Рішення № 137347590, 12.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/17255/26

Провадження № 2/947/4444/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. розглянувши у спрощеному провадженні з використанням змішаної форми ведення справи, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ТОВ ФК «Солвентіс» звернулось до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 27.12.2020 року ТОВ «Алекскредит» уклало з Хомовою кредитний договір №4338802 в електронній формі, за яким остання отримала кредит у сумі 5000 грн. до 25.07.2021 під 3 відсотки на день.

Вказано, що Хомова отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула.

Позивач зазначає, що є правонаступником за зобов`язанням Хомоовї у вказаному Договорі.

Внаслідок невиконання зобов`язань Хомовю у неї утворилась заборгованість в розмірі грн., яка складається з: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 29295 грн. проценти, які просить стягнути з відповідачки разом з судовими витратами.

Представник позивача не заперечував проти ухвалення по справі заочне рішення.

Відповідачка відзиву не надала, до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній».

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачка за допомогою електронного підпису PS4338802 27.12.2020 року уклала з ТОВ «Алекскредит» кредитний договір №4338802 в електронній формі, за яким отримала кредит у сумі 5000 грн. до 26.01.2021 під 1,53% на день (пільгова ставка), та від 27.01.2020 та 3% на день стандартна до 25.07.2021.

Позивачем в порядку встановленому Договором, виконано умови Договору та перераховано на рахунок відповідача суму кредиту в розмірі 5000 грн. Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано та судом не здобуто.

Як встановлено ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «ФК «Солвентіс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором, №4338802 від 27.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та відповідачкою, на підставі договору факторингу.

Зобов`язання щодо повернення суми позики та процентів відповідачем не виконані.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно абз.1 ч.1, ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилами ч.1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 року відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає доведеною суму до стягнення з відповідача за тілом кредиту у сумі 5000 грн.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Згідно ч.ч.1-2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі 679/1103/23.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором становить 5000 грн., натомість відсотки за користування даними грошовими коштами становлять 29295 грн., що більш ніж у 5 разів перевищує розмір тіла кредиту, тому з огляду на вищевикладене та з метою забезпечення відповідності заявленого позивачем до стягнення розмір заборгованості засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає за необхідне розмір процентів за користування кредитом зменшити до 15000 грн.

Отже, разом сума до стягненню становить 20000 грн. (5000+15000).

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

02 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Солвентіс» («Клієнт») та ФОП Міньковською А.В. («Виконавець») укладено договір №43657029/03 про надання правової допомоги.

Згідно п.1.1 вказаного Договору, клієнт доручає, в свою чергу, виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору, загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.8 даного договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п.4.9 даного договору.

Згідно п.4.4 вказаного Договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт надання послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається виконавцем факсимільним зв`язком, поштою або на електронну пошту, вказану в договорі.

27 березня 2026 року між клієнтом ТОВ «ФК «Солвентіс» та виконавцем ФОП Міньковська А.В. укладено Додаткову угоду №3749875 до Договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року.

Відповідно до п.1 зазначеної Додаткової угоди, вирішено розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2 Виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із гр. ОСОБА_2 ».

27 березня 2026 року адвокатом Міньковська А. складено Детальний опис робіт (наданий послуг), виконаних ФОП Міньковська А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно якого, на підставі Договору про надання правової допомоги №43657029/03 від 02 січня 2026 року та додаткової угоди до нього: 1). Усна консультація клієнта щодо обставин спірних правовідносин: час, витрачений на виконання робіт (надання послуг) 0,5 години; вартість наданих послуг і виконаних робіт 500 гривень; загальна вартість робіт, наданих послуг і виконаних робіт 250 гривень; 2). Письмові консультація клієнта щодо спірних правовідносин: час, витрачений на виконання робіт (надання послуг) 0,5 години; вартість наданих послуг і виконаних робіт 1000 гривень; загальна вартість робіт, наданих послуг і виконаних робіт 500 гривень; 3. Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс»: час, витрачений на виконання робіт (надання послуг) 1 година; вартість наданих послуг і виконаних робіт 1500 гривень; загальна вартість робіт, наданих послуг і виконаних робіт 1500 гривень; 4). Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач: час, витрачений на виконання робіт (надання послуг) 2 години; вартість наданих послуг і виконаних робіт 1500 гривень; загальна вартість робіт, наданих послуг і виконаних робіт 3000 гривень; 5). Формування додатків до позовної заяви (письмові докази): час, витрачений на виконання робіт (надання послуг) 0,5 годин; вартість наданих послуг і виконаних робіт 1500 гривень; загальна вартість робіт, наданих послуг і виконаних робіт 750 гривень. Разом 6000 гривень.

27 березня 2026 року виконавцем ФОП ОСОБА_3 та клієнтом ТОВ «Солвентіс», відповідно до договору про надання правової допомоги №43657029/03 від 02 січня 2026 року, додаткової угоди, на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, необхідних для надання правової допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення кредитної заборгованості, склали Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 березня 2026 року.

Відповідно до п.1, 2, 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат це - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність це - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; договір про надання правничої допомоги це - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Ч.1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно з п.п. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа це - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Таким чином, адвокат як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, не може здійснювати таку діяльність, як фізична особа підприємець.

За вимогами ст.137ч.2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн., оскільки суду були надані докази надання правової допомоги фізичною особою-підприємцем, а не адвокатом.

Питання про розподіл витрат щодо сплати судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам (58,32%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 254, 256, 267, 525, 526, 610-612, 549, 625, 638, 1046-1049 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-290, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029) заборгованості за кредитним договором кредитний договір №4338802 у сумі 20000 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1552,71 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду упродовж 30 днів з дня його підписання шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Я. В. Бескровний