Ухвала суду № 137347057, 10.06.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/340/20

Провадження № 6/455/20/2026

УХВАЛА

Іменем України

10 червня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання - Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду залі судових засідань, подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, що покладені на нього рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 28.03.2023 року у справі №455/340/20 на виконання якого 08.12.2023 року видано виконавчий лист.

Подання мотивує тим, що у провадженні приватного виконавця перебуває на виконанні виконавче провадження №73815938 з примусового виконання виконавчого листа №455/997/20, виданого 08.12.2023 року Старосамбірським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 376290,00 грн. та 3762,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

На сьогоднішній день боржником не виконано рішення суду, будь-яких дій, що спрямовані на його виконання, боржником не здійснюється. У зв`язку із цим, враховуючи положенням ст.441 ЦПК України, просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою судді від 22.05.2026 року прийнято до розгляду подання та призначено судове засідання на 15 годину 00 хвилин 02.06.2026 року.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року судове засідання відкладено на 15 годину 00 хвилин 10.06.2026 року у зв`язку з клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Свищо С.М.

У судове засідання приватний виконавець Маковецький З.В. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином. Його представник адвокат Свищо С.М. 10.06.2026 року надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи відкласти у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, беручи до уваги, що це повторна неявка учасників в судове засідання, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, а відстак клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Свищо С.М. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає. Окрім того, останній не був позбавлений можливості подати будь-які письмові заперечення на доводи приватного виконавця.

Дослідивши матеріали подання та докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив наступне.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межи України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Згідно ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

У проведеному 01.02.2013 року Верховним Судом України аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказано, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, адже пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно з ч.2, .ч. 4 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено. Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Право державного та приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

За правилами п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. перебуває виконавче провадження № 73815938 з примусового виконання виконавчого листа № 455/340/20, виданого 08.12.2023 року Старосамбірським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , коштів у розмірі 376290 (триста сімдесят шість тисяч двісті дев`яносто) гривень 00 копійок та стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , - 3762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 90 копійок витрат по сплаті судового збору.

За вказаними виконавчими документами боржником є громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 .

12.01.2024 року відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі «Закон») приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73815938. Цією постановою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи і майно, та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У відповідності до вимог ст. 28 Закону, постанову про відкриття виконавчого провадження скеровано боржнику, рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про вручення, на адресу згідно даних виконавчого документа, а саме: АДРЕСА_4 відправлення підтверджується списком рекомендованої кореспонденції № 540 від 12.01.2024 року.

Згідно з статтею 28 Закону, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Адреса реєстрації боржника підтверджується відповіддю ДМС України.

У відповідності до рекомендованого повідомлення про влучення поштового відправлення № 0600077610348 від 21.01.2024 року, боржником кореспонденцію отримано особисто.

Тлумачення абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України № 2475-VIII) свідчить, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15, від 18 березня 2021 року в справі № 520/10954/15-ц, від 11 серпня 2021 року в справі № 619/4981/13-ц, який є усталеним в судовій практиці щодо застосування цієї норми Закону (див. постанови Верховного Суду від 17 серпня 2022 року в справі № 404/6999/13, від 20 вересня 2022 року в справі № 203/4640/21, від 16 грудня 2022 року в справі № 757/2272/14, від 06 листопада 2024 року в справі № 2-1042/12, від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц).

Перевіряючи доводи приватного виконавця, суд вважає, що матеріали як виконавчого провадження, так і матеріали справи містять достатньо доказів та обґрунтувань того, що приватним виконавцем вчинено усі належні дії по виконавчому провадженню ВП № 73815938 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання виконавчого документа, проте боржник ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо виконання такого, на виклики приватного виконавця не з`являється, декларацію про доходи та майно боржника не подав.

12.01.2024 року постановою приватного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, відповідні записи про обмеження внесено, також накладено арешт на кошти боржника у межах суми стягнення, яку скеровано для виконання банкам-учасникам електронного обміну за допомогою кваліфікованого електронного підпису та на адреси банків, які не є учасниками електронного обміну.

