, витраченим адвокатом (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ураховуючи, що Відповідач скористався своїм процесуальним правом (передбаченим ч. 6 ст. 137 ЦПК України) та подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх явну неспівмірність та надавши обґрунтований контррозрахунок, суд бере до уваги наступне. Дана справа є типовою (серійною) для Позивача, розглядається в порядку спрощеного провадження без фізичної присутності представників у судових засіданнях, а підготовка типової позовної заяви не вимагала від фахівця значних затрат часу та зусиль. Крім того, Позивачем не надано платіжних документів, які б підтверджували фактичну сплату заявленої суми. За таких обставин, оцінивши критерії реальності, розумності та справедливості, суд доходить висновку про необхідність зменшення загального розміру витрат Позивача на правничу допомогу до 15000,00 грн. Оскільки позов задоволено частково (на 20,78%), зазначена сума також підлягає пропорційному розподілу. Відтак, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3117 грн (15000,00 грн * 20,78%) у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 4142917 від 09.09.2021 року та Договором № 101397821 від 02.10.2021 року у розмірі 51 500 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких:

-за Договором № 4142917 від 09.09.2021 року: 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованими в межах визначеного договором строку кредитування;

-за Договором № 101397821 від 02.10.2021 року: 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованими в межах визначеного договором строку кредитування.

У задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення відсотків поза межами строку кредитування та комісій відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 772 (гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3117 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Пзивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, будинок 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 12 червня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

12.06.26