Рішення № 137347098, 11.05.2026, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1503/25

провадження №2-о/457/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого - судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Ярова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: самостійного виховання та утримання дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей Трускавецької міської ради,

з участю заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Турко А.Г.,-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_3 . В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 у відносинах з ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 . Сімейні відносини з ОСОБА_2 у заявника не склалися, однією сім?єю ніколи не проживали та не одружувалися. З 2018 року за взаємною згодою з ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 , став фактично проживати із заявником та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 3 вказаного часу ОСОБА_1 став самостійно одноособово його виховувати та утримувати. В 2022 році, у зв?язку з початком активних бойових дій, для забезпечення безпеки свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ОСОБА_1 переїхав з ним для проживання у м. Трускавець Дрогобицького району Львівської області де продовжив його самостійно виховувати та утримувати. При цьому ОСОБА_2 залишилась проживати в окупованому Донецьку та в 2023 році набула громадянства РФ. За домовленістю заявника та ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 вона не приймала, не приймає на даний час та не буде приймати в майбутньому. Таким чином, з 2018 року та на даний час, за взаємною домовленістю з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , самостійно одноособово виховує та утримує свого малолітнього сина ОСОБА_3 . Спір, щодо здійснення його як батьком одноосібно виховання та утримання сина ОСОБА_5 з його матір?ю ОСОБА_2 відсутній. Факт самостійного утримання та виховання заявником як батьком малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є юридичним фактом. Необхідність встановлення даного юридичного факту в судовому порядку обумовлена необхідністю отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому просить встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Турко А.Г. підтримали подану заяву та просили задоволити таку, оскільки ОСОБА_2 залишилась проживати на окупованій території і тому виникла необхідність звернутись до суду в окремому провадженні для встановлення такого факту.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судові засідання не з`являлась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Мінрозвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Донецький район Донецької області з 07.04.2014 року по теперішній час є тимчасово окупованою територією.

Відтак, згідно з підпунктом 19 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «;Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликаєабо повідомляєучасників справи,які немають електронногокабінету,про дату,час імісце першогосудового засіданняу справічерез оголошенняна офіційномувеб-порталісудової владиУкраїни,яке повиннобути розміщенене пізнішеніж задвадцять днівдо дативідповідного судовогозасідання. Судвикликає абоповідомляє такихучасників справипро дату,час імісце іншихсудових засіданьчи провчинення відповідноїпроцесуальної діїчерез оголошенняна офіційномувеб-сайтісудової владиУкраїни,яке повиннобути розміщенене пізнішеніж задесять днівдо дативідповідного судовогозасідання абовчинення відповідноїпроцесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Продоступ досудових рішень»,у разіобмеження доступудо Єдиногодержавного реєструсудових рішень.З моментурозміщення такоїінформації вважається,що особаотримала судоверішення.

Враховуючи наведене, заінтересована особа ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлялась, шляхом оголошення про виклик до суду на офіційному сайті судова влада відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення R068045310144, R068054901821, R068060704973, R068066123271, R068080067619(з особистими підписами про вручення), про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань суду не подавав.

Крім цього, відповідно до частини одинадцятої статті 272 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвали суду та судову повістку-повідомлення про судове засідання представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 також отримував в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Заінтересована особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Трускавецької міської ради у судове засідання не з`явилась, однак належним чином була повідомлена про розгляд справи. Подала до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оцінюючи докази у матеріалах справи з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05 листопада 2019 року.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 28 квітня 2026 року, виданого начальником СуСД Л.Дребот, квартира АДРЕСА_2 , обладнана всіма необхідними меблями, для дитини є окрема кімната, де є спальне і робоче місце. У квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

Згідно довідки СЗШ №1 м.Трускавець від 09 жовтня 2025 року №201, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в 5-В класі.

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 вересня 2022 року №1331-5002190277 та №1331-5002189832, заявник ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами.

Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , уродженка м.Донецьк, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України від 28 жовтня 2025 року, даних внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України введено воєнний стан.

Постановою КМУ від 06.12.2022 №1364 визначено порядок формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Донецьк відноситься до населених пунктів, які знаходяться в районі проведення бойових дій та/або перебувають в тимчасовій окупації Російською Федерацією, та на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно паспорту російської федерації виданого «ГУ МВД РОССИИ» 10 травня 2023 року, такий виданий « ОСОБА_7 » ІНФОРМАЦІЯ_5 , «место рождения г.ДОНЕЦК, ДОНЕЦКАЯ ОБЛ. УССР».

Тобто ОСОБА_2 отримала паспорт російської федерації.

Як зазначає заявник, ОСОБА_2 мати ОСОБА_3 , набула громадянства Російської Федерації, проживає на окупованій території та не приймає жодної участі у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_3 .

Таким чином, факт проживання дитини з батьком та її утримання повністю підтверджується наданими доказами.

Верховний Суд у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 року дійшов висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Наведений у ст. 315 ЦПК України перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, не є вичерпним. Тому факт самостійного виховання та/або утримання дитини має бути встановлений судом оскільки законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

У даній заяві заявник просить встановити факт самостійного утримання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно утримує дитину, і можливістю у зв`язку з цим отримати відстрочку від мобілізації.

Відповідно до статті 234 ЦПК України справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав вирішуються в порядку окремого провадження.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Такий правовий висновок наведений у постанові від 02.04.2025 у справі № 127/3622/24 колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням висновків викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2025, постановленій у цій же справі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законодавець, регулюючи суспільні відносини в умовах режиму воєнного стану передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив можливість його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законом установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом. Таке тлумачення правових норм надано Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 року у справі №127/3622/24.

Згідно з частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч. 2,7 -9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Нормою статті 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до вимог статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до вимог ст.ст.151,153 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, залучати до виховання інших осіб обирати форми і методи виховання дитини, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, а також мають право на спілкування з дитиною. Частиною 2 ст. 155 СК України закріплено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

З мотивів заяви вбачається, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та утриманні сина, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, оскільки залишилась проживати на окупованій території та отримала громадянство іншої держави. По теперішній час матеріально дитину не забезпечує, яку самостійно виховує і утримує батько ОСОБА_1 .

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність з створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до переконання, що заявник самостійно займається вихованням та утриманням дитини, забезпечує її матеріально та піклується про неї, має житло, в якому створені належні умови для проживання та розвитку дитини. Заявник, як батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує її усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про її фізичний та духовний розвиток, цікавиться станом здоров`ям та успіхами, тобто з боку заявника відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дитини разом з ним, чи негативно впливали на її виховання та розвиток. А тому, заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такі, що підтверджуються належними доказами.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що встановлення факту породить для заявника юридичні наслідки, іншого шляху для підтвердження даного факту не існує, суд вважає доведеним той факт, що заявник самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , а тому вважає за необхідне заяву задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: самостійного виховання та утримання дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей Трускавецької міської ради задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ,юридична адреса: АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ;

Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, місце реєстрації: Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 1, ЄДРПОУ 36518184.

Суддя: В. І. Марчук