Рішення № 137347875, 26.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/22219/25

Провадження №2/521/2450/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 85 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на обліку в управлінні соціального захисту населення в Хаджибейському районі Департаменту як внутрішньо переміщені особи перебуває та отримує допомогу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявами щодо взяття на облік себе та дітей. На підставі заяв ОСОБА_1 було видано довідки про взяття на облік за № 5137-5003469435, № 5137-5003469477, № 5137-5003469510, № 5137- 5003469533, № 5137-5003469456 та № 5137-5003469559. Також відповідач надала заяву про надання допомоги на проживання з урахуванням дітей. До заяви ОСОБА_5 додала пояснення, в яких зазначила, що перебувала за кордоном в 2022 році протягом 3-х місяців. Заяву про надання допомоги на проживання було розглянуто Управлінням та призначено допомогу з 01 вересня 2024 року у розмірі 17000,00 грн щомісячно з урахуванням дітей.

Відповідно до п. 8 Порядку № 332 внутрішньо переміщеній особі, яка перебувала за кордоном і яка вперше звертається за призначенням допомоги, виплата призначається відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, особисто поданої не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку. Нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

За результатами здійсненої в лютому 2025 року Мінфіном верифікації даних щодо виявлення невідповідностей ОСОБА_1 було призупинено виплату допомоги на проживання з 01 лютого 2025 року як особі, яка звернулась за призначенням такої допомоги раніше ніж через 15 робочих днів після повернення з-за кордону. 13 лютого 2025 року для перевірки тривалості перебування за кордоном ОСОБА_1 разом з дітьми Управлінням було надіслано запит до Державної прикордонної служби України. На підставі отриманих відомостей від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Управлінням було встановлено, що ОСОБА_1 перебувала за межами України у періоди: - з 20.04.2022 по 25.09.2024; - з 28.09.2024 по 28.10.2024; - з 28.10.2024 по 16.12.2024; - з 16.12.2024 по 16.12.2024. Позивач зазначає, що при таких обставинах, ОСОБА_1 не мала права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. У зв?язку з неповідомленням заявником про перебування її з дітьми за кордоном протягом тривалого часу, ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2024 року по 31 січня 2025 року було надміру виплачені кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам загальною сумою 85000,00 грн.

21 лютого 2025 року, 14 квітня 2025 року та 12 червня 2025 року Управлінням були направлені відповідачу повідомлення про необхідність повернути надміру виплачені кошти, але повідомлення повернулися за закінченням терміну зберігання. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість на розрахунковий рахунок Департаменту відповідачем не повернута.

У відкрите судове засідання сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.

Представник позивача надала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить суд здійснювати розгляд справи без її участі.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлялася, відповідно до ст. 128 ЦПК України, шляхом надсилання судових ухвал та повісток на адресу місця реєстрації, відзив на позов до суду не надала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, за відсутністю заперечень позивача проти такого вирішення справи, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована паспортом громадянина України номер НОМЕР_1 , та, починаючи з 16 березня 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 має малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

27 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявами про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи себе та своїх малолітніх дітей.

Вказані заяви містять інформацію про те, що ОСОБА_1 перебувала за межами території України в 2022 році протягом трьох місяців.

Підписавши заяви, відповідач надала згоду на обробку, використання, зберігання та надання її та дітей персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради ОСОБА_1 призначено суму допомоги на сім`ю з урахуванням дітей в розмірі 17000 грн., починаючи з 01 вересня 2024 року.

Відповідно до п. 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 внутрішньо переміщеній особі, яка перебувала за кордоном і яка вперше звертається за призначенням допомоги, виплата призначається відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, особисто поданої не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку.

Нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

Згідно з п. 22 Постанови № 332 з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.

За результатами здійсненої в лютому 2025 року Мінфіном верифікації даних щодо виявлення невідповідностей ОСОБА_1 було призупинено виплату допомоги на проживання з 01 лютого 2025 року як особі, яка звернулась за призначенням такої допомоги раніше ніж через 15 робочих днів після повернення з-за кордону.

13 лютого 2025 року для перевірки тривалості перебування за кордоном ОСОБА_1 разом з дітьми Управлінням було надіслано запит до Державної прикордонної служби України.

На підставі отриманих відомостей від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, оформленої листом від 13 лютого 2025 року № 810/18.01-06, Управлінням було встановлено, що ОСОБА_1 перебувала за межами України у періоди:

- з 20 квітня 2022 року по 25 вересня 2024 року;

- з 28 вересня 2024 року по 28 жовтня 2024 року;

- з 28 жовтня 2024 року по 16 грудня 2024 року;

- з 16 грудня 2024 року по 16 грудня 2024 року.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 не мала права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

У зв?язку з неповідомленням ОСОБА_1 про перебування її з дітьми за кордоном протягом тривалого часу, ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2024 року по 31 січня 2025 року було надміру виплачені кошти допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам загальною сумою 85000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2025 року, 14 квітня 2025 року та 12 червня 2025 року позивачем були направлені відповідачу повідомлення про необхідність повернути надміру виплачені кошти.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість на розрахунковий рахунок позивача ОСОБА_1 не повернута.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала

Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України).

Під час розгляду справи судом не встановлено відомостей щодо оскарження відповідачем дій Управління та рішення з припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, винесеного на підставі вказаних обставин.

Також, судом не встановлено наявність будь-яких рахункових помилок при нарахуванні та виплаті допомоги ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення в даній справі судом враховується, що згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується з частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зч.1 ст. 76 ЦПК України ,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, хвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради обґрунтованим, підлягаючим задоволенню, за наслідком чого з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради сума надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо-переміщеної особи, за період з 01 вересня 2024 року по 31 січня 2025 року, у розмірі 85000 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи задоволення позову, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 141, 206, 263-265, 274-279, 352, 354, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 36290160) суму надмірно виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 85000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 36290160) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя: Ю.В. Тополева