Згідно відповідей банків у боржника відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Акцент Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Таскомбанк», АТ «Універсалбанк» та АТ ПУМБ» про те кошти, що знаходяться на відкритих рахунках арештовані в межах виконавчих проваджень, що внесені в Автоматизовану систему виконавчого провадження раніше, у зв`язку з чим неможливо здійснити списання коштів у відповідності до порядку черговості накладених арештів.

Згідно відповіді та ДФС України станом на третій квартал 2023 року боржник був працевлаштований у ТОВ «УКРТРАНС ЛВ», код ЄДРПОУ 43473425 на підставі даної відповіді 12.01.2024 року на адресу даного товариства скеровано постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, стягнення не проводилися, оскільки на момент отримання постанови трудові відносини боржника із даним товариством були припинені.

Станом на 22.05.2026 року згідно відповіді ПФ України та ДПС України боржник не є працевлаштованим та не отримує доходу.

Як було встановлено в судовому засіданні 26.01.2024 року боржник ОСОБА_1 з`явився на особистий прийом в офіс приватного виконавця, де був ознайомлений із матеріалами виконавчого провадження та зобов`язався подати декларацію про майновий стан та дохід, а також зобов`язався здійснювати самостійне часткове погашення заборгованості у сумі 30 000,00 грн. щомісячно .

28.02.2024 року ОСОБА_1 сплатив на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 22 603,96 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 20 182,70 грн.

29.03.2024 року ОСОБА_1 сплатив на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 5 000,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 4 545,46 грн.

03.05.2024 року ОСОБА_1 сплатив на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 14 500,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 13 181,82 грн.

11.06.2024 року Процак Т.В. сплатив на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 7 980,20 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 7 254,73 грн.

22.07.2024 року на адресу боржника скеровано виклик приватного виконавця із зобов`язанням боржника з`явитися 31.07.2024 року в офіс приватного виконавця, однак на даний виклик боржник не з`явився жодної інформації не надав, також боржник не виконав вимог п. 2 постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2024 року, декларацію про доходи і майно фізичної особи не подав.

29.07.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 4 950,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 4 500,00 грн. 05.08.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 20 000,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 18 181,82 грн.

09.08.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 10 000,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 9 090,91 грн.

20.08.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 4 950,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 4 500,00 грн.

03.09.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 4 950,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 4 500,00 грн.

16.09.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 5 000,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 4 545,46 грн.

07.10.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 10 000,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 9 090,91 грн.

20.11.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 10 000,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 9 090,91 грн.

20.01.2025 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 4 000,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 3 636,37 грн.

26.05.2025 року на депозитний рахунок приватного виконавця кошти у сумі 4 000,00 грн., які розподілені у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», на рахунок стягувача перераховано кошти у сумі 3 636,37 грн.

Згідно відповіді МВС України за боржником відсутнє зареєстроване рухоме майно.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником на власності відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

Як було встановлено в судовому засіданні, 24.04.2026 року на адресу боржника скеровано виклик приватного виконавця із зобов`язання з`явитися в офіс приватного виконавця 06.05.2026 року. Скерування виклику приватного виконавця підтверджується списком рекомендованої кореспонденції № 877 від 30.04.2026 року, однак будучи належним чином повідомленим, ОСОБА_1 , не відреагував на виклик приватного виконавця та як наслідок, не з`явився в офіс приватного виконавця, не подав декларацію про майновий стан фізичної особи боржника.

Жодної іншої інформації про повне чи часткове виконання рішення суду боржником не надано, про що складено акт приватного виконавця.

07.05.2026 року на адресу боржника повторно скеровано виклик приватного виконавця із зобов`язання з`явитися в офіс приватного виконавця 20.05.2026 року. Скерування виклику приватного виконавця підтверджується списком рекомендованої кореспонденції № 881 від 12.05.2026 року.

Боржник на виклик не з`явився жодної інформації щодо виконання рішення суду не надав про що складено акт приватного виконавця.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, боржник перетинає державний кордон України регулярно на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон України, серія/номер документу: GL № 650076.

Регулярність перетинання державного кордону України відображена у відповіді Держаної прикордонної служби України № 343641353 від 08.06.2026 року за період з 01.01.2026 року по 08.06.2026 року.

