Ухвала суду № 137347429, 20.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/20599/26

Провадження № 1-кс/947/7237/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратур у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42026164110000056, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратур у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42026164110000056, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчий надав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги якого просив задовольнити.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 також надав заяву про розгляд клопотання без його участі, проти задоволення не заперечував.

У зв`язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, щ о відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026164110000056, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань став рапорт оперуповноваженого 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області від 11.05.2026 щодо отримання інформації про вимагання військовослужбовцями ЗСУ неправомірної вигоди в розмірі 15 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, пов`язаних із мобілізацією та проходженням військової служби військовозобов`язаними особами.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Одеської спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері Південного регіону.

Оперативний супровід здійснюється працівниками 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області.

В ході досудового розслідування у встановленому законом порядку отриманий дозвіл на проведення заходів, передбачених Главою 21 КПК України.

З допиту в якості свідка заявника ОСОБА_7 встановлено, що останній на початку травня 2026 року звернувся до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою вирішення питання стосовно зняття його з розшуку як особи, що ухиляється від мобілізації. Останній в телефонній розмові уточнив його дані та підтвердив факт перебування останнього у розшуку та повідомив, що для вирішення зазначеного питання він повинен буде надати йому 15 000 доларів США за зняття його з розшуку та призову на військову службу у тиловій частині Одеської області, додавши, що фактично він військову службу не нестиме. В подальшому ОСОБА_5 до своєї протиправної діяльності залучив військовослужбовця ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в телефонній розмові підтвердив слова ОСОБА_5 та зауважив, що у випадку відмови, він буде мобілізований у звичайному порядку без можливості призову в тилову частину ЗСУ.

В ході подальших телефонних розмов ОСОБА_8 та ОСОБА_5 запевнили ОСОБА_7 у можливості зняття його з розшуку, як особи що ухиляється від мобілізації надавши необхідні документи та надану їм неправомірну вигоду керівникові ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтвердивши свої наміри необхідністю надсилання їм копій документів ОСОБА_7 та вимагаючи термінової особистої зустрічі для передачі грошових коштів. Згідно попередньої домовленості свідок мав надати їм грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США та в подальшому після мобілізації і отримання військового квитка ще 5 000 доларів США за вплив на прийняття рішення керівником щодо його прийняття до підрозділу ЗСУ та можливість ухилятися від несення військової служби, додавши необхідність передачі їм його банківської карти, на яку здійснюватиметься нарахування грошового забезпечення військовослужбовця.

18.05.2026 о 13:39 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за адресою: м. Одеса, Люсдорфська дорога, 161 був затриманий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході проведення особистого обшуку якого було виявлено і вилучено наступне: мобільний телефон марки «ZTE Blade A35» в корпусі зеленого кольору IMEI1: НОМЕР_1 ;IMEI2: НОМЕР_2 .

Постановою слідчого від 18.05.2026 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.

1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.

Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.

Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетний ОСОБА_5 .

У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

2) Правові підстави накладення арешту майна

Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.

Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).

В рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов`язаних з вчиненням кримінального правопорушення пов`язаного з впливом на прийняття рішення керівником щодо його прийняття до підрозділу ЗСУ та можливість ухилятися від несення військової служби) в зв`язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.

Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання призначення судових комп`ютерно-технічних експертиз за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів», для встановлення більш детальних відомостей, щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення, які можуть бути приховані користувачем вказаних пристроїв, шляхом встановлення логічного захисту, у зв`язку з чим виникне необхідність у залучення спеціалістів, а обов`язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.

Враховуючи викладене, арешт на вилучене майно є необхідним, з метою подальшого детального огляду, використання в ході проведення необхідних судових експертних досліджень, в тому числі комп`ютерно-технічних експертиз, з метою виявлення та вилучення інформації (в тому числі видаленої), що зберігається в пам`яті мобільного телефону.

Таким чином слідчий суддя вважає, що вилучене майно має пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та враховуючи той факт, що телефон було вилучено саме в ході затримання підозрюваного ОСОБА_5 .

Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість використання відомостей, які у ньому містяться, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.

3) Речі є тим видом майна, на яке може бути накладено арешт

Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку, зокрема, на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України). Слідчий у своєму клопотанні просить накласти арешт на мобільний телефон. Таке майно відповідає положенням ч. 2 ст. 181 ЦК України (оскільки є рухомим) та положенням ч. 10 ст. 170 КПК України, відтак, на нього може бути накладено арешт.

4) Завдання, для виконання яких слідчий звертається із клопотанням про арешт майна

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

5) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити власника належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право користування, розпорядження та відчуження вказаним майном, зокрема, до завершення експертного дослідження або завершення кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника майна слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони володіння, користування та розпорядження майном, яке вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 18.03.2026 а саме на: мобільний телефон марки «ZTE Blade A35» в корпусі зеленого кольору IMEI1: НОМЕР_1 ;IMEI2: НОМЕР_2

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали надіслати прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1