За результатами повної перевірки майнового стану боржника встановлено: у боржника відсутній дохід та кошти на відкритих рахунках у банку на які млжливо звернути стягнення; рухоме майно та нерухоме майно відсутнє.

Будучи належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження, боржник зобов`язався виконати рішення суду шляхом часткового погашення заборгованості та не виконав даних зобов`язань, оскільки платежі не відповідали сумі та термінам сплати зафіксованої в акті приватного виконавця від 26.01.2024 року складеного під час особистого прийому боржника в офісі приватного виконавця. Останнє часткове погашення заборгованості боржником здійснено 26.05.2025 року.

А відтак, протягом року з 26.05.2025 року боржник не вживає жодних заходів щодо виконання рішення суду, свідомо та цілеспрямовано ухиляється від його виконання.

Заборгованість по виконавчому провадженні № 73815938, з врахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, станом на 22.05.2026 року становить 290 527,03 грн.

Самостійних платежів на погашення заборгованості боржником з 26.05.2025 року не здійснюється.

За таких обставин виконання рішення суду не буде здійснено у розумні строки, що суперечить принципу обов`язковості та своєчасності виконання судового рішення.

Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є лише одним із заходів примусового виконання і не усуває потреби у застосуванні інших заходів у разі неналежного виконання боржником обов`язків покладених на нього рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що у справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria), рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03), Європейський суд визначив загальні стандарти щодо права на свободу пересування. Тимчасове обмеження в праві виїзду за ухилення від виконання зобов`язань має відповідати трьом критеріям: - ґрунтуватися на національному законі; - переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції; - відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.

У цій справі Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121)

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. рішення Європейського Суду у справі «Рінер проти Болгарії», § 124 і рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості та законності процедури (див. рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. у справі «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, які стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. у справі "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".

В суду існують обгрунтовані сумніви в неможливості виконання боржником рішення суду, адже лише протягом періоду з 01.01.2026 року по 08.06.2026 року ОСОБА_1 перетнув кордон на виїзд з України 29 (двадцять дев`ять) разів, що беззаперечно потребує витрат.

Відтак в суду за вищенаведених обставин у сукупності, наявні обгрунтовані підстави вважати, що боржник своєю бездіяльністю ухиляється від виконання рішення суду, адже з травня 2025 року ним не вживалися жодні заходи для виконання обов`язку сплатити заборгованість.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що значний розмір заборгованості, відсутність понад рік добровільних платежів для погашення заборгованості, здійснення лише мінімальних примусових відрахувань із заробітної плати, ненадання на вимогу та виклик приватного виконавця декларації про доходи та майно боржника, ненадання інформації про майно яке набуте у шлюбі, інформації про рухоме та нерухоме майно на яке може бути звернено стягнення, а також інші відомості передбачені ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження», викликом та вимогою приватного виконавця, неодноразові поїздки за межі України без надання відомостей про джерела та обсяги витрачених коштів свідчить про свідоме ігнорування обов`язку вживати заходів для погашення боргу, що і є ухиленням.

Таким чином, суд погоджується із доводами приватного виконавця, що у зв`язку із ухиленням боржника ОСОБА_3 від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, наявні підстави для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, подання приватного виконавця, слід задоволити.

Окрім того, статтею 441 ЦПК України встановлено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5), яка розглядається у десятиденний строк (частина 6), а постановлена за результатами розгляду цієї заяви ухвала може бути оскаржена (частина 7).

Тобто, боржник, якого тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, у будь-який час вправі подати до суду заяву про скасування цього обмеження зазначивши у цій заяві (зокрема) причини невиконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 247, 260, 354, 441 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд -

П О С Т А Н О В И В :

Подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - задовольнити.

Тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого провадження ВП №73815938 з примусового виконання виконавчого листа №455/340/20, виданого 08.12.2023 року Старосамбірським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 376290,00 гривень та 3762,90 гривень судового збору.

Копію ухвали для виконання направити Державній прикордонній службі України (м.Київ, вул. Володимирська, №26, поштовий індекс 01034).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст.354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 12.06.2026 року.

Суддя Пошивак Ю.П.